Ухвала суду № 53687063, 18.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого: Качана В.Я.

Суддів: Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.

при секретарі: Архіповій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Каса народної допомоги» про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії, -

встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Каса народної допомоги» про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії, а саме про визнання недійсними умов кредитного договору № 1212002/000-КФІН/14 від 12.12.2014.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також, на те, що судом проігноровано положення ст. 128 ГК України.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що12.12.2014 між ОСОБА_1 та ТОВ «Каса народної допомоги» було укладено кредитний договір № 1212002/000-КФІН/14, за умовами якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні кошти у розмірі 230 000,00 грн. на розвиток підприємницької діяльності з терміном повернення до 12.12.2015.

Справа 754/7741/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/14100/2015Головуючий у суді першої інстанції: Таран Н.Г.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я.Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Враховуючи зазначене положення Закону, в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач за спірним кредитним договором не придбавала будь-яку продукцію, кредитні кошти отримувала не на придбання продукції, тому вона не є споживачем в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів».

З огляду на викладене та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів того, що кредит нею отримувався для споживчих цілей, натомість матеріали справи містять докази того, що кредит позивачем було отримано не з метою задоволення споживчих потреб, а на розвиток підприємницької діяльності, про що свідчить власноручно підписана особисто ОСОБА_1 розписка, в якій також зазначено, що ОСОБА_1 усвідомлює та підтверджує, що спірний договір не підпадає під дію ЗУ «Про захист прав споживачів» (а.с. 67).

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо несправедливості положень кредитного договору про застосування валютних ризиків є безпідставними, оскільки п. 3.2 кредитного договору передбачено, що фінансова установа приймає на себе валютний ризик ревальвації національної валюти по відношенню до курсу іноземної валюти (долара США) на дату укладання цього договору, а позичальник в свою чергу приймає на себе валютний ризик девальвації національної валюти по відношенню до іноземної валюти (долара США).

При цьому, судом встановлено, що відповідачем у письмовій формі надано позивачу вичерпну інформацію про умови кредитування, попередивши її, що валютні ризики покладені на позичальника, а також їй було надано розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки. ОСОБА_1 своїм підписом на кожній сторінці кредитного договору та додаткових угодах до нього фактично підтвердила, що відповідач надав їй в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену вимогами законодавства.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір, сторони свідомо брали на себе певні ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу, тому будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане, у сторін не було, саме по собі зростання курсу іноземної валюти не є підставою для визнання відповідних положень кредитного договору недійсними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання окремих положень спірного кредитного договору недійсними, оскільки відповідачем було надано фінансову послугу з дотриманням норм законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до обставин справи, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Каса народної допомоги» про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: