Рішення № 53662375, 19.04.2012, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-294/12

Провадження № 2/1008/294/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

судді - Бондар І.Ф.,

при секретарі Коваленко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Василькові цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору недійсним, та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 153.949,04 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 28.09.2011 становить 1.362.704,74 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 11358483000 від 11.06.2008, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (назву якого змінено на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1.

Позовні вимоги за первісним позовом мотивовані тим, що предметом спірного договору є надання кредиту у швейцарських франках, а на думку позивача, норми законодавства встановлюють вичерпний перелік випадків застосування сторонами в зобов'язаннях іншого засобу платежу, ніж гривня, зокрема іноземної валюти. Позивач вважає, що спірний договір укладено без додержання обмежень встановлених законодавством, отже спірний договір укладено з порушенням норм законодавства та просить визнати його недійсним на підставі ст.ст. 201, 203, 215 Цивільного кодексу України, а судові витрати покласти на відповідача за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення позову заперечив та вказав, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідач зазначив, що він належним чином отримав банківську ліцензію № 75 від 24.12.2001 на право здійснення банківських операцій, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий дозвіл на право здійснювати операції з валютними цінностями. Тому, на думку відповідача, позивач, внаслідок хибного тлумачення норм законодавства, помилково посилається на незаконність спірного договору.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що станом на 28.09.2011 загальна сума заборгованості Відповідача 1 за зустрічним позовом перед Банком становить 153.949,04 швейцарських франків, що курсом НБУ станом на 28.09.2011 становить 1.362.704,74 грн., з яких: 131.491,21 швейцарський франк, що за курсом НБУ станом на 28.09.2011 становить 1.163.915,62 грн. кредитної заборгованості, 18.919,26 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 28.09.2011 становить 167.466,88 грн. заборгованості по процентам, 2.111,12 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 28.09.2011 становить 18.686,92 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 1.427,45 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 28.09.2011 становить 12.635,32 грн. пені за прострочення сплати процентів.

Також позивач за зустрічним позовом зазначив, що з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Банком, між Банком та ОСОБА_2 (Відповідачем 2 за зустрічним позовом) укладено договір поруки № 210370 від 11.06.2008 (далі Договір поруки 1). В наступному, між Банком та Відповідачем 2 за зустрічним позовом укладено додаткову угоду до Договору поруки 1 про зміну основного зобов'язання, що забезпечується Кредитним договором.

Крім того, Банк вказує, що з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Банком, між Банком та ОСОБА_3 (Відповідачем 3 за зустрічним позовом) укладено договір поруки № 210373 від 11.06.2008 р. (далі Договір поруки 2). В наступному, між Банком та Відповідачем 3 за зустрічним позовом укладено додаткову угоду до Договору поруки 2 про зміну основного зобов'язання, що забезпечується Кредитним договором.

Позивач за зустрічним позовом (Банк), посилаючись на те, що Позичальник в порушення вимог Кредитного договору свої зобовязання належним чином не виконав, просить суд стягнути солідарно з відповідачів за зустрічним позовом на його користь заборгованість за Кредитним договором 153949,04 швейцарських франків, що курсом НБУ станом на 28.09.2011 р. становить 1362704,74 грн. та покласти на відповідачів за зустрічним позовом судові витрати.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позову заперечував, вважаючи його необґрунтованим,а отже таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.

Судом встановлено, що Національний банк України 24.12.2001 р. видав відповідачеві банківську ліцензію № 75.

19.11.2002 р. Національним банком України видано відповідачеві дозвіл № 75-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно з додатком до цього дозволу. В додатку до названого дозволу зазначено, що відповідач має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

11.06.2008 р. між позивачем за первісним позовом (Позичальником) та відповідачем за первісним позовом (Банком) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11358483000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) (надалі Кредитний договір).

Згідно п. 1.1., 1.2.2., 1.3.1. Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 150000,04 швейцарських франків та сплатити проценти за його користування в розмірі 10,49% річних шляхом внесення ануїтетних платежів у розмірі 2530,00 швейцарських франків.

Виходячи з п.8.1. Кредитного договору за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит, Банк має право, починаючи з 32 календарного дня з дати порушення Позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, 11.06.2008 р. між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 210370 (далі Договір поруки 1).

