Постанова № 53659576, 16.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа № 922/4786/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №85/1212 від 22 грудня 2014 року,

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №11 від 05 березня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_3 апеляційного господарського судуапеляційну скаргу ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (вх. №4652 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 07 вересня 2015 року у справі № 922/4786/15

за позовом ПАТ "ОСОБА_3 тракторний завод ім. С. Орджонікідзе",

до ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод",

про стягнення 406 761,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 вересня 2015 року у справі № 922/4786/15 (суддя Денисюк Т.С.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 тракторний завод ім. С. Орджонікідзе 3% річних в сумі 24180,60 грн., збитки від інфляції в сумі 382560,96 грн., витрати від сплати судового збору в сумі 8135,23 грн.

ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" з вказаним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 25 вересня 2015 року було прийнято апеляційну скаргу до провадження.

30 жовтня 2015 року від ПАТ "ОСОБА_3 тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14855).

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 02 листопада 2015 року у звязку з закінченням повноважень судді Бондаренка В.П., згідно ст. 126 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", п. 2.3.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010 року (з наступними змінами та доповненнями) та на виконання рішення зборів суддів Харківського апеляційного господарського суду №12 від 12.06.2014 року та рішення зборів суддів першої судової палати ОСОБА_3 апеляційного господарського суду № 3 від 15.09.2014 року для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Однак, в обумовлений ухвалою суду від 25 вересня 2015 року час проведення розгляду справи, судове засідання не було розпочате, оскільки у звязку з анонімним повідомленням про замінування суду, з 10:30 год. до 12:15 год. в приміщенні ОСОБА_3 апеляційного господарського суду проводилась перевірка обєкта на наявність вибухових пристроїв та речовин спеціалістами НДЕКЦ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області. У вказаний час (з 10:30 год. до 12:15 год.) роботу суду було тимчасово перервано. Наявність зазначеної обставини підтверджується ОСОБА_3 апеляційного господарського суду №3 від 02 листопада 2015 року, та ОСОБА_3 перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів НДЕКЦ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 02 листопада 2015 року.

У звязку з чим, ухвалою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 02 листопада 2015 року, з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, у зв'язку з неможливістю проведення судового засідання у попередньо визначений час, враховуючи проведення перевірки приміщення ОСОБА_3 апеляційного господарського суду на наявність вибухових пристроїв та речовин спеціалістами НДЕКЦ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, неявкою у судове засідання представників сторін, було відкладено розгляд справи.

У судове засідання, яке відбулось 16 листопада 2015 року, зявились належні представники сторін, які підтримали свої правові позиції по справі.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 квітня 2015 року у справі №922/1480/15, залишеним без змін постановою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 21 липня 2015 року, задоволено позовні вимоги ПАТ "ОСОБА_3 тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" до ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки № 85/424 від 04 березня 2013 року: стягнуто 1 816 032,53 грн. основного боргу, три відсотки річних в розмірі 11 821,55 грн., інфляційні витрати в розмірі 192 884,93 грн. та 40 414,78 грн. судового збору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 16 квітня 2015 року у справі №922/1480/15, позивачем нараховано відповідачу за період з 13 березня 2015 року по 21 серпня 2015 року 3% річних у розмірі 24180,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 382580,96 грн.

Господарським судом Харківської області з огляду на доведеність та фактичність позовних вимог було задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною позицією суду першої інстанції відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, які полягають у:

1)ненадісланні до суду апеляційної інстанції усіх матеріалів справи №922/4786/15, обгрунтовуючи таку необхідність фактом апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції від 02 вересня 2015 року про повернення зустрічної позовної заяви;

2) відмову у відводі судді;

а також порушення судом норм матеріального права, що полягає, на думку відповідача, у невірному розрахунку позивачем розміру інфляційних втрат .

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 16 квітня 2015 року у справі №922/1480/15, залишеним без змін постановою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 21 липня 2015 року, задоволено позовні вимоги ПАТ "ОСОБА_3 тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" до ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки № 85/424 від 04 березня 2013 року: стягнуто 1 816 032,53 грн. основного боргу, три відсотки річних в розмірі 11 821,55 грн., інфляційні втрати в розмірі 192 884,93 грн. та 40 414,78 грн. судового збору.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою задоволення позовної заяви ПАТ "ОСОБА_3 тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" слугував факт наявності заборгованості у ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод"з а договором поставки від 04 березня 2015 року № 84/424.

З огляду на той факт, що відповідачем за первісним позовом не було надано доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 1816032,53 грн., а також враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" щодо стягнення з відповідача 11821,55 грн. 3% річних, 192884,93 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, станом на 21 серпня 2015 року відповідачем не була погашена сума стягнутої господарським судом заборгованості за договором поставки від 04 березня 2015 року № 84/424.

Вказуючи на невиконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 16 квітня 2015 року у справі №922/1480/15, позивачем донараховано відповідачу за період з 13 березня 2015 року по 21 серпня 2015 року 3% річних у розмірі 24180,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 382580,96 грн.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), що кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Слід зазначити, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання або відстроченням виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанови Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року у справі № 6/433-42/183, від 20 грудня 2010 року у справі № 3057 гс, від 04 липня 2011 року у справі № 3-65 гс11, від 12 вересня 2011 року у справі № 3-73гс11; від 24 жовтня 2011 року у справі № 3-89 гс11; від 14 листопада 2011 року у справі № 3-116гс11 ) та Вищий господарський суд України (Постанова пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інформаційний лист від 20 листопада 2008 року №01-8/685, Оглядовий лист від 29 квітня 2013 року № 01-06/767/2013).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів вважає вимогу позивача про стягнення з ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" трьох відсотків річних та інфляційних втрат узгодженою з нормами чинного законодавства.

Як вбачається з розрахунку суми заборгованості (Том 1 а.с.9) позивач просить суд стягнути за видатковою накладною: від 17 жовтня 2014 року № 300270 на загальну суму 233595,78 грн., від 21 жовтня 2014р. № 300273 на загальну суму 126725,76 грн., від 21 жовтня 2014 року № 300274 на загальну суму 238598,75 грн., від 27 жовтня 2014 року № 300280 на загальну суму 282124,68 грн., від 13 листопада 2014 року № 300293 на загальну суму 265877,68 грн., від 18 листопада 2014 року № 300297 на загальну суму 209608,03 грн., від 28 листопада 2014 року № 300307 на загальну суму 320108,65 грн., від 05 грудня 2014 року № 300313 на загальну суму 139393,20 грн. за період з 13 березня по 21 серпня 2015 року усього 24 180,60 грн 3% річних та 382580,96 грн. втрат від інфляції.

Виходячи з того, що при розгляді справи №922/1480/15 позивачем було обрано період нарахування 3% річних та збитків від інфляції з 17 листопада 2014 року по 12 березня 2015 року, позивачем було правомірно визначено в даній справі період прострочення з 13 березня 2015 року по 21 серпня 2015 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що заборгованість відповідача за визначений ПАТ "ОСОБА_3 тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" період прострочення за видатковою накладною:

-від 17 жовтня 2014 року № 300270 складає 3110,34 грн. 3% річних та 66 133,66 грн. інфляційних втрат (враховуючи індекс інфляції за березень, квітень, травень, червень, липень 2015 року);

-від 21 жовтня 2014 року № 300273 - 1687,36 грн. 3% річних та 35 877,53 грн. інфляційних втрат;

-від 21 жовтня 2014 року № 300274 - 3176,96 грн. 3% річних та 67 550,06 грн. інфляційних втрат;

-від 27 жовтня 2014 року № 300280 - 3756, 51 грн. 3% річних та 79 872,73 грн. інфляційних втрат;

-від 13 листопада 2014 року № 300293 - 3540,18 грн. 3% річних та 75 273,04 грн. інфляційних втрат;

-від 18 листопада 2014 року - 2790,95 грн. 3% річних та 59 342,45 грн. інфляційних втрат;

-від 28 листопада 2014 року № 300307 - 4262,27 грн. 3% річних та 90 626,46 грн. інфляційних втрат;

-від 05 грудня 2014 року № 300313 - 1856,03 грн. 3% річних та 39 463,83 грн. інфляційних втрат (тобто в більшому розмірі ніж заявлено до стягнення позивачем).

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з того, що положеннями статті 83 Господарського процесуального кодексу України, передбачена можливість виходу господарського суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог виключно за умови, що це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат виключно в межах заявлених ПАТ "ОСОБА_3 тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" в позовній заяві сум стягнення.

А саме, за видатковою накладною:

-від 17 жовтня 2014 року № 300270 -49448,30 грн. інфляційних втрат;

-від 21жовтня 2014 року № 300273 26825,71 грн. інфляційних втрат;

-від 21 жовтня 2014 року № 300274 50507,35 грн. інфляційних втрат;

-від 27 жовтня 2014 року № 300280 59721,06 грн. інфляційних втрат;

-від 13 листопада 2014 року № 300293 56281,84 грн. інфляційних втрат;

-від 18 листопада 2014 року № 300297 -42527,89 грн. інфляційних втрат;

-від 28 листопада 2014 року № 300307 67761,62 грн. інфляційних втрат;

-від 05 грудня 2014 року № 300313 -29507,20 грн. інфляційних втрат.

усього на суму 382580,96 грн.

Відтак, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 3% річних у сумі 24180,60 та 382580,96 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 07 вересня 2015 року у справі № 922/4786/15, місцевий господарський суд, вказуючи про задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягнув суму збитків від інфляційних втрат лише у розмірі 382560,96 грн, що є меншою сумою порівняно з заявленою до стягнення сумою позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції при дослідженні усіх матеріалів справи не було встановлено ані наявність заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, ані наявність ухвали суду про виправлення описки у рішенні суду.

За таких обставин, судом першої інстанції невірно визначено суму інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, у звязку з чим, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині стягнення суми інфляційних втрат, шляхом стягнення з відповідача 382580,96 грн. інфляційних втрат.

В той же час колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на факт порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, які полягають у 1)ненадісланні до суду апеляційної інстанції усіх матеріалів справи, обгрунтовуючи таку необхідність фактом апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції від 02 вересня 2015 року 2) відмову у відводі судді, як підстави скасування судового рішення.

З приводу твердження відповідача про ненадіслання господарським судом Харківської області до суду апеляційної інстанції усіх матеріалів справи, враховуючи апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 02 вересня 2015 року слід зазначити наступне.

01 вересня 2015 року до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд розірвати Договір поставки №85/424 від 04 березня 2013 року, внаслідок істотного порушення умов вказаного договору відповідачем за зустрічним позовом.

Ухвалою суду від 02 вересня 2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" було повернуто зустрічну позовну заяву та додані до неї документи на 26 арк. без розгляду.

03 вересня 2015 року на адресу господарського суду Харківської області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод"(вх. №2053) на ухвалу господарського суду Харківської області від 02 версеня 2015 року у справі № 922/4786/15.

Після чого вказана апеляційна скарга була надіслана місцевим господарським судом на адресу ОСОБА_3 апеляційного господарського суду виключно зі сформованими судом матеріалами оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 02 версеня 2015 року у справі № 922/4786/15.

Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 10 вересня 2015 року вказана апеляційна скарга була прийнята судом апеляційної інстанції до розгляду.

Одночасно судом апеляційної інстанції було направлено лист до місцевого господарського суду про витребування усіх матеріалів справи № 922/4786/15.

Постановою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду 24 вересня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 року у справі № 922/4786/15 залишено без змін.

В даному випадку, колегія суддів погоджується з позицією відповідача про порушення місцевим господарським судом вимог процесуального законодавства.

Судом апеляційної інстанції наголошується, що приписи статті 106 Господарського процесуального кодексу України не передбачають можливість передання до суду апеляційної інстанції матеріалів оскарження ухвали у разі подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду про повернення зустрічної позовної заяви.

А відтак, місцевий господарський суд після отримання 03 вересня 2015 року апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод"(вх. №2053) на ухвалу господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 у справі № 922/4786/15, мав обовязок, визначений ст. 91 та ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, направити протягом 3-х днів на адресу ОСОБА_3 апеляційного господарського суду, вказану апеляційну скаргу разом з усіма матеріалами справи, замість матеріалів оскарження ухвали.

При цьому, враховуючи направлення на адресу ОСОБА_3 апеляційного господарського суду, усіх матеріалів справи № 922/4786/15, провадження у розгляді позовної заяви повинно було б бути зупинено до закінчення розгляду апеляційною інстанцією апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод"(вх. №2053) та повернення відповідних матеріалів справи.

Натомість, судом першої інстанції не було належним чином дотримано вимог процесуального законодавства, що полягає у направленні до суду апеляційної інстанції виключно матеріалів оскарження ухвали, продовженні розгляду позовної заяви, враховуючи необхідність зупинення провадження.

Однак, у відповідності до приписів статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1)справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2)справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3)господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4)рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5)рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6)рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7)рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Оскільки:

1)порушення господарським судом Харківської області вимог процесуального законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення, враховуючи, що постановою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду 24 вересня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 року у справі № 922/4786/15 залишити без змін, а відтак визнано правомірність повернення зустрічної позовної заяви;

2)вказані порушення процесуального законодавства не входять до переліку порушень, що в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

недотримання господарським судом Харківської області приписів процесуального законодавства не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Разом з цим не є свідченням незаконності рішення суду й відмова місцевого господарського суду у відводі судді.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду від 07 версеня 2015 року було відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" про відвід судді Денисюк Т.С.

У відповідності до змісту статті 20 Господарського процесуального кодексу України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (п. 1.2.1. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Як вбачається із заяви відповідача, підставами її подання є те, що суддя намагається розглянути дану справу в необгрунтовано стислі строки і таким чином, щоб підприємство, яке знаходиться у іншому місті не мало можливості прийняти участі в судовому засіданні.

Втім вказані відповідачем обставини не є підставою для відводу судді та не свідчать про його упередженість.

Отже, наданий же до суду відвід ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки не наведено жодної конкретної обставини для відводу судді в розумінні статті 20 Господарського процесуального кодексу України .

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія ОСОБА_3 апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача та зміні рішення господарського суду Харківської області від 07 вересня 2015 року у справі № 922/4786/15 в частині стягнення суми інфляційних втрат.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.4 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" задовольнити частково.

Змінити рішення господарського суду Харківської області від 07 вересня 2015 року у справі № 922/4786/15 в частині суми стягнення інфляційних втрат, стягнувши з ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" на користь ПАТ "ОСОБА_3 тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" суму інфляційних втрат в розмірі 382580,96 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 07 вересня 2015 року у справі № 922/4786/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.