Ухвала суду № 53653905, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/9991/70223/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року

у справі № 2а/0470/8942/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс - Днепрострой»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області (правонаступником якої є Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасс - Днепрострой» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000532341 від 11 липня 2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області від 11 липня 2011 року № 00005323411 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Донбасс - Днепрострой» з податку на додану вартість у розмірі 191668,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 191667,00 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Західно-Донбаська ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Західно-Донбаську ОДПІ в Дніпропетровській області його правонаступником - Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 688672 від 19 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Західно-Донбаська ОДПІ в Дніпропетровській області провела документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Донбасс - Днепрострой» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «НПК «Ресурспром» за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 385/23/1-33019123 від 23 червня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит січня 2011 року на загальну суму 191666,66 грн. по операціях з придбання товарів у ТОВ «НПК «Ресурспром» внаслідок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, за правочинам, які за результатами перевірки визнано нікчемними.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач (покупець) неправомірно включив до складу податкового кредиту січня 2011 року податок на додану вартість за договором поставки № 04/01-11Т від 04 січня 2011 року, укладеним з ТОВ «НПК «Ресурспром» (постачальником), щодо поставки товарів (цементу, посилювача бетону, антикорозійного захисту, добавки до бетону, ґрунтовки для швів, пропитки акрилової), оскільки згідно акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 06 червня 2011 року № 791/231/37148631 було встановлено, що: ТОВ «НПК «Ресурспром» не знаходиться за податковою адресою (м. Запоріжжя, вул. Каховська, 37); у товариства відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, складських приміщень та виробничих потужностей. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «НПК «Ресурспром», є нікчемним у розумінні положень частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України та, як наслідок, первинні бухгалтерські документи, виписані ТОВ «НПК «Ресурспром», не дають позивачу права на формування податкового кредиту.

11 липня 2011 року Західно-Донбаська ОДПІ у Дніпропетровській області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000532341, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Донбасс - Днепрострой» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 191668,00 грн., у тому числі: 191667,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту січня 2011 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаного у ТОВ «НПК «Ресурспром» товару, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність господарських операцій з поставки позивачу ТОВ «НПК «Ресурспром» цементу, посилювача бетону, антикорозійного захисту, добавки до бетону, ґрунтовки для швів, пропитки акрилової на підставі договору поставки № 04/01-11Т від 04 січня 2011 року підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (арк. справи 37-46). Придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ТОВ «Донбасс - Днепрострой», а саме: загальне будівництво будівель (нові роботи з заміни, реконструкції та відновлення), що ссвідчить про наявність господарської мети.

При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на дату укладення оспорюваного договору та виконання господарських зобов'язань за цим договором ТОВ «НПК «Ресурспром» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Також, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що самі по собі недекларування та несплата податку на додану вартість продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Особою, яка несе відповідальність за сплату податку на додану вартість до бюджету, є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів (або інших осіб у ланцюгу постачання), а також припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи тощо, які мали місце після вчинення господарських операцій.

Крім іншого, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що вироків судів, постановлених у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо позивачем або ж ТОВ «НПК «Ресурспром» матеріали справи не містять, тоді як при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв