Ухвала суду № 53659382, 17.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.11.15р. Справа № 904/10253/14Суддя Рудь І.А., розглянувши скаргу № б/н від 08.10.2015р. Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" на дії та бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі:

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м. Київ

до відповідача-1: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина", с. Попівка Миргородького району Полтавська області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР", с. Юсківці Лохвицького району Полтавської області

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Шлях", м. Дніпропетровськ

відповідача-4: Приватного багатопрофільного підприємства "Фенікс-Плюс", м. Полтава

про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки в сумі 5 069 399,13 доларів США

Представники:

від позивача (стягувача): ОСОБА_1, дов. № 2 від 06.01.15р.;

від відповідача-1 (скаржник): не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від відповідача-4: не з'явився;

від ВДВС: ОСОБА_2, дов. № 140-20/5-3 від 08.07.15р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015р. по справі №904/10253/14 (суддя Красота О.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2015р., позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №DNI22-482/13 від 18.04.2013р., договором поруки №DNI-22-488/13 від 18.04.2013р., договором поруки №DNI-22-489/13-П від 07.05.2013р. та договором поруки №DNI-22-483/13 від 18.04.2013р. в розмірі 4 937 162,71 доларів США - заборгованості за сумою кредиту, 132 236,42 доларів США - відсотків за користування кредитом, 1 934 473 грн. 05 коп. - пені; стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" на користь позивача судовий збір в сумі 73 080 грн. 00 коп.

20.02.2015р. господарським судом Дніпропетровської області на примусове виконання зазначеного рішення видано накази.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2015р. у справі № 904/10253/14 (суддя Красота О.І.) відмовлено в задоволенні заяви позивача від 29.04.2015р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та видачу наказів щодо кожного з відповідачів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015р., ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2015 року у справі скасовано; заяву Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк від 29.04.2015р. задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2015р. по справі № 904/10253/14; зобов`язано господарський суд видати накази відповідно до вимог ст.116-117 ГПК України щодо кожного з відповідачів окремо, зазначивши, що виконання судового рішення здійснюється солідарно; стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Батьківщина на користь позивача 609 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

12.06.2015р. господарським судом Дніпропетровської області на примусове виконання рішення від 05.02.2015р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. видано накази.

12.10.2015р. Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Батьківщина" звернулося до господарського суду зі скаргою № б/н від 08.10.2015р. на дії та бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , в якій просить суд:

- визнати бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо не вчинення дій передбачені п. 4 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження - незаконною;

- визнати дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого документа, визнаного судом таким, що не підлягає виконанню - незаконними;

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадженні №46697329 щодо примусового виконання наказу по справі №904/10253/14 виданого 20.02.2015р. господарським судом Дніпропетровської області.

Скарга обґрунтована тим, що попри визнання наказу господарського суду від 20.02.2015р. у даній справі таким, що не підлягає виконанню та звернення ПОСП „Батьківщина до ДВС із заявою від 24.06.2015р. про закінчення виконавчого провадження № 46697329, державним виконавцем на адресу скаржника направлено вимогу в порядку ст..ст. 5, 11, 90 Закону України „Про виконавче провадження про надання інформації та документів у межах зведеного виконавчого провадження № 466973229 у складі наступних виконавчих документів: наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/10253/14 від 20.02.2015р. та наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/10253/14 від 12.06.2015р. Таким чином, скаржник зазначає, що державний виконавець в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» не тільки не виніс постанови про закінчення виконавчого провадження № 46697329 щодо примусового виконання наказу по справі №904/10253/14 виданого 20.02.2015р. господарським судом Дніпропетровської області, а й намагається стягнути борг на підставі виконавчого документа визнаного судом таким, що не підлягає виконанню, хоча і був належним чином повідомлений про винесення судом відповідної постанови.

Розпорядженням керівника апарату суду № 1023 від 12.10.2015р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу матеріалів справи, призначено повторний автоматичний розподіл заяви Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина".