Відповідно до п.1.1. Договору поруки 1 ОСОБА_2 зобов'язалася перед Банком відповідати за невиконання Позичальником усіх його зобов'язань за Кредитним договором, укладеного між Банком та Позичальником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору поруки 1 ОСОБА_2 добре відомі всі умови Кредитного договору, остання відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що й Позичальник, за всіма зобов'язаннями останнього за Кредитним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Кредитного договору. Відповідальність ОСОБА_2 та Позичальника є солідарною.

11.06.2008 р. між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 210373 (далі Договір поруки 2).

Відповідно до п.1.1. Договору поруки 2 ОСОБА_3 зобов'язався перед Банком відповідати за невиконання Позичальником усіх його зобов'язань за Кредитним договором, укладеного між Банком та Позичальником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору поруки 2 ОСОБА_3 добре відомі всі умови Кредитного договору, останній відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що й Позичальник, за всіма зобов'язаннями останнього за Кредитним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Кредитного договору. Відповідальність ОСОБА_3 та Позичальника є солідарною.

10.06.2009 р. між Позичальником та Банком укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору (далі Додаткова угода до Кредитного договору), яким змінено кінцевий термін повернення кредиту за Договором та встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути кредит до 12.06.2017 р. (п. 1.1. Додаткової угоди до Кредитного договору) та про зміну розміру ануїтетного платежу, зокрема ануїтетний платіж становить:

- у період з 11 червня 2009 року по 11 червня 2009 у розмірі 1583,55 швейцарських франків;

- у період з 11 липня 2009 року по 11 липня 2009 у розмірі 1580,05 швейцарських франків;

- у період з 11 серпня 2009 року по 11 серпня 2009 у розмірі 1576,55 швейцарських франків;

- у період з 11 вересня 2009 року по 11 вересня 2009 у розмірі 1573,05 швейцарських франків;

- у період з 11 жовтня 2009 року по 11 жовтня 2009 у розмірі 1569,54 швейцарських франків;

- у період з 11 листопада 2009 року по 11 листопада 2009 у розмірі 1566,04 швейцарських франків;

- у період з 11 грудня 2009 року до кінця терміну дії Кредитного договору у розмірі 2135,00 швейцарських франків.

10.06.2009 між Банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до Договору поруки 1.

Відповідно до п.1. додаткової угоди № 1 до Договору поруки 1 у зв'язку з укладенням між Банком та Позичальником Додаткової угоди до Кредитного договору, ОСОБА_2 надає свою згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується Договором поруки 1, а саме: сума Кредитного договору 135321,21 швейцарський франк, кінцевий термін виконання основного зобов'язання 12.06.2017 р., процентна ставка 10,49% річних, розмір ануїтетного платежу наступний:

- у період з 11 червня 2009 року по 11 червня 2009 р. у розмірі 1583,55 швейцарських франків;

- у період з 11 липня 2009 року по 11 липня 2009 р. у розмірі 1580,05 швейцарських франків;

- у період з 11 серпня 2009 року по 11 серпня 2009 р. у розмірі 1576,55 швейцарських франків;

- у період з 11 вересня 2009 року по 11 вересня 2009 р. у розмірі 1573,05 швейцарських франків;

- у період з 11 жовтня 2009 року по 11 жовтня 2009 р. у розмірі 1569,54 швейцарських франків;

- у період з 11 листопада 2009 року по 11 листопада 2009 р. у розмірі 1566,04 швейцарських франків;

- у період з 11 грудня 2009 року до кінця терміну дії Кредитного договору у розмірі 2135,00 швейцарських франків.

10.06.2009 р. між Банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до Договору поруки 2.

Відповідно до п.1. додаткової угоди № 1 до Договору поруки 2 у зв'язку з укладенням між Банком та Позичальником Додаткової угоди до Кредитного договору, ОСОБА_3 надає свою згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується Договором поруки 2, а саме: сума Кредитного договору 135.321,21 швейцарський франк, кінцевий термін виконання основного зобов'язання 12.06.2017, процентна ставка 10,49% річних, розмір ануїтетного платежу наступний:

- у період з 11 червня 2009 року по 11 червня 2009 р.у розмірі 1583,55 швейцарських франків;

- у період з 11 липня 2009 року по 11 липня 2009 р. у розмірі 1580,05 швейцарських франків;

- у період з 11 серпня 2009 року по 11 серпня 2009 р.у розмірі 1576,55 швейцарських франків;

- у період з 11 вересня 2009 року по 11 вересня 2009 р. у розмірі 1573,05 швейцарських франків;

- у період з 11 жовтня 2009 року по 11 жовтня 2009 р.у розмірі 1569,54 швейцарських франків;

- у період з 11 листопада 2009 року по 11 листопада 2009 р. у розмірі 1566,04 швейцарських франків;

- у період з 11 грудня 2009 року до кінця терміну дії Кредитного договору у розмірі 2135,00 швейцарських франків.

Спір за первісним позовом виник внаслідок того, що позивач за первісним позовом (Позичальник) вважає, що оскільки жодна з сторін Кредитного договору не має відповідної ліцензії (дозволу) на здійснення операцій у валюті, то Кредитний договір підлягає визнанню недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

Згідно із ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України у випадках і в порядку, встановлених законом в Україні може використовуватися іноземна валюта.

Таким чином, зважаючи на визначення кредитного договору, встановлене ст. 1054 Цивільного кодексу України, та поняття "кошти" за ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Банк може надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, у національній валюті (гривні) або іноземній валюті - у випадках і в порядку, встановлених законами України.

Порядок використання іноземної валюти визначаються Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України" і Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", виданими відповідно до них нормативними актами (в редакціях, які діяли на час укладення спірного договору), якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Статті 47 і 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

При цьому, відповідно до норм пп. "г" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. "в" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку банківської ліцензії та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій.

Відтак, Банк на підставі наявних у нього банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобовязання в іноземній валюті. Така ж правова позиція викладена в листі Верховного Суду України від 07.10.2010 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2011 у справі № 6-3126ск10.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання Кредитного договору недійсним є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

За зустрічним позовом спір виник внаслідок того, що Банк вважає, що оскільки Позичальник прострочив повернення чергової частини, то Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (тобто "Параграф 1. Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Оскільки умовами Кредитного договору та Додаткової угоди до Кредитного договору, встановлено обов'язок Позичальника сплачувати Банку щомісячні ануїтетні платежі, то зазначене означає, що договірними відносинами встановлений обов'язок Позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням).

Як вбачається з довідок-розрахунків заборгованості Позичальника за кредитом, за процентами за користування кредитом, проти яких Позичальник заперечень не надав, останній прострочив повернення чергової частини кредиту та процентів за кредитом.

Отже, у Банка виникло право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів в силу ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Доказів сплати Позичальником частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів суду не подано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки Позичальник не сплатив Банку частину кредиту, що залишилася, та проценти, то він вважається таким, що прострочив виконання своїх зобовязань.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку Банку про заборгованість Позичальника по Кредитному договору станом на 28.09.2011року складає 153949,04 швейцарських франків, що курсом НБУ станом на 28.09.2011 становить 1362704,74 грн., з яких: 131491,21 швейцарський франк, що за курсом НБУ станом на 28.09.2011 становить 1163915,62 грн. кредитної заборгованості, 18919,26 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 28.09.2011року становить 167466,88 грн. заборгованості по процентам, 2111,12 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 28.09.2011року становить 18686,92 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 1427,45 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 28.09.2011 р. становить 12635,32 грн. пені за прострочення сплати процентів.

Позичальник, ОСОБА_2, ОСОБА_3 проти вказаних розрахунків заперечень не надали та їх не спростували.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, Позичальник та ОСОБА_2 відповідають перед Банком як солідарні боржники. Також Позичальник та ОСОБА_3 відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Враховуючи викладене, вимоги зустрічного позову Банка про стягнення з Позичальника та ОСОБА_2; з Позичальника та ОСОБА_3 заборгованість по Кредитному договору станом на 28.09.2011 р. в сумі 153949,04 швейцарських франків, що курсом НБУ станом на 28.09.2011 р. становить 1362704,74 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягаю задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд також вважає за необхідне стягнути з відповідачів за зустрічним позовом на користь Банку сплачений ним судовий збір розмірі 1700,00 грн., та 120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 549, 553, 554, 610, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ст.ст. 3, 15, 57, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору - відмовити повністю.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 153949,04 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 28.09.2011 р. становить 1362704,74 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, буд. 60, код 09807750) заборгованість за кредитним договором в розмірі 153949 (сто п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) швейцарських франків 04 сантими, що за курсом НБУ станом на 28.09.2011 р. становить 1362704 грн. 74 коп., судовий збір в сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, а всього 13645254 ( один мільйон триста шістдесят чотири тисячі пятсот двадцять чотири) гривні 74 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Ф.Бондар