Постанова № 53686669, 24.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа№ 910/24935/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

за участю представників сторін:

від позивача: Шмаров О.В. - дов. № 0113-348 від 27.12.2013р.

від відповідача: не з'явились

третя особа-1: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. (повний текст підписано 24.03.2014р.)

у справі № 910/24935/13 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-

страхова компанія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (третя особа-1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (третя особа-2)

про стягнення 50 000, 00 грн.

В судовому засіданні 24.07.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 50 000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно генерального договору № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011р. страхове відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою, на думку позивача, є відповідач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3.

28.02.2014р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 49 000, 00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. Вказана заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. у справі № 910/24935/13 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» страхове відшкодування в сумі 49 000, 00 грн. та 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» 07.04.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. для розгляду справи № 910/24935/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді -Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 15.05.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014р. розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладено на 05.06.2014р.

03.06.2014р. від представника позивача надійшли письмові пояснення з додатками.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р., у зв'язку з перебуванням суддів Зеленіна В.О., Мальченко А.О. на навчанні у Національній школі суддів України сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Алданова С.О., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р. колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014р. залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредитБанк», та у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.07.2014р.

20.06.2014р. від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

08.07.2014р. від третьої особи на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитБанк», надійшли пояснення на апеляційну скаргу відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014р. замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредитБанк» (ідент. код 21753123) на її правонаступника Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (ідент. код 00039019), та у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.07.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.07.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Третя особа - 1, представники відповідача, третіх осіб 1 та 2 в судове засідання апеляційної інстанції 24.07.2014р., будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність третьої особи-1, представників відповідача, третіх осіб 1 та 2 за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (позивач, страховик за договором) та ПІІ «ВІП-РЕНТ» (страхувальник за договором) Укладено генеральний договір № 28-0199-2700-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку (далі - генеральний договір), відповідно до якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпоряджанням автомобілем «Mazda CX7», д. н. НОМЕР_1 (згідно переліку транспортних засобів до договору позиція 177 у списку).

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ № 9169608 (а. с. 35), 10.03.2013р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mazda CX7», д. н. НОМЕР_1, що належить ПІІ «ВІП-РЕНТ», під керуванням Волик Т.О., та автомобіля «ВАЗ 21043», д. н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_7

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 01.04.2013р. у справі № 761/7546/13-п ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Згідно рахунку-фактури № СФ-0000482 від 15.05.2013р., виставленого ТОВ «Бровари моторс», вартість ремонтних робіт автомобіля «Mazda CX7», д. н. НОМЕР_1, склала 109 803, 35 грн.

Страховим актом № ДККА-25232 від 21.05.2013р. позивачем зазначену подію визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 109 803, 35 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за генеральним договором № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011р., на підставі страхового акту № ДККА-25232 від 21.05.2013р. (а. с. 48), заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування (а. с. 39) здійснив виплату страхового відшкодування своєму страхувальнику в розмірі 109 803, 35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8036 від 21.05.2013р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 50).

Посилання відповідача (апелянта) на неналежне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення виплати страхового відшкодування, враховуючи відсутність документа, яким визначена воля (згода) вигодонабувача (ПАТ «УніКредитБанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») на перерахування страхового відшкодування на рахунок ПІІ «ВІП-РЕНТ», не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до додатку № 1 до генерального договору № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011р. вигодонабувачем по сумах страхового відшкодування по автомобілю «Mazda CX7», д. н. НОМЕР_1, є ПАТ «УніКредитБанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до п. 12.4.7. генерального договору № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011р. страхувальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання висновку/акту незалежної експертизи, а в разі, якщо вона не замовлялася, з дня складання страховиком власного кошторису (висновку), направити вигодонабувачу (якщо такий зазначений в договорі) запит на рішення вигодонабувача щодо порядку виплати страхового відшкодування страхувальнику, на СТО, вигодонабувачу або іншим чином.

Згідно п. 14.2.2.8. генерального договору при настанні страхового випадку по страхуванню КАСКО додатково до документів, вказаних в п. 12.2.1 надаються, зокрема, лист від вигодонабувача (якщо страхувальником було призначено вигодонабувача), в якому зазначене його рішення щодо отримувача страхового відшкодування (даний документ надається виключно в разі врегулювання збитку за ризиком «викрадення» або у випадку конструктивної загибелі ТЗ).

