Рішення № 53695478, 18.11.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17327/14-ц Провадження № 22-ц/773/421/15 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М. Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Здрилюк О.І., Стрільчука В.А.,

при секретарі Шугаловій О.М.,

з участю: представника позивача Ліпкевича І.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Дельта Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Покликалось на те, що 08 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) "Кредитпромбанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 09/035/07-С за умовами якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 35 878.00 дол. США з розрахунку 13,75 % річних на строк з 08 червня 2007 року по 07 червня 2017 року, також відповідно до Додаткового договору №4 до кредитного договору Банк надав позивачу кредит у сумі 38 154, 60 грн. з процентною ставкою 20% на строк з 08 лютого 2010 року по 07 червня 2017 рік.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором ОСОБА_4 за Договором Іпотеки № 09/035/І01/07-С від 08 серпня 2007 року передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: - житлову квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 62,7 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., та належить іпотекодавцю на праві власності.

26 червня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ "Кредитпромбанк" передає (відступає) ПAT "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПAT "Дельта Банк" замінює ПАТ "Кредитпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ "Кредитпромбанк" до ПAT "Дельта Банк" прав вимоги боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ "Кредитпромбанк) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

ОСОБА_4 належним чином не виконав взятих зобов'язань по кредитному договору, в зв'язку з чим станом на 15 жовтня 2014 року у нього виникла заборгованість перед ПАТ "Дельта Банк" в сумі 763936 грн. 82 коп., з них: 703 121,72 грн. заборгованість за кредитним договором № 09/035/07-С від 08.06.2007 року, в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 464 694, 39 грн., сума заборгованості за відсотками - 238 427,33 грн., 60 815,10 грн. заборгованість за Додатковим договором №4 до кредитного договору № 09/035/07-С від 08.06.2007року, в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 34 936,77 грн. сума заборгованості за відсотками - 25 878,33 грн.

Враховуючи наведене, просив суд в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 09/035/07-С від 08.06.2007 року та додатковим договором №4 до кредитного договору № 09/035/07-С від 08.06.2007року в сумі 763936 гривень 82 копійки, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 09/035/І01/07-С від 08 серпня 2007 року - квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 62, 7 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., та належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, серії НОМЕР_1, виданого виконкомом Луцької міської ради 18.08.2003 p., на підставі рішення № 421 від 04.11.2002 p., право власності на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_4 в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.01.2004 року за № 4315623.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2014 року позов задоволено частково. Ухвалено в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 09/035/07-С від 08.06.2007 року та додатковим договором №4 до кредитного договору № 09/035/07-С від 08.06.2007року в сумі 763936 гривень 82 копійки, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 09/035/І01/07-С від 08 серпня 2007 року - квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 62, 7 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., та належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, серії НОМЕР_1, виданого виконкомом Луцької міської ради 18.08.2003 p., на підставі рішення № 421 від 04.11.2002 p., право власності на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_4 в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.01.2004 року за № 4315623 шляхом застосування процедури продажу, встановленої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною реалізації предмета іпотеки в розмірі не менше ринкової вартості на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Зупинено звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 09/035/І01/07-С від 08 серпня 2007 року - квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 62, 7 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., та належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, серії НОМЕР_1, виданого виконкомом Луцької міської ради 18.08.2003 p., на підставі рішення № 421 від 04.11.2002 p., право власності на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_4 в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.01.2004 року за № 4315623 шляхом застосування процедури продажу, встановленої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною реалізації предмета іпотеки в розмірі не менше ринкової вартості на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час дії Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача, покликаючись на порушення судом норм процесуального права просив скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких мотивів.

Судом встановлено, що 08 червня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 09/035/07-С, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 35 878.00 дол. США з розрахунку 13,75 % річних на строк з 08 червня 2007 року по 07 червня 2017 року, також відповідно до Додаткового договору №4 до кредитного договору Банк надав відповідачу кредит у сумі 38 154, 60 грн. з процентною ставкою 20% на строк з 08 лютого 2010 року по 07 червня 2017 рік (а. с. 8-33).

26 червня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено Договори купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до яких в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ "Кредитпромбанк" передає (відступає) ПAT "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПAT "Дельта Банк" замінює ПАТ "Кредитпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ "Кредитпромбанк" до ПAT "Дельта Банк" прав вимоги боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ "Кредитпромбанк) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а. с. 188-192). Відповідно до додатків до даних договорів, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним та додатковим договором, укладеним з ОСОБА_4 та іпотечним договором № 09/035/01/07 від 08.06.2007 року.

Дані договори про відступлення права вимоги є чинними та жодною із сторін не оскаржувались.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з довідок наданих позивачем до суду першої інстанції (а. с. 40, 41) станом на 15 жовтня 2014 року у ОСОБА_4 виникла заборгованість перед ПАТ "Дельта Банк" в сумі 763936 гривень 82 копійки, з них: 703 121,72 грн. заборгованість за кредитним договором № 09/035/07-С від 08.06.2007 року, в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 464 694, 39 грн., сума заборгованості за відсотками - 238 427,33 грн., 60 815,10 грн. заборгованість за Додатковим договором №4 до кредитного договору № 09/035/07-С від 08.06.2007року, в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 34 936, 77 грн. сума заборгованості за відсотками - 25 878,33 грн.

Розмір зазначеної у довідках заборгованості відповідачем не заперечувався та не спростовувався. Фактично нарахована позивачем заборгованість складається із тіла кредиту та нарахованих відсотків. Правильність нарахування судом перевірена.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку".

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" ).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (ст. 36 Закону України "Про іпотеку").

