Постанова № 53686756, 02.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р. Справа№ 910/27234/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників:

від позивача: Алексєйченко К.В. - представник, дов. 1851 від 29.09.2015 ;

від відповідачів: 1. не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

2. Берєчкіна Я.В. - представник, дов. б/н від 10.06.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Готберг Холдінгс Лімітед" (Gothberg Holdings Limited) та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Юма Інвестментс Лімітед" (Juma Investments Limited)

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015

у справі № 910/27234/14 (суддя Демидов В. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готберг Холдінгс Лімітед" (Gothberg Holdings Limited),

до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Юма Інвестментс Лімітед" (Juma Investments Limited),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Енерго",

про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав та скасування рішення загальних зборів

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 12.10.2015 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/27234/14 до 02.11.2015.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про розірвання, укладеного між позивачем та першим відповідачем, договору купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Енерго" від 23.11.2011 та скасування рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформленого протоколом № 5/2011 від 23.11.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2015, повний текст якого складений та підписаний 16.06.2015, у справі № 910/27234/14 позов задоволено повністю, розірвано укладений між позивачем та першим відповідачем договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Сервіс-Енерго" від 23.11.2011, а рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформлене протоколом № 5/2011 від 23.11.2011, визнано недійсним.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання спірного договору ґрунтується на тому, що матеріалами справи доведений факт порушення першим відповідачем строку оплати придбаних корпоративних прав, що свідчить про допущення ним істотного порушення умов укладеного з позивачем договору.

Визнаючи рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформленого протоколом № 5/2011 від 23.11.2011, недійсним, суд першої інстанції послався на те, що фактично на дату проведення оспорюваних загальних зборів учасників другого відповідача, а саме 23.11.2011, першим відповідачем не було сплачено вартість корпоративних прав, придбаних за спірним договором купівлі-продажу, а тому підстави для фіксації переходу до першого відповідача права власності на вказані корпоративні права були відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Готберг Холдінгс Лімітед" (Gothberg Holdings Limited) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 910/27234/14 скасувати, в частині задоволення незаявленої позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформленого протоколом № 5/2011 від 23.11.2011 та прийняти в цій частині нове рішення, яким скасувати спірне рішення загальних зборів.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що в порушення приписів чинного законодавства, при вирішенні спору сторін по суті, суд першої інстанції замість заявленої позивачем вимоги про скасування спірного рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформленого протоколом № 5/2011 від 23.11.2011, розглянув та задовольнив позовну вимогу про визнання вказаного рішення недійсним, тобто неправомірно вийшов за межі позовних вимог та не застосував обраний позивачем спосіб захисту прав, передбачений чинним законодавством, зокрема ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Так, позивач зазначив про те, що, виходячи з положень чинного законодавства, підстави для визнання оспорюваного рішення загальних зборів недійсним відсутні, оскільки станом на час їх прийняття жодних порушень вимог чинного законодавства не було та про те, що повернення йому корпоративних прав можливо лише шляхом припинення корпоративних правовідносин першого відповідача, як учасника із другим відповідачем та поновлення у цих корпоративних правовідносинах позивача, що, в свою чергу можливо лише шляхом внесення змін до статуту другого відповідача та наступної державної реєстрації змін до установчих документів. Проте власними діями позивач вказані корпоративні права повернути собі не має можливості, тобто для захисту прав позивача вимагається застосування судом способів захисту, передбачених законами, зокрема, припинення правовідношення, а саме - припинення права покупця на корпоративні права шляхом постановлення судового рішення про скасування спірних загальних зборів.

Не погоджуючись з рішенням суду, Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Юма Інвестментс Лімітед" (Juma Investments Limited) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 910/27234/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі перший відповідач послався на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме, справу розглянуто господарським судом за відсутності першого відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце засідань суду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Так, перший відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції в порушення приписів Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, що була ратифікована Україною 19.10.2000 і Республікою Кіпр та Британськими Віргінійськими Островами та ГПК України безпосередньо не здійснював вручення (відправлення) ухвали суду щодо часу та місця судового засідання, оскільки скаржник лише 04.06.2015, тобто майже через 5 місяців після призначення судового засідання, отримав зазначену ухвалу не від суду, а від позивача.