Таким чином, оскільки в даному випадку страховий випадок за участю автомобіля «Mazda CX7», д. н. НОМЕР_1, який мав місце 10.03.2013р., не підпадає під ознаки страхового випадку з ризиком «Викрадення» або з ризиком «Конструктивна загибель ТЗ», то страхувальник за генеральним договором № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011р. вправі був просити, а страховик (позивач) здійснити виплату страхового відшкодування без письмової згоди вигодонабувача ПАТ «УніКредитБанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк».

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 21043», д. н. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» згідно Полісу № АВ/4930240 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 79). Термін дії полісу з 02.09.2012р. до 01.09.2013р.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 1 000, 00 грн.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ 21043», д. н. НОМЕР_2, під час ДТП, встановлена у судовому порядку.

Доказів неправомірності керування зазначеним автомобілем ОСОБА_7 матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за генеральним договором № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011р. перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», 49 000, 00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (з урахуванням франшизи в розмірі 1 000, 00 грн., передбаченої Полісом № АВ/4930240).

Посилання відповідача на те, що виплата страхового відшкодування здійснювалась без врахування коефіцієнту фізичного зносу вірно відхилені місцевим господарським судом з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивач, виконуючи свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011р., на підставі рахунку - фактури № СФ-0000482 від 15.05.2013р., сформованого страхового акту № ДККА-25232 від 21.05.2013р., виплатив потерпілій особі суму страхового відшкодування в розмірі 108 203, 35 грн. (без урахування зносу), що підтверджується платіжним дорученням № 8036 від 21.05.2013 р.

Пунктом 7.1.2 договору страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011р. визначено, що страхова сума встановлюється на кожний окремий застрахований ТЗ та ДО та дорівнює дійсній вартості кожного окремого ТЗ та ДО, що визначається відповідно до п.п. 7.1.3 цього договору та зазначається в списку застрахованих ТЗ або у відповідних додаткових угодах до цього договору, що є його невід'ємними частинами.

Договір страхування припиняє дію відносно окремого застрахованого ТЗ з моменту одноразової виплати страхового відшкодування щодо цього ТЗ в розмірі, що дорівнює розміру страхової суми, зменшеного на розмір відповідної франшизи (п. 7.1.5.1 вказаного договору).

Згідно ч. 1 ст. 14 та ст. 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами.

З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено визнання недійсною умови договору страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011р. в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхувальнику страхового відшкодування без врахування зносу.

Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування зносу автомобіля, пошкодженого в ДТП.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в межах ліміту відповідальності по Полісу № АВ/4930240, без врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що вартість відновлювального ремонту автомобіля, застрахованого позивачем за договором КАСКО, з урахуванням зносу становить суму, меншу ніж ліміт відповідальності відповідача за Полісом. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Щодо тверджень відповідача про те, що виплата страхового відшкодування здійснювалась без оцінки транспортного засобу, колегія суддів зазначає наступне.

Норми чинного законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Із преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, правовідносини і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.

Верховним Судом України у Листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, доводи відповідача про необхідність доведення позивачем розміру збитків виключно шляхом проведення його оцінки професійним оцінювачем відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не узгоджуються з нормами законодавства про страхування.

Посилання відповідача (апелянта) на те, що ні позивач, ні власник пошкодженого автомобіля «Mazda CX7», д. н. НОМЕР_1, до нього із заявою про подію не звертались, пошкоджений автомобіль для огляду не надали, що позбавило відповідача можливості оглянути пошкоджене майно та провести оцінку заподіяного збитку, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2013р. позивач звертався до відповідача як особи, що застрахувала цивільно-правову відповідальність винної особи в ДТП, що сталась 10.03.2014 р., з заявою вих. № 5717/1588-УСГ на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 108 203, 35 грн. Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, з проханням надати пошкоджений автомобіль для огляду для проведення оцінки заподіяного збитку відповідач не звертався.

Як вбачається з письмових пояснень 3-ї особи - ОСОБА_3, відповідача було повідомлено про дану ДТП письмово у відповідності до п. 33.1.4 Закону.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що можливе неповідомлення винуватцем ДТП свого страховика (відповідача) про настання страхового випадку чи про проведення огляду транспортного засобу після аварії, не звільняє відповідача від обов'язку виплатити страхове відшкодування в порядку регресу по Полісу № АВ/4930240.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 17.03.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. у справі № 910/24935/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. у справі № 910/24935/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24935/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 29.07.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

М.А. Руденко