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Вказані положення зазначені і у п.4-3 Додаткового договору № 2 до Іпотечного договору № 09/035/101/07-с від 08 червня 2007 року, укладеного між позивачем та іпотекодавцем. Із застереження, що міститься в Іпотечному договорі (п.4.3) убачається, що іпотекодержатель у випадку порушення іпотекодавцем умов кредитного договору може задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на іпотечне майно.

Таким чином виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

З врахуванням викладено та доведеності неналежного виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, беручи до уваги принцип диспозитивності цивільного процесу, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування такого способу забезпечення вимог кредитора, як застосування процедури продажу нерухомого майна, встановленої ЗУ «Про виконавче провадження» та відмову у передачі предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк».

Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасування у зв'язку з порушенням норм процесуального права з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

За змістом ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотеко держателя.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, яка визначає момент набуття права власності, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що оцінка предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1 має бути проведена суб'єктом оціночної діяльності на час реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно. Таке положення у повній мірі гарантуватиме захист прав та інтересів, як позивача так і відповідача, оскільки момент ухвалення судом рішення про визнання права власності та державна реєстрація такого права, не співпадають у часі, що може вплинути на вартість такого майна.

Крім того, слід зауважити, що в матеріалах справи містяться докази, які є суперечливими між собою саме щодо вартості предмета іпотеки, враховуючи що оцінка об'єкту нерухомого майна проводилась в різний період часу.

Так, як вбачається з тексту договору іпотеки від 08.06.2008 року у п. 1.4 заставна вартість майна за згодою сторін визначена у сумі 61936 доларів та 63 цента США, що станом на 08.06.2007 року еквівалентно 312 718 грн., за цією ж ціною відповідно до п. 4.5 сторони погодили, що іпотекодержатель має право укласти договір купівлі-продажу майна з третіми особами.

Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5, що затверджений директором ТОВ «ЕК «Професіонал» та який поданий позивачем ринкова вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 станом на 21.10.2015 року становить 700530 грн.

Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6, яка подана суду апеляційної інстанції відповідачем, ринкова вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 станом на 04.11.2015 року становить 918789 грн.

Жодна із сторін, після роз'ясненого судом апеляційної інстанції права, при наявності різник оцінок нерухомого майна, заявити клопотання про призначення відповідної експертизи таким не скористалась. Суд відповідно до положень ст. 143 ЦПК України з власної ініціативи не може призначити такої експертизи.

Крім того, вимога Закону про необхідність зазначення у рішенні суду початкової ціни предмету іпотеки у грошовому еквіваленті для його подальшої реалізації стосується до способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», які є відмінними від обраного позивачем способу, щодо визнання права власності.

З врахуванням викладеного позовні вимоги слід задовольнити та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 09/035/07-С від 08.06.2007 року та додатковим договором №4 до кредитного договору № 09/035/07-С від 08.06.2007року в сумі 763936 грн. 82 коп. з яких: 703121 грн. 72 коп. заборгованість за кредитним договором № 09/035/07-С від 08.06.2007 року (в тому числі: заборгованість за кредитом - 464694 грн. 39 коп. заборгованість за відсотками - 238 427 грн. 33 коп.) та 60815 грн. 10 коп. заборгованість за додатковим договором № 4 до кредитного договору № 09/035/07 - с від 08.06.2007 року (в тому числі заборгованість за кредитом - 34 936 грн. 77 коп. та 25878 грн.33 коп. - заборгованість за відсотками) звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 09/035/І01/07-С від 08 червня 2007 року - квартиру НОМЕР_2, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 яка складається з трьох кімнат, загальною площею 62, 7 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., та належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, серії НОМЕР_1, виданого виконкомом Луцької міської ради 18.08.2003 p., на підставі рішення № 421 від 04.11.2002 p., право власності на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_4 в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.01.2004 року за № 4315623 шляхом передачі предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк».

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вищенаведеним нормам, відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про відсутність у позивача права звернути в обраний ним спосіб стягнення на іпотечне майно.

Доводи представника відповідача про незалучення до участі в справі дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_7, яка є співвласником квартир НОМЕР_2, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 не заслуговують на увагу. Як вбачається з нотаріально посвідченої згоди (а. с. 178) ОСОБА_7 дала згоду своєму чоловікові ОСОБА_4 на передачу в іпотеку спірної квартири. Про умови договору іпотеки та кредитного договору їй було повідомлено.

Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, ґрунтуються на положеннях укладених між ними договорів, а ОСОБА_7 не була їх учасником, відтак відсутні правові підстави для залучення останньої до участі в справі.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Тому установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника).

Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до та після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», залишаються в силі, а їх виконання припиняється до вдосконалення механізму, передбаченого статтею 3 цього Закону.

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» 3654 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2014 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 09/035/07-С від 08.06.2007 року та додатковим договором №4 до кредитного договору № 09/035/07-С від 08.06.2007року в сумі 763936 гривень 82 копійки з яких : 703121 гривня 72 копійки заборгованість за кредитним договором № 09/035/07-С від 08.06.2007 року (в тому числі: заборгованість за кредитом - 464694 гривень 39 копійок, заборгованість за відсотками - 238 427 гривень 33 копійки) та 60815 гривень 10 копійок заборгованість за додатковим договором № 4 до кредитного договору № 09/035/07 - с від 08.06.2007 року (в тому числі заборгованість за кредитом - 34 936 гривень 77 копійок та 25878 гривень 33 копійки - заборгованість за відсотками) звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 09/035/І01/07-С від 08 червня 2007 року - квартиру НОМЕР_2, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 яка складається з трьох кімнат, загальною площею 62, 7 кв.м., житловою площею 35,7 кв.м., та належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, серії НОМЕР_1, виданого виконкомом Луцької міської ради 18.08.2003 p., на підставі рішення № 421 від 04.11.2002 p., право власності на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_4 в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.01.2004 року за № 4315623 шляхом передачі предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Пубічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 3654 гривні судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: