Ухвала суду № 53653883, 02.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м. Київ К/9991/40194/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012

у справі № 2а-537/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кунец ЕС СІ ДЖІ»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання дій протиправним, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва по проведенню документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Кунец Ес Сі Джі» (ідентифікаційний код 36924090) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з платниками податків - ТОВ «БК «Стандарт Плюс» за жовтень 2010 року -грудень 2010 року, що оформлено актом №357/2304-36924090 від 25.07.2011. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі у м. Києві від 27.09.2011 № 0000952304 та № 0000962304.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кунец Ес Сі Джі» (ідентифікаційний код 36924090) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «БК «Стандарт Плюс» (ідентифікаційний код 36689042) за період жовтень 2010 року - грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт №357/2304-36924090 від 25.07.2011.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2011 №0000952304, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі основного платежу - 81481,51 грн., штрафні санкції - 20370,37 грн., та № 0000962304, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток в розмірі основного платежу - 101851,00 грн., штрафні санкції -25462,75 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «БК «Стандарт Плюс» (виконавець) було укладено ряд договорів від 01.10.2010 та 01.11.2010, згідно яких виконавець зобов?язується виконати роботи (надати послуги) замовнику, а замовник зобов'язувався прийняти такі роботи та оплатити їх.

Виконання вказаних договорів підтверджується наявними первинними документами, які були оцінені судом з дотриманням вимог ст.86 КАС України, а саме протоколом узгодження договірної ціни, актами здачі-приймання робіт, кошторисом з будівельно-монтажних робіт, календарним планом-графіком проведення таких робіт, численними податковими накладними та платіжними дорученнями, а також самими договорами з додатками до них.

Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угоди настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, виписані з додержанням вимог п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Факти, які б позбавляли правового значення конкретні, видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

На момент проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «БК «Стандарт плюс», контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Г.Пилипчук