Також скаржник зазначив про те, що застосування судом першої інстанції поштового каналу, як способу передачі документів, не ґрунтується на приписах чинного законодавства, оскільки Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 № 2052-ІІІ встановлено, що Україна не використовуватиме на своїй території способів передачі судових документів, передбачених статтею 10 вказаної Конвенції, яка і надає можливість надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Крім того, перший відповідач зазначив про те, що при прийнятті рішення про розірвання оспорюваного договору судом першої інстанції, не прийнято до уваги те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 651 ЦК України порушення договору є істотним за наявності 2 умов - завдання шкоди стороні договору внаслідок порушення іншою стороною договору та те, що особа, якій завдано шкоди, через її завдання позбавляється значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору, при чому друга умова може існувати лише за наявності першої умови, в той час як в оспорюваному рішенні судом першої інстанції не наведено жодного обґрунтування та не досліджено жодного доказу щодо завдання позивачу шкоди внаслідок порушення першим відповідачем договору та, відповідно, щодо позбавлення значною мірою позивача того, на що він розрахував при укладенні договору внаслідок завданої шкоди.

Також перший відповідач зазначив і про те, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформленого протоколом № 5/2011 від 23.11.2011 та про те, що чинним законодавством не передбаченого такого правового наслідку розірвання договору купівлі-продажу, як повернення товару.

У відзиві на апеляційну першого відповідача позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з дотриманням положень ст. 15 Конвенції, тобто за наявності належних підтверджень того, що перший відповідач - нерезидент повідомлений про існування даної справи та її розгляд; що наявне у справі поштове повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про належне повідомлення першого відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали апеляційних скарг, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, другого відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що станом на листопад 2011р. позивач був учасником другого відповідача з часткою у статутному капіталі в розмірі 100%.

23.11.2011 позивач, як продавець, та перший відповідач, як покупець, уклали договір купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Енерго" (далі Договір) (а.с. 16-18 т. 1) в п. 1.1 якого погодили, що позивач відступає, на користь першого відповідача, а перший відповідач набуває в повному обсязі і зобов'язується оплатити згідно із умовами цього договору корпоративні права (частку у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Енерго" у розмірі 100% статутного капіталу, що становить 15 963 100 грн.

Згідно з п. 1.2 Договору об'єктом купівлі-продажу за цим договором є корпоративні права (частка у статутному капіталі) другого відповідача, що належать позивачу. Другий відповідач зареєстрований Подільською районною у місті Києві Державною адміністрацією. Дата проведення державної реєстрації - 03.10.2002, номер запису про заміну свідоцтва 10711050003000007, ідентифікаційний код юридичної особи 32209888.

Під корпоративними правами, зазначеними у п. 1.1 Договору, розуміють право особи, за рахунок якої сформований статутний капітал другого відповідача, на управління другим відповідачем, на призначення посадових осіб і працівників другого відповідача, на отримання прибутку від господарської діяльності, активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства, а також на отримання інформації про діяльність другого відповідача (п. 1.4 Договору).

При передачі корпоративних прав (частки у статутному капіталі) до першого відповідача переходять всі права та обов'язки позивача, що випливають з його власності на другого відповідача (засновництва у другому відповідачі) (п. 1.5 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору право власності на об'єкт купівлі-продажу за цим договором переходить до першого відповідача з моменту внесення державним реєстратором відповідних змін до відомостей про другого відповідача, що містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно першого відповідача, як учасника другого відповідача.

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 01.12.2014 за № 19693443 станом на 01.12.2014 вбачається, що єдиним засновником (учасником) другого відповідача є перший відповідач, отже, позивач на виконання умов Договору вийшов зі складу учасників другого відповідача.

23.11.2011 відбулися загальні збори учасників другого відповідача, оформлені протоколом загальних зборів учасників другого відповідача № 5/2011 (а.с. 27 т. 1), з порядком денним:

1. Про зміну складу учасників другого відповідача;

2. Про внесення змін до Статуту Товариства та його затвердження у новій редакції;

3. Про підтвердження повноважень директора другого відповідача;

4. Про державну реєстрацію змін до Статуту другого відповідача та проведення всіх необхідних дій, пов'язаних із внесенням змін до відомостей про другого відповідача, що містяться в Єдиному державному реєстрі, що сталися у зв'язку зі зміною керівника другого відповідача.

