Вирок № 5365468, 10.07.2009, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 1-131

2009 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2009 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Босюка В.А.

при секретарі Кулеші Л.М.

з участю прокурора Гончарука В.В.,

потерпілого ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_2, їх представника адвоката ОСОБА_3,

адвоката ОСОБА_4,

представника служби у справах дітей Гайдайчука Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, освіта неповна середня, учня 8-го класу НВК №3, раніше не судимого,

у скоєні злочинів, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 296 КК України, суд, -

встановив:

17 лютого 2009 року, близько 11 години, неповнолітній ОСОБА_6, перебуваючи в приміщенні НВК №3, яке знаходиться по вул. Українській в м. Шепетівка, на грунті особистих неприязних відносин, що виникли внаслідок образ з боку потерпілого ОСОБА_1 за звернення по кличці «Беля», умисно наніс останньому удар кулаком в область обличчя, спричинивши тілесні ушкодження у виді перелому верхньої щелепи в ділянці передньої стінки правої верхньощелепової пазухи, синця навколо правого ока, струсу головного мозку, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що спричинили тривалий розлад здоров'я. У справі потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення 1500грн. майнової та 3500грн. моральної шкоди, прокурором в інтересах Шепетівської ЦРЛ 2532,48грн. витрат на лікування потерпілого.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому визнав повністю, щиро розкаявся, у вчинені хуліганства не визнав, та пояснив, що 17 лютого 2009 року в приміщенні їдальні навчально-виховного комплексу №3, де він навчається разом з потерпілим, останній назвав його по кличці «Беля», що його образило. Через невеликий проміжок часу він зайшов з товаришем ОСОБА_7 в приміщення майстерні школи, де перебував потерпілий і із-за образи наніс останньому удар кулаком в обличчя, після чого разом з ОСОБА_7 вийшли на вулицю, де попросив вибачення. Удар наніс із-за образи з боку потерпілого, громадський порядок не порушував, ніхто з сторонніх не бачив, як він вдарив потерпілого. Під час перебування потерпілого в лікарні, провідував його, просив вибачення. Позов потерпілого визнає частково, власних коштів чи майна не має.

Крім часткового визнання вини підсудним, його вина у заподіянні умисного нанесення потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості обєктивно стверджується дослідженими в ході судового слідства доказами, а саме:

показаннями потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що 17 лютого 2009 року на перерві після 3-го уроку в приміщення майстерні НВК №3 зайшов підсудний зі своїм товаришем ОСОБА_7 Останній торкнув його за плече, і коли він повернувся, ОСОБА_6 кулаком наніс йому один удар в область обличчя, при цьому нічого не сказавши. Після цього всі троє вийшли з приміщення майстерні на вулицю, де він запитав навіщо його вдарив, однак ОСОБА_6 та ОСОБА_7 втекли. Відчувши різкий біль звернувся до шкільного лікаря, потім пішов додому, звідки був доставлений у лікарню зі струсом головного мозку. Не заперечує, що напередодні в шкільній їдальні вітався з підсудним сказавши «Привіт «ОСОБА_7». Коли перебував у лікарні до нього приходив ОСОБА_6, просив вибачення приносив фрукти. Під час нанесення ОСОБА_6 удару в приміщенні майстерні крім нього, підсудного ОСОБА_7 нікого не було, ніхто не виражався нецензурною лайкою, конфлікт тривав не більше однієї хвилини;

показаннями свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що 17 лютого 2009 року до неї зателефонували батьки ОСОБА_9 та попросили прийти до школи. Оскільки її син навчається разом в школі з ОСОБА_9, вона, прийшовши до школи, дізналась, що ОСОБА_6 вдарив в обличчя ОСОБА_9 із-за того, що той назвав його по кличці, заподіявши перелом щелепи та струс головного мозку;

показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що 17 лютого 2009 року під час перебування у шкільній їдальні, потерпілий назвав ОСОБА_6 по кличці «Беля» із-за чого останній образився. Після цього вийшли з їдальні і пішли до майстерні. Зайшовши в майстерню, ОСОБА_6 побачив там ОСОБА_9 і наніс йому удар кулаком в область обличчя. Після чого всі троє вийшли на двір, де ОСОБА_3 попросив у ОСОБА_9 пробачення та сказав потерпілому йти вмитись, так як останній плакав. Ніхто під час конфлікту не кричав, не виражався нецензурно, інцендент тривав близько хвилини;

висновком судово-медичної експертизи № 244 від 15.04.2009 року (а.с. 39-40), згідно якого у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у виді перелому верхньої щелепи в ділянці передньої стінки правої верхньощелепової пазухи, синець навколо правого ока, струс головного мозку, які виникли від дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею і за своїм характером належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликають тривалий розлад здоров'я та могли виникнути від однієї ударної травмуючої дії тупого твердого предмета, яким міг бути кулак руки сторонньої людини;

