Ухвала суду № 53671222, 05.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/4386/15 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.

Провадження № 22-ц/783/6192/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шашкіна С. А.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Шашкіної С.А.

Суддів: Богонюка М.Я., Копняк С.М.

При секретарі: Бадівській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 01 липня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 01 липня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «ВіЕсБанк» до ОСОБА_2, третьої особи ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство - 14630» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дану ухвалу оскаржив ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Вказує, що позивачем заявлено позов з порушенням правил підсудності, а саме приписів ст. 114 ЦПК України. Просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про повернення позовної заяви позивачу для подання до належного суду.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.74-77), проте у судове засідання не з'явились. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за неявки вказаних осіб, без фіксування процесу за допомогою технічних засобів.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст. 15 ЦПК).

За приписами ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року зазначено, що питання про підсудність справ визначається ЦПК, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VII-1 - щодо заяв про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішень іноземних судів; статтею 404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; статтею 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

Якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказав, що між Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та Публічним Акціонерним товариством «Львівське автотранспортне підприємство - 14630» було укладено кредитний договір №KU016354. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №KU016354/S-3 від 27.12.2011 року. Відповідно до п.1.2 договору поруки поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язання за договором основного зобов'язання. Оскільки станом на 04.06.2015 року заборгованість за кредитним договором не погашена ні позичальником, ні поручителем, чим порушуються права та інтереси банку, відтак просив стягнути вказану заборгованість за договором з ОСОБА_2.

За загальним правилом статті 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються за місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, а до юридичних осіб - за їхнім місцезнаходженням.

Як вбачається з довідки адресно - довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України. відповідач, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Шевченківського району м.Львова.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, суть заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, прийшов до правильного висновку про те, що даний позов підлягає розгляду Шевченківським районним судом м. Львова та постановив ухвалу з дотриманням правил підсудності.

Апелянтом не наведено в апеляційній скарзі доказів та обґрунтувань щодо необхідності направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення позовної заяви позивачеві у відповідності до ст. 115 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 01 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: