Ухвала суду № 5365383, 06.10.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції суддя Смішлива Т. В.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

6 жовтня 2009 року справа № 2а-76/09/1270

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів: Міронової Г. М.

Радіонової О. О.

при секретарі судового засідання Ковальчук Г. Л.

за участю представників від:

позивача не зявився, повідомлений належним чином,

відповідачів не зявилися, повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі

засіданні апеляційну скаргу Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 10 червня 2009 року (складено у повному обсязі 12 червня 2009 року)

по адміністративній справі № 2а-76/09/1270 (суддя Смішлива Т. В.)

за позовом державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі

Луганської області

до відповідачів: 1) Державного підприємства «Станично-Луганське досвідне

лісомисливське господарство»,

2) Малого приватного підприємства «Зетта»

про стягнення в доход держави грошових коштів внаслідок укладення

нікчемного правочину у сумі 12967 грн. 20 коп., - ВСТАНОВИЛА: 24 січня 2008 року ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 1-4) до Державного підприємства «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» та Малого приватного підприємства «Зетта» про визнання угод, укладених між відповідачами, недійсними на підставі укладання їх з МПП «Зетта» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у відповідності до вимог статті 207 ГК України з застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 ГК України. 15 квітня 2009 року позивачем були подані уточнення до позовної заяви (арк. спр. 142-145), в яких визначено про стягнення в доход держави грошових коштів в сумі 12967 грн. 20 коп. з державного підприємства «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» внаслідок укладення правочину № 156 від 1 вересня 2004 року на суму 12967 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ на суму 2161 грн. 20 коп., вчиненого між державним підприємством «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» та малим приватним підприємством «Зетта» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та у звязку з його нікчемністю. Окремою заявою (арк. спр. 146) ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області відмовилося від вимог заявлених у позові, а саме про визнання угоди укладеної між Державним підприємством «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» та Малим приватним підприємством «Зетта» недійсною за статтею 207 ГК України з застосуванням наслідків за статтею 208 ГК України. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року (арк. спр. 155) була прийнята відмова позивача від позовних вимог за вказаною заявою та закрито провадження у справі в цій частині. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року у справі № 2а-76/09/1270 (арк. спр. 159-161) у задоволенні позовних вимог ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області до Державного підприємства «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» та Малого приватного підприємства «Зетта» про стягнення в доход держави грошових коштів внаслідок укладення нікчемного правочину у сумі 12967 грн. 20 коп. було відмовлено за необґрунтованістю та у звязку з пропуском строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 171-172) позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Сторони про дату та час слухання були повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом бути присутніми на судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень встановила наступне.

Договором № 156 від 1 вересня 2004 року (арк. спр. 10), укладеним між Державним підприємством «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» та Малим приватним підприємством «Зетта», була передбачена поставка паливно-мастильних матеріалів за специфікацією та податковою накладною (арк. спр. 11, 21, 22). Крім того, у справі наявні товарно-транспортні накладні, довіреності про поставку дров та інших матеріалів, накладна та податкова накладна, як докази виконання угоди (арк. спр. 12-20). Платіжні документи про оплату постановлених за договором матеріалів у справі відсутні.

За інформацією Ленінської МДПІ у м. Луганську № 19188/02-7 від 30 червня 2006 року (арк. спр. 23) МПП «Зетта» перебувало на обліку в цій податковій інспекції з 16 жовтня 2003 року (арк. спр. 34) та 24 січня 2005 року МПП «Зетта» була подана декларація з прибутку за 2004 рік та 4 січня 2005 року була подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2004 року. Ухвалою господарського суду Луганської області від 18 жовтня 2005 року у справі № 21/54б (арк. спр. 28-29) був затверджений звіт ліквідатора, ліквідований банкрут мале приватне підприємство «Зетта», як юридична особа та субєкт підприємницької діяльності, провадження у справі припинено, скасований мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно акту № 198 від 29 грудня 2005 року (арк. спр. 27) було анульовано свідоцтво № 17315693 (арк. спр. 38) про реєстрацію МПП «Зетта» як платника податку на додану вартість, у звязку з ліквідацією платника в процедурі банкрутства. Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 21 листопада 2005 року у справі № 2-3874/05 (арк. спр. 30) була визнана недійсною державна реєстрація МПП «Зетта» внаслідок допущення порушень при створенні підприємства, які неможливо усунути, визнані недійсними свідоцтво про державну реєстрацію та статут.

З 26 червня 2006 року по 21 липня 2006 року ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області була здійснена виїзна планова перевірка Державного підприємства «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2004 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої був складений акт № 33/23/00993633 від 24 липня 2006 року (арк. спр. 46-88). В висновках акту перевірки відсутні посилання на порушення першим відповідачем податкового законодавства під час відображення результатів господарських операцій між Державним підприємством «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» та Малим приватним підприємством «Зетта».

Скасування державної реєстрації МПП «Зетта» після укладання та виконання господарського зобовязання не є ознакою нікчемності договору № 156 від 1 вересня 2004 року, дія якого була припинена до набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 21 листопада 2005 року у справі № 2-3874/05. На момент укладання спірної угоди обидві сторони були юридичними особами, включеними до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, взяті на облік як платники податків, їм були видані свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість та присвоєні податкові номери платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, тим більше, що ні Ленінською МДПІ у м. Луганську, ні ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області факти несплати податків Державним підприємством «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» та Малим приватним підприємством «Зетта» за договором № 156 від 1 вересня 2004 року не встановлювалися та суду не доводилися. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладання угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховування доходів або ухилення від сплати податків. В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідачів умислу на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, відповідачі діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сама по собі угода не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки поставлена за договором продукція не виключена з цивільного обороту. Позивач не надав, як доказів будь-яких донарахувань податкових зобовязань за порушення податкового законодавства за оспорюваною угодою, так і доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності субєктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Тобто, позивачем не доведені ознаки нікчемності угоди з моменту її укладання .

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає вимогам статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції є адміністративно-господарськими як такими, що відповідають визначенню за частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України. Такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Позивач просить стягнути в доход держави грошові кошти внаслідок укладення нікчемного правочину, а саме договору № 156 від 1 вересня 2004 року, звернувшись до суду 24 січня 2008 року, тобто поза межами строку встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, що правильно було визначено судом першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду залишається без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу д ержавної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року по адміністративній справі № 2а-76/09/1270 - залишити без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року по адміністративній справі № 2а-76/09/1270 - залишити без змін.

Ухвала складена у повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 6 жовтня 2009 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: В.Г.Яманко

Судді Г.М.Міронова

О.О.Радіонова