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2015р. скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" передано на розгляд судді Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2015р. скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" прийнято до розгляду та призначений її розгляд у судовому засіданні.

Скаржник та відповідачі явку своїх повноважних представників в призначені судові засідання не забезпечили. Скаржник витребувані судом документи не надав.

На адресу суду повернулися конверти з ухвалами, що направлялися на адресу відповідача-4 ПБП "Фенікс-Плюс", з відміткою відділення поштового звязку: „Повернуто за закінченням терміну зберігання.

Господарський суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представників скаржника та відповідача-2, відповідача-3, оскільки останні про час та місце розгляду скарги, повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи. Водночас, ухвали суду направлялися за юридичною адресою ПБП „Фенікс-Плюс, яка значаться у спеціальному витязі з ЄДРЮОФОП від 05.02.15р.(т. 3, а.с. 49-51). Відповідно до ст.. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Позивач проти задоволення скарги заперечував. У поданих письмових запереченнях зазначив, що факти зазначені у скарзі ПОСП «Батьківщина» є безпідставними, оскільки на виконання вимог п. 4 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, 25.08.2015р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 46697329, якою завершено провадження виконавчих дій, а також, скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.02.2015р., скасовано постанову про арешт коштів боржника від 18.05.2015р. та скасовано всі інші вжиті заходи примусового виконання рішення, які були застосовані до ПОСП «Батьківщина» в межах виконання вимог даного провадження. Вважає, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки взагалі відсутній предмет спору.

Представник ВДВС надав письмові заперечення на скаргу від 02.11.2015р. № 20-46697329/2, в яких вказує про недопущення порушень з боку державного виконавця під час виконання спірного виконавчого документу, на підтвердження чого надав копії постанови про закінчення виконавчого провадження № 46697329 від 25.08.2015р. та докази отримання її скаржником 26.08.2015р. Просив в задоволенні скарги відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників стягувача та ВДВС, господарський суд вважає, що скарга Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За умовами ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обовязки та права державних виконавців.

За приписами вищевказаної статті, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Як встановлено судом, 27.02.2015р. на підставі заяви ПАТ «Перший український міжнародний банк» від 24.02.2015р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 прийнято до примусового виконання наказ № 904/10253/14, виданий 20.02.2015р. господарським судом Дніпропетровської області про солідарне стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина», Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор-УТР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Шлях», Приватного багатопрофільного підприємства «Фенікс-Плюс» заборгованості за кредитним договором та договорами поруки в сумі 5069399,13 доларів США на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» та винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження за № 46697329.

В подальшому, в ході провадження виконавчих дій, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 отримана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року, якою визнано наказ № 904/10253/14 від 20.02.2015р. таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих стягувачем й представником ВДВС документів, 25.08.2015р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 46697329, якою завершено провадження виконавчих дій, а також, скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.02.2015р., скасовано постанову про арешт коштів боржника від 18.05.2015р. та скасовано всі інші вжиті заходи примусового виконання рішення, які були застосовані до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина» в межах виконання вимог даного провадження (т. 5, а.с 191-194).

Крім того, представником ВДВС до матеріалів справи долучена копія супровідного листа від 26.08.2015р. № 15-0-46697329/5.-450/2, на якому міститься підпис ліквідатора ПОСП „Батьківщина ОСОБА_4 про отримання 26.08.2015р. копії постанови від 25.08.2015р. про закінчення виконавчого провадження № 46697329, що свідчить про обізнаність скаржника на час звернення до господарського суду із даною скаргою про наведені обставини та неправомірність його доводів.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до пункту 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За встановлених обставин, суд вважає заперечення державного виконавця обґрунтованими, його дії, вчинені в межах виконавчого провадження № 46697329, законними, а доводи скаржника - неправомірними, у звязку із чим не знаходить підстав для задоволення скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Батьківщина.

На підставі вищезазначеного, керуючись Законом України „Про виконавче провадження, ст.ст. 86, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу № б/н від 08.10.2015р. Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" відхилити.

Суддя ОСОБА_5