Рішення № 5365225, 13.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.09 р. Справа № 40/265

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Чукліній І.О

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ Сладкая жизнь ” м. Макіївка

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк

про стягнення 21987 грн. 53 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Оксаніченко А.С. начальник юридичного відділу

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь” звернулося до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основного боргу в сумі 20124 грн. 73 коп., пені в сумі 508 грн. 43 коп., три процента річних в сумі 128 грн. 60 коп., інфляційних в сумі 225 грн. 77 коп. та неустойки в сумі 1000 грн. за прострочення виконання грошових зобовязань згідно договору купівлі-продажу № 644-08/Д від 16.04.08р.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, вислухавши доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на виконання п. 1.1, укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 644-08/Д від 16.04.08р., товариство з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, надалі “Продавець”, передав у власність фізичної особи підприємця ОСОБА_1, далі “Покупець”, товар згідно його заявки.

В свою чергу Покупець узяв на себе зобовязання прийняти товар та оплатити його на умовах укладеного договору за ціною, вказаною у накладних, які є невідємною частиною договору. Факт передачі товару підтверджено накладними рахунками, зокрема:

·№ 182876 від 18.06.09р. на суму 19040 грн. 42 коп.;

·№ 188205 від 25.06.09р. на суму 2600 грн. 35 коп.

Порядок оплати товару визначено сторонами у пункті 4.2 вказаного договору. Так, розрахунки за товар, який було продано, здійснюються Покупцем на умовах оплати по факту у день постачання товару. Датою постачання товару є дата, яка вказана у накладній-рахунку.

Матеріали справи вказують на те, що Покупець виконав свої зобовязання частково, і перерахував позивачеві лише 1516 грн. 04 коп. боргу за придбаний товар, про що свідчать розрахункові документи надані представником позивача. З урахуванням викладеного, станом на 07.09.09р. за ним утворився боргу в сумі 20124 грн. 73 коп., який позивач намагається стягнути.

Оскільки мало місце прострочення виконання грошових зобовязань, позивач з посиланням на п. 6.1 договору намагається стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за період з 19.06.09р. по 07.09.09р. складає 508 грн. 43 коп.

Пунктом 6.3 договору передбачена договірна неустойка (разова) в розмірі 1000 грн., яка повинна сплачуватися Покупцем за наявністю прострочення платежу більш ніж 30 днів. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відносно стягнення з відповідача неустойки в сумі 1 000 грн., наявністю прострочення платежу щодо решти частини придбаного, однак несплаченого Покупцем товару.

Господарське зобовязання не припинилося виконанням проведеним належним чином, а тому позивач додатково намагається стягнути з відповідача три процента річних в сумі 128 грн. 60 коп. та інфляційні в сумі 225 грн. 77 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання за період з липня 2009р. по серпень 2009р.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.ст. 55, 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності з ст. 599 ЦК України та ст.ст. 202, 203 ГК України, господарське зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач решту частину боргу за придбаний товар не сплатив, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 20124 грн. 73 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Основне зобовязання Покупцем не виконане, а тому позивач намагається стягнути з боржника штрафні санкції у вигляді пені та неустойки.

Відповідно до вимог пункту 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Умови відповідальності Орендаря за несвоєчасне внесення орендних платежів передбачені в договорі, і ця диспозитивна норма не суперечить імперативній.

Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогами частини 6 статті 232 ГК України, і підтверджує, що на час дії договору мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань, у вигляді несвоєчасної оплати товару, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 508 грн. 43 коп. за період прострочення з 19.06.09р. по 07.09.09р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження підтверджують факт прострочення платежу більш ніж 30 днів. Тому позовні вимоги, що стягнення з відповідача договірної неустойки в сумі 1000 грн. за прострочення платежу більш ніж 30 днів також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів не встановлено договором, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 128 грн. 60 коп. та інфляційних в сумі 225 грн. 77 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання за період з липня 2009р. по серпень 2009р. вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44 , 49 ГПК України.

У звязку з тим, що у судовому засіданні за згодою позивача, присутнього у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, то на підставі частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 599, 625, 638, 655 ЦК України, ст.ст. 55, 173, 193, 202, 203, 231, п. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 83022, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 від 11.03.08р., ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1, номер запису в Єдиному державному реєстрі 2266000 0000 042278, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, 86152, Донецька область, м. Макіївка, вул. Тайгова, б.1-к, корпус №8, ід. код 30936954, п/р 26008198050701 у ДФ ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593, основний борг в сумі 20124 грн. 73 коп., пеню в сумі 508 грн. 43 коп., неустойку в сумі 1000 грн., три процента річних в сумі 128 грн. 60 коп., інфляційні в сумі 225 грн. 77 коп., витрати по держмиту в сумі 219 грн. 88 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя