Постанова № 53712035, 26.10.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12074/15-а

Провадження № 2-а/161/436/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Крупінської С.С.

при секретарі Бакай Г.М.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання незаконними дії та зобовязання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання незаконними дії та зобовязання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення. Свої вимоги обґрунтував тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії. Зазначає, що відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому повинні виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, як інваліду ІІІ групи.26.10.2011 року вона звернулася до відповідача з письмовою заявою з вимогою провести перерахунок та виплати їй таку допомогу відповідно до норм закону, однак відповідач відмовив йому у зв'язку з непередбаченістю в Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» таких видатків в повному розмірі. Вважає, що відповідачем у 2011 році їй виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення в розмірі, що не відповідає вимогам вказаного Закону. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд зобов'язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради провести перерахунок та виплату йому допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 4-ти мінімальних заробітних плат.

В судовому засіданні позивача позов підтримала з підстав, викладених в адміністративному позові, просила суд, позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд в його задоволенні відмовити та подала до суду письмові заперечення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративного позову слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, а також являється інвалідом ІІІ групи. Інвалідність пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Зазначене підтверджується дослідженими судом посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 075625 від 10.01.1997 року, довідкою серії МСЕК № 012665.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, позивач має право на пільга, встановлені статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тому числі на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зверталася до відповідача з заявою про проведення врахування та виплати суми матеріальної допомоги на оздоровлення згідно положень ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та 21.11.2011 року отримала відповідь, якою відмовлено у відповідному перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення(а.с. 7).

Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№796-ХІІ від 28.02.1991 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 (далі -Закон України № 107-VІ).

Відповідно статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, що діяла в спірний період, позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини сьомої цієї статті, визначається на момент виплати.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України №107-УІ від 28.12.2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 48 викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України 05.10.2006 доповнила Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтею 71 в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян -таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" №9 від 01.11.1996 з урахування змін, нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (зокрема, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України,) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону; якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення є неправомірним, оскільки означена постанова суперечить положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На 2011 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» обмежень стосовно застосуванняЗакону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлено.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, у 2011 році нарахування позивачу одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд проходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_3 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання незаконними дії та зобовязання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.

Зобовязати Департамент соціальної політики Луцької міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, з врахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С.Крупінська