Рішення № 53668810, 09.11.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1574/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 листопада 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Панька В.Ф.

суддів - Куштана Б.П., Мацунич М.В.

при секретарі - Дашковській С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ПАТ «Універсал Банк» на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 травня 2015 року по справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом,-

в с т а н о в и л а :

Представник позивача ПАТ «Універсал Банк» - Матьковський Р.Е. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом та звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.09.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11/967К-07, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 21 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,45 % на рік. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем і ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, згідно якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1. Однак, відповідач ОСОБА_2 всупереч Закону та умовам договору своїх зобов'язань перед позивачем не виконує, внаслідок чого станом на 23.02.2015 року заборгованість складає 32 405,96 доларів США. У зв'язку з наведеним просив, стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 32 405,96 дол. США; звернути стягнення на предмет іпотеки, та судовий сбір сплачений позивачем.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк», місце знаходження м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, заборгованість в розмірі 32 405 (тридцять дві тисячі чотириста п'ять) доларів 96 центів США. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

З цим рішенням не погодився банк, порушив питання про його скасування в частині відмови вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, та просив зазначені вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримують та просять її задовольнити.

В судове засідання банк не з'явився, про причину неявки не повідомили. Враховуючи наведене та те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджено відповідними розписками суд вважав за можливе розглянути справу у їхній відсутності відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, сторону яка з'явилася та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції керувався ст.1 прийнятого 03.06.2014 року Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна на підставі наступного.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 ЗУ "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 ЗУ "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

У зв'язку з наведеним, рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягає виконанню. Так-як, таким правом наділений суд при ухваленні рішення із приводу визначення порядку його виконання, надавши відстрочку виконання такого про що зазначається в рішенні, ст. 217 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії Закону № 1304-VII.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України на користь ПАТ «Універсал Банк» підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати понесені апелянтом в розмірі 1827 гривень.

Керуючись ст.ст.307, 309, 315 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 травня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, що складається з домоволодіння, житлового будинку позначеного на плані літерою «А», побудований з цегли, саману, а також належні до будинку наступні споруди та прибудови: літня кухня-літера «Б», сарай - літера «В», вбиральня - літера «Г», гараж - літера «Д», сарай - літера «Ж», колодязь - літера «Н», споруди - цифри «1-2», змощення - літера «І», загальною площею 71,6 кв.м., житловою 43,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належне іпотекодавцю/майновому поручителю ОСОБА_3, в межах суми заборгованості по Кредитному договору №11/967К-07 від 17.09.2007 року у розмірі 32 405,96 дол. США.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :