Ухвала суду № 53682806, 17.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1449/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Мовчан Н. В.Номер провадження 22-ц/788/2017/15 Суддя-доповідач - Околот Г. М. Категорія - 39

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Сибільової Л. О. , Хвостика С. Г. ,

при секретарі судового засідання - Чуприні В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Охтирського міськрайонного Сумської області від 16 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Охтирська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним договору довічного утримання, продовження строку для прийняття спадщини, скасування свідоцтва про право на спадщину,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Охтирського міськрайонного Сумської області від 16 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин та визнано, що ОСОБА_7 є рідним сином ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про подовження ОСОБА_3 строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог безпідставно не взяв до уваги, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки був введений в оману працівниками Хухрянської сільради стосовно відсутності спадкового майна після смерті його матері, у зв'язку з чим він і не звертався до нотаріальної контори за прийняттям спадщини, і лише зараз йому стали відомі обставини отримання земельного паю ОСОБА_9 за договором довічного утримання. Крім того зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що нотаріус порушив встановлений законом порядок отримання свідоцтва про право на спадщину, а саме не з'ясував кола спадкоємців, склад сім'ї померлої, наявність розбіжностей у прізвищі померлої ОСОБА_8, а також що ОСОБА_9 пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини, не прийняла спадщину відповідно до закону, чим порушив права позивача як спадкоємця за законом першої черги.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 вересня 2015 року в частині встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору довічного утримання, позивачем ОСОБА_3 не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційним судом не перевіряється.

Перевіряючи рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо продовження строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, колегія суддів приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині продовження строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у суді не довів обставин, які свідчили б про поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини за законом.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні вимог в частині скасуванні свідоцтва про право на спадщину за законом №2698 від 14 грудня 2000 року виданого ОСОБА_9 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передчасність цих вимог ОСОБА_3 так як він не набув права на визнання за ним права власності на спадкове майно ОСОБА_8

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи і вимогам закону та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8, є матір'ю позивача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.4, 6)

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданого відділом РАЦС Охтирського РУЮ Сумської області, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Із довідки виконавчого комітету Хухрянської сільської ради Охтирського району від 18 березня 2015 року вбачається, що ОСОБА_8 була зареєстрована та сама проживала в АДРЕСА_2 до дня смерті (а.с.8).

Спадкове майно складалося із земельної частки(пай), яка становить 3,86 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в Аграрно-пайовому об'єднанні «Хухрянське» та належало померлій ОСОБА_8 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 від 30 грудня 1996 року, виданого на підставі рішення Охтирської РДА №520 (а.с.77)

Судом також встановлено, що 14 грудня 2000 року до Охтирської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_8 звернулася її сестра - ОСОБА_9, яка проживала у АДРЕСА_1. Заявник вказала, що користувалася сертифікатом на земельну частку на день смерті ОСОБА_8 та продовжує користуватися і крім неї, інших спадкоємців, які своєчасно прийняли спадщину немає.

У цей же день, завідуючим Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В., було відкрито спадкову справу №745/2000 та видане ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті сестри ОСОБА_8, реєстровий №2698. До складу спадкового майна увійшла земельна часка (пай) без визначення її меж в натурі (а.с.33,76-78).

28 грудня 2001 року ОСОБА_9 отримала Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданий на підставі рішення Хухрянської сільської Ради народних депутатів від 29 вересня 2001 року, на земельну ділянку площею 3,42 га для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, реєстровий №1806 (а.с.114, 115).

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.51). Як вбачається з відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, спадкоємцем померлої ОСОБА_9 є ОСОБА_5, якому видане свідоцтво про право на спадщину №3-847 від 06 серпня 2004року, на квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.51-52, 112-113).

Звертаючись до суду з даним позовом, син померлої ОСОБА_8- ОСОБА_3 просив визнати причини пропуску ним строку для прийняття спадщини поважними та продовжити строк, а також просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 14.12.2000 року ОСОБА_9 (а.с.3, 95-96)

Зазначав, що причинами пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері, є необізнаність щодо наявності спадкового майна, оскільки працівники Хухрянської сільської ради ввели його в оману, повідомивши про відсутність спадкового майна, оскільки його матір за життя уклала договір довічного утримання з ОСОБА_9 та розбіжностями у прізвищі його матері які зазначені у свідоцтві про смерть та свідоцтві про народження. Підставами недійсності свідоцтва про право на спадщину вважає, порушення державним нотаріусом встановленого законом порядку отримання свідоцтва про право на спадщину та порушенням його прав як спадкоємця першої черги, оскільки ОСОБА_9 є спадкоємцем другої черги.