даними, що містяться в протоколі очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 27.04.2009 року (а.с. 62-63), де обвинувачений стверджує, що в шкільній їдальні 17.02.2009 року біля 10 години 30 хвилин ОСОБА_9 образив його назвавши по кличці «Беля». Після цього він з ОСОБА_7 зайшов в приміщення шкільної майстерні, де знаходився потерпілий, і наніс останньому удар кулаком в обличчя;

даними, що містяться в протоколах очних ставок між потерпілим та свідком ОСОБА_7 та потерпілим і обвинуваченим від 28.04.2009 року (а.с.80-82), де потерпілий не заперечував, що в шкільній їдальні вітався з ОСОБА_6, назвавши його по кличці «Беля», ніхто з сторонніх не бачив як ОСОБА_3 наніс йому удар в приміщенні шкільної майстерні.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності та вважаючи їх відповідаючими фактичним обставинам, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_6 в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкодженнях, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але спричинили тривалий розлад здоров'я ОСОБА_9 доведена, його дії слід кваліфікувати за ст. 122 ч.1 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості потерпілому ОСОБА_9 заподіяв безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, бажаючи самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб та протиставити себе іншим громадянам, в звязку з чим кваліфіковано його дії за ч.1 ст. 296 КК України.

Обвинувачення ОСОБА_6 в цій частині не знайшло підтвердження в ході судового слідства.

Так, в ході судового слідства підсудний, потерпілий, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили, що причиною нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6.І. потерпілому стали образи з боку останнього із-за звернення до нього по кличці «Беля». Доказів на підтвердження дій, які б доводили грубе порушення підсудним громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю в ході судового слідства не встановлено. З пояснень потерпілого в суді слідує, що конфлікт між обвинуваченим та ним під час якого ОСОБА_6 наніс йому удар кулаком в область обличчя проходив у відсутності сторонніх осіб, без погроз, висловлювань нецензурними словами, близько однієї хвилини. За наведених обставин суд вважає, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України в звязку з чим в цій частині обвинувачення його слід виправдати.

Призначаючи підсудному вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, вік неповнолітнього, умови його життя та виховання, обставини, що помякшують покарання, відсутність таких, що його обтяжують, думку потерпілого та його законного представника, які не наполягають на покаранні ОСОБА_6

ОСОБА_6 скоїв злочин у чотирнадцятирічному віці, щиро кається у скоєному, активно сприяв розкриттю та розслідуванню злочину, проживає та виховується з обома батьками, просив вибачення у потерпілого, неодноразово провідував останнього у лікарні, що є обставинами, що помякшують його покарання, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та навчання.

Педагогічний колектив Шепетівського навчально-виховного комплексу №3 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Н.Рибака та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» в своєму клопотання просять суд передати ОСОБА_6 на поруки.

За наведених обставини, враховуючи, що ОСОБА_6 скоїв злочин середньої тяжкості, суд знаходить призначити йому покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від покарання з застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд педагогічного колективу Шепетівського НВК №3 за його згодою.

Судом встановлено, що в результаті протиправних дій підсудного, ОСОБА_9 заподіяно майнову та моральну шкоду. Позов про відшкодування майнової шкоди підлягає до задоволення в межах наданих підтверджуючих витрат на лікування доказів, а моральної до повного задоволення, оскільки характер тілесних ушкоджень, їх наслідки та тривалість страждань відповідають заявленому розміру такої шкоди.

В ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_6 з огляду на його вік не має власних коштів та майна для відшкодування шкоди, тому відповідно до положень ч.2 ст. 1179 ЦК України таку шкоду слід стягнути з його батьків відповідачів у справі в соліданому порядку.

Цивільний позов прокурора про стягнення витрат на лікування підлягає до повного задоволення, оскільки суду надано достатньо доказів на підтвердження заявлених витрат.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України і призначити покарання у вигляді 1(одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст. 105 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд педагогічного колективу Шепетівського навчально-виховного комплексу №3 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Н.Рибака та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» за його згодою строком на 2 (два) роки.

За ч.1 ст. 296 КК України ОСОБА_6 виправдати за відсутності складу злочину в його діях.

Стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_9 752грн. 68коп. майнової шкоди, 3500грн. моральної шкоди та 500грн. витрат на оплату праці адвоката.

Стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 солідарно на користь Шепетівської центральної районної лікарні, розрахунковий рахунок 35415003001623 в АППБ «Аваль» МФО 815013 УДК в Хмельницькій області код 02004812, 2532грн. 48коп. витрат понесених на лікування потерпілого.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити попередню підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Хмельницької області через суд, що постановив вирок протягом 15-ти днів з моменту його проголошення.

Головуючий: В.А. Босюк.