За результатами розгляду питань порядку денного засновник - позивач прийняв рішення:

- у зв'язку з продажем позивачем корпоративних прав (частки у статутному капіталі) другого відповідача на користь першого відповідача у розмірі 15 963 100 грн., що становить 100% статутного капіталу другого відповідача, вивести позивача зі складу учасників другого відповідача та включити першого відповідача до складу учасників другого відповідача;

- у зв'язку зі змінами, що сталися, викласти Статут у новій редакції (додається) та затвердити його;

- підтвердити повноваження директора другого відповідача ОСОБА_5.;

- доручити директору другого відповідача ОСОБА_5. провести всі необхідні дії, пов'язані з державною реєстрацією змін до статуту другого відповідача та внесенням змін до відомостей про другого відповідача, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, податкових органах, органах статистики, інших державних та недержавних установах, підприємствах та організаціях, що сталися в зв'язку зі зміною складу учасників у відповідності з чинним законодавством України, з правом залучення третіх осіб.

Державним реєстратором Подільської районної в місті Києві державної адміністрації 08.05.2013 за № 10711050025000007 була проведена державна реєстрація нової редакції статуту другого відповідача (а.с. 197-207 т. 1), у якому єдиним учасником другого відповідача зазначено першого відповідача.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов Договору, а саме непроведення оплати, що, на його думку, відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України, є підставою для розірвання такого договору.

Суд першої інстанції погодився із вказаною позицією позивача та розірвав Договір, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статі 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 656 ЦК України встановлює, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права; до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).

Отже, корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно із ч. 2 ст. 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, а відтак, до договору купівлі-продажу корпоративних прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-ХІІ із змінами і доповненнями, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами; учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Частина 1 та 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" встановлює, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту Договору, перший відповідач мав сплатити позивачу договірну вартість корпоративних прав у розмірі 15 098 832 грн., що в еквіваленті складає 1 890 000 доларів США, в строк до 31.12.2011 включно, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок позивача, проте матеріли справи не містять доказів виконання першим відповідачем вказаного обов'язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ч. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина 1 ст. 651 ЦК України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, а обов'язок з оплати товару є основним обов'язком покупця, невиконання зобов'язань по оплаті за умовами договору є істотним порушенням обов'язку, що значною мірою позбавляє продавця того, на що він розраховував під час укладення договору та достатньою підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги позивача про розірвання укладеного між позивачем та першим відповідачем договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Сервіс-Енерго" від 23.11.2011. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про скасування рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформленого протоколом № 5/2011 від 23.11.2011, слід зазначити таке.

Зі змісту оспорюваного рішення слідує, що суд першої інстанції не розглянув по суті заявлені позивачем позовні вимоги про скасування рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформленого протоколом № 5/2011 від 23.11.2011, фактично розглянувши позовні вимоги про визнання недійсним такого рішення, які позивачем заявлені не були.

Приписи ст. 83 ГПК України, які визначають права господарського суду при прийнятті рішення, встановлюють, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Отже, вихід за межі позовних вимог господарським судом можливий за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Вказана правова позиція викладена й в п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року".

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони про вихід господарським судом за межі позовних вимог при вирішення спору сторін по суті, а судом першої інстанції не обґрунтовано як саме визнання недійсним рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформлене протоколом № 5/2011 від 23.11.2011, потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача, розглядати зазначені позовні вимоги та приймати щодо них відповідне рішення суд першої інстанції не мав прав.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформленого протоколом № 5/2011 від 23.11.2011, підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею 103 ГПК, яка не передбачає можливості передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК. Отже, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів розглядає по суті позовні вимоги позивача про скасування рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформленого протоколом № 5/2011 від 23.11.2011, у зв'язку із чим, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених господарським процесуальним кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, та які не випливають із положень законодавства.

Визначені ст. 16 ЦК України способи захисту цивільних прав та інтересів можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності, тому цілком правомірним є застосування при вирішенні даної справи способів захисту, передбачених п. 4 (відновлення становища, яке існувало до порушення) та п. 7 (припинення правовідношення) ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У п. 2.2.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин" встановлено, що у вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Отже, повернення корпоративних прав позивачу можливо лише шляхом припинення корпоративних правовідносин першого відповідача, як учасника другого відповідача, та застосування механізму поновлення у цих корпоративних правовідносинах позивача, виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації.

Правовий статус учасника товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом останнього, як установчим документом. Відповідно до приписів ст. 88 та ст. 143 ЦК України, ст. 4 та ст. 51 Закону України "Про господарські товариства" установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який має містити, зокрема, відомості про розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника.

Відповідно до ст. 89 ЦК України, статей 6, 7 Закону України "Про господарські товариства" юридична особа підлягає державній реєстрації, до Єдиного державного реєстру включаються дані державної реєстрації, встановлені законом відомості про юридичну особу; зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня державної реєстрації.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV, до відомостей, які включаються до Єдиного державного реєстру відноситься перелік засновників (учасників) юридичної особи.

Тобто повернення позивачу корпоративних прав можливе лише шляхом внесення змін до статуту другого відповідача та наступної державної реєстрації змін до установчих документів, однак, для вчинення таких дій учасниками, вони мають бути внесені до Єдиного реєстру та мати повноваження на проведення Загальних зборів з питання внесення змін до установчих документів.

Статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи (ч. 3).

Проте, враховуючи те, що позивач не має правового статусу учасника другого відповідача, він фактично позбавлений можливості провести загальні збори учасників другого відповідача, а також не вправі спонукати першого відповідача, як дійсного учасника другого відповідача, провести такі збори та прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників.

Як зазначено у п. 3.12 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 "Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин", вміщений у статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав не є вичерпним; на вимогу позивача суд може застосувати й інші, ніж передбачені цією статтею, способи захисту прав, якщо вони не суперечать законодавству і не порушують права інших осіб.

Частина 2 ст. 16 ЦК України встановлює, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи обставини даної справи, особливості правовідносин між сторонами та специфічний характер корпоративних прав, як нематеріального об'єкту, з метою визначення дієвого та ефективного способу захисту порушених прав позивача, судова колегія зазначає про правомірне використання способу захисту, передбаченого законом.

Згідно із ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його юридичній особі - відповідачу для вжиття заходів до приведення установчих документів у відповідність із прийнятим судовим рішенням, а також державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Отже, з наведеної вище норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" вбачається, що чинним законодавством передбачений правовий механізм скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи та визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи.

З урахуванням викладеного, для забезпечення законодавчої можливості державному органу (державному реєстратору) виконати рішення, задоволенню підлягають і позовні вимоги про скасування рішення загальних зборів учасників другого відповідача, оформленого протоколом № 5/2011 від 23.11.2011.

Щодо посилань першого відповідача на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме, справу розглянуто господарським судом за відсутності першого відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце засідань суду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, слід зазначити таке.

Першим відповідачем в цій справі виступає компанія нерезидент - Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Юма Інвестментс Лімітед" (Juma Investments Limited (Кіпр).

Відповідно до положень ст. 125 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Таким чином, звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги є правом, а не безумовним обов'язком господарського суду при розгляді справи за участю іноземних суб'єктів господарювання.

Міжнародним договором, яким регулюється питання вчинення певних процесуальних дій на території іншої держави, є Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, до якої Україна приєдналась 19.10.2000.

Відповідно до частини 1 статті 1 Конвенції ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно з частиною 1 статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.

Відповідно до статті 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

В той же час, згідно із статтею 10 Конвенції якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Кіпр приєднався до Конвенції 26.10.1982, ратифікація (приєднання) відбулася 15.05.1983, а набрання чинності - 01.06.1983. Як вбачається з інформації у мережі Інтернет (https://www.hcch.net/index_en.php?act=status.comment&csid=29&disp=resdn), Нотою, датованою 05.01.1984, уряд Кіпру заявив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених статтею 10 Конвенції.

Отже, суд першої інстанції не був обмежений у можливості надсилати судові документи першому відповідачу у порядку, визначеному у пункті "а" статті 10 Конвенції, а саме, надсилати судові документи безпосередньо поштою на адресу першого відповідача, а не до Центрального органу Кіпру.

