Рішення № 53682744, 17.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/2418/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я.Номер провадження 22-ц/788/2099/15 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Собини О. І. , Околота Г. М.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 вересня 2013 року він передав відповідачу у позику 10000 доларів США за участі свідка ОСОБА_6 При цьому, сторонами було погоджено, що ці гроші мають бути повернуті протягом двох тижнів або бути зарахованими як завдаток за договором купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_5 мав купити у відповідача орендовану у нього квартиру. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання не виконав, а саме: надані грошові кошти у розмірі 10000 доларів США не повернув, орендовану ним квартиру, з урахуванням отриманого завдатку, йому не продав, тому позивач вважав, що отримані відповідачем 10000 доларів США є безпідставно набутими грошовими коштами, які останній зобов'язаний йому повернути.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року задоволено позов ОСОБА_5.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 10000 доларів США, а також - 2227 грн. 62 коп. судового збору та 3896 грн. витрат на правову допомогу.

Вказане рішення суду представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі він, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу оскаржуваного рішення постанову слідчого органу міліції про закриття стосовно ОСОБА_3 кримінального провадження за ознаками ч.2 ст.190 КК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, як єдиний доказ того, що позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 10000 доларів США, хоча вказана постанова слідчих органів ґрунтується лише на показах свідків, які не є конкретними, а містять лише припущення щодо можливої передачі грошових коштів, а також є суперечливими та спростовують один одного. Водночас, як зазначено в апеляційній скарзі, не має жодного документального підтвердження факту передачі ОСОБА_5 грошових коштів ОСОБА_3, так як цього взагалі не було.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 і його представників ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про задоволення апеляційної скарги та покази свідка ОСОБА_3 про відсутність факту отримання від позивача 10000 доларів США, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони знають один одного, так як позивач з дозволу відповідача з літа 2008 року разом з неповнолітньою дочкою проживав у його квартирі АДРЕСА_1.

У провадженні СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області з січня 2014 року перебували матеріали кримінального провадження за заявою ОСОБА_5 про вчинення ОСОБА_3 стосовно нього шахрайських дій за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

У заяві на адресу органів міліції позивач повідомив, що 16 вересня 2013 року на прохання відповідача він позичив йому 10000 доларів США шляхом передачі їх у конверті у присутності знайомого ОСОБА_6 При цьому він уточнив, що за домовленістю з відповідачем у випадку не поверненням цих коштів до 27 вересня 2013 року вони мали бути зараховані як завдаток в рахунок придбання квартири у відповідача.

За результатами розслідування кримінальної справи 18 липня 2014 року слідчий орган виніс постанову про закриття кримінального провадження щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України у зв'язку з відсутністю складу цього кримінального правопорушення (а.с.6-7).

25 лютого 2015 року позивач направив відповідачу лист-вимогу про повернення незаконно набутих грошових коштів у сумі 10000 доларів США або укласти з ним договір купівлі-продажу квартири, в якій він мешкав з дозволу останнього, з урахуванням вказаної суми позичених коштів, як завдатка (а.с.5).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності його вимоги стосовно набуття відповідачем майна позивача без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 10000 доларів США.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

В той же час, відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-100цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Як вбачається зі змісту позову, у ньому йдеться про спір між сторонами стосовно повернення грошових коштів за договором позики або виконання умов договору купівлі-продажу, в рахунок чого була передана певна грошова сума, що свідчить про зобов'язальний характер правовідносин, коли набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не може вважатись безпідставним, що виключає можливість застосування до них правовідносин ч.1 ст.1212 ЦК України.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, тому його необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.п.3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року в даній справі скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -