Рішення № 53702678, 23.09.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14446/14-ц

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 вересня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Якимович К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про виселення,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення.

26 травня 2015 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, яку мотивує тим, що 15.01.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № K2S4GI0000002847, відповідно до якого третя особа отримала кредит у розмірі 457 000 грн., строком до 15.01.2028 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та третьою особою 15.01.2008 року був укладений договір іпотеки № K2S4GI0000002847 на квартиру, загальною площею 28,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належала ОСОБА_2 на праві власності.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 липня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, загальною площею 28,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк".

У позовній заяві позивач вказує, що згідно довідки форми № 3 КП "Вітряні Гори" у спірній квартирі зареєстрована ОСОБА_1, згоду на реєстрацію якої за адресою предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" як іпотекодержатель не надавав.

Посилаючись на ст. 40 Закону України "Про іпотеку", ст. 109 ЖК України та враховуючи те, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушення умов цивільно-правового договору та прав позивача, як іпотекодержателя, ПАТ КБ "ПриватБанк" просив виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою - АДРЕСА_1.

У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі та не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Відповідачка, її представник та третя особа в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини поважності неявки, суду не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 та ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заочний розгляд справи відбувається за відсутності відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, на підставі ухвали про заочний розгляд справи.

Суд, вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» є повним правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк».

15 січня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № K2S4GI0000002847 (а.с. 4-7), відповідно до умов якого третя особа отримала кредит у розмірі 457 000 грн. 00 коп., строком до 15.01.2028 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та третьою особою 15 січня 2008 року був укладений договір іпотеки № K2S4GI0000002847 на квартиру, загальною площею 28,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належала ОСОБА_2 на праві власності (а.с. 8-10).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 липня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, загальною площею 28,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 11-12).

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР.

Ураховуючи зазначене, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Пунктом 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається з довідки форми № 3, виданої КП "Вітряні Гори Подільського району м. Києва" від 23.03.2015 року № 1272 у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_1 (а.с. 44), згоду на реєстрацію якої за адресою предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" як іпотекодержатель не надавав.

07 жовтня 2014 року ОСОБА_2 банком було направлено вимогу про добровільне виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_1 протягом тридцяти днів з дня отримання вимог (а.с. 13).

Дану вимогу було отримано дружиною ОСОБА_2 14 жовтня 2014 року (а.с. 15), однак, вимоги банку виконані відповідачем та третьої особою не були.

З огляду на наведене, а також враховуючи ту обставину, що позивач всі вказані вимоги законодавства виконав, отримавши рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та повідомивши у встановлений законом спосіб позивальника про виселення з предмету іпотеки його разом із членами сім'ї та іншими особами, а відповідачка відмовляється звільнити квартиру, на яку звернуто стягнення як на предмет іпотеки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 на підставі ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ч. 3 ЖК Української РСР є доведеними та підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо вимог про виселення інших осіб, суд дійшов висновку відмову у задоволені позовних вимог у цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

За правилами ст. 33 ЦПК України заміна відповідача на належного або залучення особи в якості співвідповідача відбувається виключно за клопотанням позивача.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ПАТ КБ «Приватбанк» відповідачем по справі у позові зазначено лише ОСОБА_1, при цьому позивач просить виселити інших осіб, які не залучені до участі у справі.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

ПАТ КБ "Приватбанк" не надано доказів на підтвердження того, що у спірній квартирі проживають та/або зареєстровані інші особи, не зазначено хто саме та кого вони

Оскільки позовні вимоги не можуть бути заявлені до невизначеного кола осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до інших осіб про виселення задоволенню не підлягають.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідачки на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають витрати по оплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, 3, 10, 11, 15, 33, 58, 59, 60, 61, 88, 209, 212-215, 224, 228, 233 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про виселення задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 243 грн. 60 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя М. О. Шаховніна