Сам перший відповідач в апеляційній скарзі послався на те, що ухвалу про порушення провадження у справі та позовну заяву він отримав 04.06.2015, тобто за тиждень до судового засідання, а відтак, мав час для підготовки відзиву на позовну заяву.

В той же час колегія суддів не вважає порушенням той факт, що ухвалу суду та копію позовної заяви, що її отримав перший відповідач, йому було направлено позивачем.

Слід зазначити і про те, що отримавши ухвалу про порушення провадження у справі перший відповідач не був позбавлений права звернутись до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про відкладення розгляду справи для надання йому часу для підготовки відзиву на позов, проте вказаних дій ним вчинено не було.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва 11.06.2015 у справі № 910/27234/14 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю.

Враховуючи підстави зміни рішення суду першої інстанції та вимоги, викладені в апеляційних скаргах, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Готберг Холдінгс Лімітед" (Gothberg Holdings Limited) задовольняється повністю, у задоволенні апеляційної скарги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Юма Інвестментс Лімітед" (Juma Investments Limited) відмовляється.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позову та звернення з апеляційної скаргою покладаються на відповідачів порівну, а судові витрати першого відповідача за подання апеляційної скарги - на першого відповідача.

Враховуючи приписи ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якою встановлено, що у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його юридичній особі - відповідачу для вжиття заходів до приведення установчих документів у відповідність із прийнятим судовим рішенням, а також державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, суд направляє копію вказаної постанови державному реєстратору Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району міста Києва.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готберг Холдінгс Лімітед" (Gothberg Holdings Limited) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 910/27234/14 задовольнити повністю.

2. Апеляційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Юма Інвестментс Лімітед" (Juma Investments Limited) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06. 2015 у справі № 910/27234/14 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 910/27234/14 скасувати частково та прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити повністю.

5. Розірвати договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Сервіс-Енерго" від 23.11.2011, укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "Готберг Холдінгс Лімітед" (Gothberg Holdings Limited) (Республіка Кіпр, 2406, м. Нікосія, Егкомі, Посейдонос, 1, Ледера Бізнес Центр, реєстраційний номер 271943) та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Юма Інвестментс Лімітед" (Juma Investments Limited) (Республіка Кіпр, 3080, м. Лімассол, Андреа Арммефті, 3, реєстраційний номер НЕ212972).

6. Скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Енерго", оформлене протоколом № 5/2011 від 23.11.2011.

7. Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Юма Інвестментс Лімітед" (Juma Investments Limited) (Республіка Кіпр, 3080, м. Лімассол, Андреа Арммефті, 3, реєстраційний номер НЕ212972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готберг Холдінгс Лімітед" (Gothberg Holdings Limited) (Республіка Кіпр, 2406, м. Нікосія, Егкомі, Посейдонос, 1, Ледера Бізнес Центр, реєстраційний номер 271943) судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 1 218,00 грн.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Енерго" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 41-б, ідентифікаційний код 32209888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готберг Холдінгс Лімітед" (Gothberg Holdings Limited) (Республіка Кіпр, 2406, м. Нікосія, Егкомі, Посейдонос, 1, Ледера Бізнес Центр, реєстраційний номер 271943) судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 1 218,00 грн.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

10. Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Юма Інвестментс Лімітед" (Juma Investments Limited) (Республіка Кіпр, 3080, м. Лімассол, Андреа Арммефті, 3, реєстраційний номер НЕ212972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готберг Холдінгс Лімітед" (Gothberg Holdings Limited) (Республіка Кіпр, 2406, м. Нікосія, Егкомі, Посейдонос, 1, Ледера Бізнес Центр, реєстраційний номер 271943) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 609,00 грн.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Енерго" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 41-б, ідентифікаційний код 32209888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готберг Холдінгс Лімітед" (Gothberg Holdings Limited) (Республіка Кіпр, 2406, м. Нікосія, Егкомі, Посейдонос, 1, Ледера Бізнес Центр, реєстраційний номер 271943) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 609,00 грн.

12. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

13. Копію постанови направити державному реєстратору Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району міста Києва.

14. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/27234/14.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай