Рішення № 53669449, 19.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1074/2015(м)

220/1329/15-ц

Категорія 50 Головуючий у 1-й інстанції Пономарьов О.П.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Лісового О.О., Супрун М.Ю.

секретаря Собецькій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що проживала із відповідачем ОСОБА_2 однією сім'єю. Від цього шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на повному її утримані. Відповідач сплачував аліменти на дочку до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року. В даний час дочка навчається на денній формі навчання на другому курсі Великоновоселківського професійного ліцею, знаходиться на неповному державному забезпечені. Оскільки відповідач у добровільному порядку відмовляється надавати допомогу, просила стягнути з нього на утримання дочки ОСОБА_4 аліменти у розмірі 25% з усіх видів його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2015 року і до досягнення нею двадцяти трьох років.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто щомісяця, починаючи з 27 серпня 2015 року до досягнення ОСОБА_4 двадцятитрьохрічного віку, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 25 % з усіх видів його доходів.

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 вересня 2015 року, в порядку ч.1 ст.219 ЦПК України, мотивувальну та резолютивну частини рішення доповнено реченням про стягнення з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить змінити рішення суду в частині терміну, на який призначено стягнення аліментів, вказавши кінцевою датою 25 січня 2016 року. Стягнути з позивача ОСОБА_3 на його користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 535 грн. 92 коп.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм 09 листопада 2015 року за п.п. №472 (а.с. 36), про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надавала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву про можливість проведення розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч.2 ст.197 та ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшли висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язанні утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Як роз'яснено в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно вимог ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. Зокрема, при визначені розміру аліментів судом враховується стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних рідних; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, главою 16 СК України не передбачено обов'язкового мінімального розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із наявності у ОСОБА_3 потреби у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням дочки у ліцеї та з урахуванням тих обставин, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дочки, що продовжує навчання.

Відповідач ОСОБА_2, не оспорюючи права на отримання аліментів у зв'язку з навчанням повнолітньої дочки, свого обов'язку по їх сплаті та розміру аліментів, визначеного судом, просив рішення суду змінити і визначити термін стягнення аліментів, вказавши кінцеву дату навчання 25 січня 2016 року.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції, стягуючи аліменти до досягнення ОСОБА_4 23-х років, не врахував, що на підтвердження заявлених вимог позивачем була надана довідка Великоновоселківського професійного ліцею, згідно якої строк навчання закінчується 25 січня 2016 року, тоді як 23-річного віку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, досягне лише у 2020 році.

Враховуючи, що право повнолітньої дитини на утримання діє протягом її навчання до 23-х років, то в разі припинення навчання раніше досягнення цього віку, дитина втрачає право на утримання (ч.2 ст.199 СК України). При цьому, якщо після припинення навчання дитина знову продовжить навчання, це не позбавляє її права звернення до суду.

За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження та в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до положень ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні, із стягненням з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки на період навчання до 25 січня 2016 року, включно.

Разом з тим, вимоги відповідача ОСОБА_2 щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 535 грн. 92 коп. є безпідставними.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

У п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, із змінами і доповненнями, внесеними постановою №10 від 25 вересня 2015 року, роз'яснено, що позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явлені окремих позовів і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явлені позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

Отже на позивача, яка відповідно до положень ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню витрат по сплаті судового збору у разі ухвалення рішення на користь відповідача, у тому числі задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 вересня 2015 року в частині визначення кінцевого терміну стягнення аліментів змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 25% з усіх видів його доходів, щомісячно, починаючи з 27 серпня 2015 року на період навчання, тобто до 25 січня 2016 року, включно.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: О.О. Лісовий

М.Ю. Супрун