Ухвала суду № 53710312, 18.11.2015, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

вул.Булаєнка,4 м.Красилів, Красилівський р-н, Хмельницька обл., Україна ін.31000

Справа № 677/2161/15-к

У Х В А Л А

18.11.2015 року м.Красилів

Красилівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Вознюка Р.В.,

при секретарі судового засідання Басистій Т.В.,

з участю прокурора Лелюка Т.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12015240170000426 від 16 серпня 2015 року на підставі угоди про примирення відносно ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Мсанець Старосинявського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, працюючого пилорамщиком у ПП ОСОБА_4, з середньою освітою, раніше не судимого, про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

02 листопада 2015 року до Красилівського районного суду Хмельницької області передано обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України з укладеною 22 жовтня 2015 року угодою про примирення між потерпілим та підозрюваним.

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 02 серпня 2015 року, близько 20 год. 00 хв., в м.Красилові по вул.Грушевського, перебуваючи на узбережжі водойми «Левада», скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, з метою крадіжки чужого майна, таємно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки «Lenovo» моделі А328 із чохлом вартістю 1142 грн., який належить ОСОБА_2, чим завдав потерпілому матеріального збитку на вказану суму.

Перевіривши зміст угоди про примирення, заслухавши прокурора, який вважає, що угода укладена з порушенням закону, а тому не підлягає затвердженню, думку потерпілого і обвинуваченого, які просили затвердити угоду, суд дійшов висновку, що дана угода не підлягає затвердженню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Відповідно до ч.1 ст.471 КПК України в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Згідно з ч.7 ст.474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Згідно угоди про примирення від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_1 визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і сторони погодились на призначення ОСОБА_1 міри покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень).

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що ініціатором укладення угоди про примирення був слідчий, який розслідував справу. Саме слідчий запропонував йому та підозрюваному укласти угоду про примирення, на що він погодився.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що ініціатором укладення угоди був слідчий який розслідував справу. Саме слідчий запропонував йому та потерпілому укласти угоду про примирення. Він погодився на укладення угоди.

Відповідно до ч.6 ст.474 КПК України суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виконуючи вимогу ч.6 ст.474 КПК України встановлено, що в одному із абзаців викладених в угоді про примирення зазначено «У разі невиконання угоди про примирення потерпілий відповідно має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку».

Потерпілий та обвинувачений не змогли пояснити суду, які дії зобов'язався вчинити обвинувачений на користь потерпілого за вказаною угодою ОСОБА_1 та строк їх вчинення, і суд відповідно позбавлений можливості перевірити можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.

Із вказаних обставин вбачається, що укладення угоди також було наслідком дії і інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Приймаючи до уваги, що ініціатива укладення угоди про примирення відповідно до вимог ч.1 ст.469 КПК має походити тільки від потерпілого або підозрюваного чи обвинуваченого, і лише після того, як потерпілий або підозрюваний чи обвинувачений виявили бажання примиритися з протилежною стороною, оскільки саме факт примирення є підставою для укладення угоди про примирення, до процедури примирення можуть залучатися інші особи, зокрема представники медіаційних центрів, особи, які мають певний авторитет для учасників процедури.

Вказані обставини свідчать про те, що існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним.

Крім цього, в угоді про примирення, у формулюванні підозри, а також і в обвинувальному акті, не зазначений спосіб вчинення злочину. Не зазначено де конкретно, на узбережжі водойми «Левада», знаходилося майно, яке викрав ОСОБА_1, та не вказано, які дії він вчинив для заволодіння цим майном.

У зв'язку з викладеним, суд позбавлений можливості перевірити чи не допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди.

Враховуючи викладене, суд, вважає, що умови угоди суперечать вимогам закону, а також існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, а тому угода затвердженню не підлягає.

На підставі ст.474 КПК України слід закрите судове провадження у кримінальному провадженні на підставі угоди і відмовити в затвердженні угоди та повернути матеріали прокурору для кримінального провадження, враховуючи, що угода була укладена на стадії досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 474 КПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у затвердженні угоди про примирення укладеної 22 жовтня 2015 року між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1.

Закрити судове провадження у кримінальному провадженні на підставі угоди та повернути матеріали прокурору прокуратури Красилівського району Хмельницької області Лелюку Т.В. для здійснення кримінального провадження, враховуючи, що угода була укладена на стадії досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р. В. ВОЗНЮК