Суд першої інстанції правильно визначився з нормами, якими регулюються правовідносини сторін.

Так, згідно з п.1 постанови Пленуму ВС України від 30 травня 2008 року №7 у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.

Згідно з ст.525 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст.ст.548, 549 вказаного Кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Згідно ст.550 ЦК України строк для прийняття спадщини може бути продовженим судом, якщо він визнає причини такого пропуску поважними.

При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Враховуючи вищевикладене, правила ст. 550 ЦК України в редакції 1963 року можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність спадкового майна або інформації про спадкову масу, то положення вказаної норми не застосовуються.

Саме така правова позиція висловлена в постанові ВСУ у справі за № 6-85цс12 від 26 вересня 2012 року.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» звернув увагу на те, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами , виходив із того, що наведені позивачем обставини не свідчать про поважність причин пропущення ним строку для прийняття спадщини, оскільки позивачем не надано суду доказів, що свідчать про об'єктивні, непереборні, істотні труднощі які б перешкоджали позивачу у встановлений законом строк подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8

Висновки суду з цього приводу ґрунтуються на встановлених обставинах та відповідають вимогам закону і колегія суддів з ними погоджується.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач ОСОБА_3 звертаючись до суду у травні 2015 року з позовом про продовження строку для прийняття спадщини, не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів наявності обставин, які протягом 15 років перешкоджали його зверненню до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері у визначений ст.549 ЦК УРСР шестимісячний строк.

Крім того, позивачем ОСОБА_8 взагалі не надано суду доказів на підтвердження того, що його права були невизнані, оспорені чи порушені. Матеріали справи не містять даних про те, що він звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Посилання апелянта на повідомлення йому Хухрянською сільською радою про відсутність у ОСОБА_8 спадкового майна у зв'язку з укладенням договору довічного утримання, а також наявність розбіжностей у прізвищі ОСОБА_8, не є підставою для продовження строку для прийняття спадщини, оскільки така інформація, а також наявність розбіжності у прізвищі померлої, ніяким чином не перешкоджала його зверненню з цього питання до нотаріальної контори.

Тому доводи апеляційної скарги з приводу неправильного трактування судом пояснень представника позивача стосовно поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини, не врахування судом першої інстанції визнання позовних вимог відповідачами ОСОБА_6 та представником сільради, порушення державним нотаріусом встановленого законом порядку отримання свідоцтва про право на спадщину, а саме не з'ясування кола спадкоємців, складу сім'ї померлої, наявність розбіжностей у прізвищі померлої ОСОБА_8, пропуску ОСОБА_9 строку подачі заяви про прийняття спадщини, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ці доводи не мають правового значення та не спростовують факту того, що підставою позову про продовження строку для прийняття спадщини позивач зазначав саме введення його в оману працівниками сільради стосовно відсутності спадкового майна після смерті матері та розбіжності у написанні прізвища його матері, а ці обставини не вказують на поважність причин пропуску шестимісячного строку для подачі відповідної заяви.

У зв'язку з тим, що суд першої інстанції відмовив позивачу ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про продовження строку для прийняття спадщини, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги в частині визнання недійсним свідоцтва про прийняття спадщини від 14.12.2000 року, оскільки позовні вимоги та доводи апеляційної скарги у цій частині також є необґрунтованими та похідними від попередніх вимог про продовження строку прийняття спадщини, яким суд дав належної оцінки.

Інші доводи скарги є такими ж самими, як і обставини на які відповідач посилався у своїх запереченнях проти позову, які були предметом дослідження у суді першої інстанції та їм була дана належна оцінка, інших доводів апеляційної скарги або нових обставин, що підлягають встановленню, апелянт не навів і ці доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного Сумської області від 16 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -