Ухвала суду № 53715498, 23.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0915/2988/12

Провадження № 22-ц/779/2594/2015

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.

за участю: апелянта ОСОБА_2

стягувача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції Григорківа С.І. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тисменицького районного суду від 16 жовтня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Тисменицького районного суду від 16.10.2015 року задоволено подання державного виконавця ВДВС Тисменицького РУЮ. Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням Тисменицького районного суду від 15.11.2012 року.

Не погодившись з ухвалою суду, вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Вказувала, що всупереч вимог процесуального законодавства, питання обмеження у виїзді закордон вирішувалось без представника виконавчої служби та боржника.

Державним виконавцем до суду не було подано жодного доказу, який б підтвердив ту обставину, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань. У справі взагалі відсутні документи, які б свідчили про проведену роботу державного виконавця в даному виконавчому провадженні, жодних поштових відправлень з виконавчої служби, зокрема ухвалу про відкриття виконавчого провадження, боржник не отримувала.

Судом не досліджено, чи має боржник паспорт громадянина України для виїзду за кордон та бажання чи реальну необхідність виїхати.

Апелянт зазначає, що вона є єдиним годувальником сім'ї, яка складається з перестарілої матері, неповнолітньої дочки та сина. З 07.09.2015 року по 22.10.2015 року боржник доглядала ще й хвору тітку. Крім того, вказувала, що їй чиняться перешкоди в веденні підприємницької діяльності.

Тому обмеження у праві виїзду за кордон лише позбавить боржника можливості поїхати в іншу країну, щоб перевезти неповнолітню дитину на навчання, відвідати храми, прийняти участь у форумах, отримати певні грошові кошти за виконану роботу. Також, законом не передбачено право державного виконавця звертатись до суду з поданням про заборону боржнику працювати за кордоном.

За наведених доводів апелянт просила оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якої відмовити в задоволенні заяви державного виконавця про обмеження у її виїзді за кордон.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги .

Згідно зі статтею 6 ЗУ «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», зокрема, передбачено: громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов'язань. Громадянинові, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні ВДВС Тисменицького РУЮ перебуває виконавчий лист №0915/2988/12, виданий Тисменицьким районним судом 18.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 88345,60 грн. боргу за договором позики та 883,45 грн. судових витрат, а всього 89229,05 грн.

Державний виконавець звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, мотивуючи таке ухиленням боржника від виконання боргових зобов'язань.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції, на підставі наявних матеріалів справи, та поданих доказів, зробив правильний висновок про підставність заяви державного виконавця, оскільки з часу прийняття рішення боржник не сплатила борг навіть частково, а постанову про відкриття виконавчого провадження належно їй вручена 02.07.2015 року.

Випадки тимчасових обмежень права громадян України на виїзд за кордон та підстави для застосування таких обмежень визначені в статті 6 цього Закону, у тому числі, якщо громадянин ухиляється від виконання зобов'язань покладених судовим рішенням.

Відповідно до вказаної правової норми громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.

Такі обмеження права громадян України на виїзд за кордон у конкретно визначених законом випадках мають тимчасовий характер і зумовлені необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, представник ДВС вказував на те, що боржник навмисне ухиляється від виконання зобов'язань за судовим рішенням.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Із змісту подання та матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем здійснювались всі необхідні заходи про виконання боржником рішення суду від 15.11 2012 року та стягнення з неї боргу.

Розглядаючи подання та вирішуючи питання чи дійсно боржник ухилявся від виконання рішення суду, суд повинен виходити із положень ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначені обов'язки боржника, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Як убачається з матеріалів справи державним виконавцем у зв'язку з не поверненням боржником боргу стягувачу до суду неодноразово подавалися подання про тимчасове обмеження виїзду її за межі України, однак ухвалами суду від 24.07.2013 р. (Т-1, а.с.162-163), від 27.05.2014 р.(Т-1, а.с.208-209), від 06.04.2015 р. (Т-1, а.с.244-245), в задоволенні подань відмовлено.

На даний час рішення не виконано. Жодних коштів боржником не сплачено. Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що стягувач та його спільник не повернули їй 5 тисяч доларів США та земельну ділянку і що стягувач перешкоджає їй займатися підприємницькою діяльністю, а тому вона не сплачує присуджений по рішенню суду борг, не знайшло свого підтвердження, та не надано суду жодного доказу.

Оскільки апелянт тривалий час не виконує рішення суду, наміру погашати борг не має, то її дії підтверджують навмисне ухилення від виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали.

Керуючись ст.ст.307,312,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Д. Горблянський

Я.Ю. Ковалюк

І.О. Максюта