Ухвала суду № 53669903, 24.09.2014, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

24.09.2014

ЄУН № 2-1824/08

Провадження №2/331/1438/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Жовтневий районний суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Смолки І.О.,

при секретарі: Жовнерчук С.В.,

розглянувши заяву представника Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк - ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

Впровадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ЗАТ ПроКредит Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

24 вересня 2014 року представник ПАТ ПроКредит Банк ОСОБА_1 звернулась до суду із клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме на квартиру АДРЕСА_1.

Також ОСОБА_1 просить суд обмежити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виїзді за межі України до виконання ними зобовязань перед позивачем у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявникові, оскільки вона подана без додержання вимог, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову (ч. 2 ст. 151 ЦПК України).

У заяві про забезпечення позову заявник викладає обставини, які відбулися після ухвалення заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2008 року, посилається на безліч норм закону, однак жодного обґрунтування та доказу, що боржники намагаються ускладнити виконання рішення суду не надано.

Крім того, відповідно до судової практики Верховного суду України від 01.02.2013 року Щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України пунктом 8 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII передбачено можливість обмеження виїзду з України громадян, щодо яких подано цивільний позов до суду, до закінчення провадження у справі. При розгляді цивільних справ мають місце випадки, коли суди ототожнювали питання тимчасового обмеження боржників у праві виїзду за межі України із видами забезпечення позову, не беручи до уваги, що повноваження судів першої інстанції при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваженнями щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом види забезпечення позову. Перелік видів забезпечення позову визначений у ст. 152 ЦПК. Серед видів такого забезпечення у ст. 152 ЦПК не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України. Тому, враховуючи, що в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151 - 153 ЦПК, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, слід дійти висновку, що суди не можуть застосовувати зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості та виконання інших зобовязань, оскільки це порушує норми ЦПК та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією, та вимог ст. 6 Конвенції щодо вирішення справи судом, встановленим законом.

Відсутність зазначених відомостей у заяві про забезпечення позову позбавляє суд дійти до висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також робить неможливим виконання такої ухвали.

Також заявнику обовязково необхідно було виконати вимогу ч. 4. ст. 151 ЦПК України, відповідно до якої до заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову.

У відповідності до ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заява про забезпечення позову подана без додержанням вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявникові.

У відповідності до ст. 7 Закону України Про судовий збір який набрав чинності 01.11.2011 р. сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, ст. 7 Закону України Про судовий збір, -

У Х В А Л И В:

Повернути Публічному акціонерному товариству ПроКредит Банк заяву про забезпечення позову.

Розяснити заявнику, що повернення зави не позбавляє його права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Зобовязати Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області повернути Публічному акціонерному товариству ПроКредит Банк (код ЄДРПОУ 21677333), сплачений за меморіальним ордером № 00000011 від 23 вересня 2014 року, судовий збір у сумі 121,80 грн.

Копію ухвали суду направити заявнику.

Суддя І.О. Смолка .