Постанова № 53652202, 19.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2015 року 08:40 № 826/20400/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

фізичної особи-підприємця Борисенка Григорія Сергійовича

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Борисенко Григорій Сергійович (надалі – позивач або ФОП Борисенко Г.С.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.08.2015 № 0039021705 про нарахування штрафу в сумі 8 015,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки про допущення позивачем випадку несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб не відповідають фактичним обставинам справи, а саме, ФОП Борисенко Г.С. 19.02.2015 (тобто, в термін визначений нормами п. 57.1 ст. 57, п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України) сплатив єдиний податок в сумі 40 096,30 грн. згідно платіжного доручення від 19.02.2015 № 72. Зазначена сума коштів відповідно до інформації банку була зарахована в повному обсязі до бюджету. Той факт, що при заповненні платіжного документу помилково вказано бюджетний рахунок іншої податкової інспекції не є достатньою підставою для правовою висновку про несплату позивачем суми податку у встановлений законом строк, а відтак і для застосування штрафу на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

В призначене судове засідання у справі представник позивача не з’явився. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Попередньо позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача 12.10.2015 в судовому засіданні у справі проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях від 08.10.2015 № 1287/9/26-53-10-01-15.

У зв'язку з неявкою усіх осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання 12.10.2015, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши думки представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 13.08.2015 працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена перевірка з питань своєчасності сплати ФОП Борисенком Г.С. до бюджету узгодженої суми грошового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб за 2014 – 2015 роки, за результатами якої складений акт від 13.08.2015 № 2186/17-2201916834. Під час проведення такої перевірки працівником податкової інспекції встановлено порушення фізичною особою-підприємцем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб, передбаченого п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме: за 1-ий квартал 2015 року в сумі 40 077,14 грн. по податковій декларації реєстр. № 1500010898 від 30.01.2015 (затримка на 88 днів).

21.08.2015 на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за № 0039021705, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 40 077,15 грн. по єдиному податку з фізичних осіб всього на 88 календарних днів, нарахувало Борисенку Г.С. штраф у сумі 8 015,43 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов’язання).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 21.08.2015 № 0039021705 протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов’язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)(пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (пп. 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5).

За приписами норм абз. 2 п. 294.1, абз. 1 п. 294.2 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одночасно п. 295.3 ст. 295 зазначеного Кодексу передбачено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (п. 295.4 ст. 295 ПК України).

Згідно із нормами ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податкiв узгодженої суми грошового зобов’язання у певний термiн законодавець для такого платника передбачив негативнi наслiдки у виглядi штрафних санкцiй.

Між тим, в розумінні норми п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 38.3 ст. 38 ПК України).

Згiдно положень пп. 10.1.2 п. 10.1 ст. 10 ПК України єдиний податок відноситься до місцевих податків, та згідно з п. 20 ч.1 ст. 64 Бюджетного кодексу України (надалі – БК України), також зараховується до бюджетів місцевого самоврядування та належить до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 10.5 ст. 10 ПК України).

Частиною 1 ст. 63 БК України визначено, що місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

При виконаннi державного бюджету i мiсцевих бюджетiв застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштiв. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу. Казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (ч. 2 ст. 78 БК України).

В свою чергу згідно із ч. 1 ст. 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

В силу норм ч. 5 ст. 78 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Визначення терміну «єдиний казначейський рахунок» приведено в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державної Казначейської служби України від 26.06.2002 № 122 (надалі - Положення № 122). Єдиний казначейський рахунок (далі – ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України . У Положенні № 122 вказується, що єдиний казначейський рахунок є основним рахунком для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами Державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів НБУ. Незважаючи на те, що різні доходи бюджету, в тому числі різні податки надходять на різні рахунки Держказначейства, всі ці рахунки складають структуру єдиного казначейського рахунку.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти Державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, кошти інших клієнтів, обслуговування яких відбувається органами Державного казначейства і регулюється законодавством (п. 2.1 розд.2 Положення № 122).

Єдиний казначейський рахунок, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.2 розд 2 цього Положення).

На субрахунках Єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.3 розд 2 цього Положення).

Функціонування ЄКР забезпечує, крім іншого, зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів (розд. 3).

Крiм цього, п. 22.4 ст. 22 Закону України вiд 05.04.2001 № 2346-III «Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi» визначено, що при використаннi розрахункового документа iнiцiювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжного доручення № 72 від 19.02.2015 ФОП Борисенко Г.С. сплатив через банк 40 096,30 грн. за платежем: єдиний податок з фізичних осіб по терміну сплати 19.02.2015 помилково на р/р 314176997000002 (тобто, до місцевого бюджету Голосіївського району м. Києва замість рахунку 31414699700005 для Дніпровського району м. Києва). Зазначена сума коштів була зарахована на єдиний казначейський рахунок.

Виявивши згодом факт допущеної помилки при заповненні одного з реквізитів платіжного документу позивач звернувся із письмовою заявою від 24.04.2015 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві з проханням провести перерахування коштів в сумі 40 096,30 грн. з рахунку 31417699700002 на рахунок 31414699700005, та іншою письмовою заявою від 27.04.2015 повідомив відповідача про вказані обставини.

Листом № 9049/10/26-50-20-02-10 від 25.05.2015 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила ФОП Борисенка Г.С., що згідно поданої ним заяви від 24.04.2015 здійснено перерахування 18.05.2015 коштів на рахунок єдиного податку з фізичних осіб в сумі 40 096,30 грн. до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (що також засвідчується витягом з інтегрованої картки платника єдиного податку з фізичних осіб-позивача за 2015 рік, станом на 30.09.2015).

Відповідно до п. 109.1. ст. 109 Кодексу, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, норми ПК України, зокрема, ст. 35 цього Кодексу («Порядок сплати податків та зборів»), не містять положень щодо сплати податків на конкретні рахунки та за конкретними кодами за якими перераховуються окремі податки.

Суд наголошує на тому, що наведені вище положення норми ст. 126 ПК України встановлюють відповідальність за несплату податку (несвоєчасну сплату), у той же час зазначені положення не встановлюють відповідальності за перерахування коштів до бюджету не невірний рахунок надходжень доходів бюджету.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за самостійно узгодженим позивачем податковими зобов'язаннями була здійснена своєчасно, оскільки кошти (єдиний податок з фізичних осіб) хоч і не були перераховані на рахунок в органі казначейства, відкритий для сплати єдиного податку до бюджету Дніпровського району м. Києва, однак помилкове зазначення рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного місцевого бюджету. А тому зазначення неправильного рахунку не може у даному випадку вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов'язання та застосування до нього штрафу на підставі ст. 126 ПК України.

Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків місцевого бюджету, а тому в даному випадку відсутній факт вчинення правопорушення.

Крім того, слід зазначити, що ст. 43 ПК України передбачає можливість помилкових сплат і визначає порядок їх усунення - подається заява на повернення помилково сплачених коштів і зазначається напрям їх перерахування, що і було зроблено фізичною особою-підприємцем.

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятої ним спірної податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника відповідача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2015 № 0039021705.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 11, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця Борисенка Григорія Сергійовича задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21.08.2015 № 0039021705.

3. Стягнути судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) на користь фізичної особи-підприємця Борисенка Григорія Сергійовича (ідентифікаційний номер 2201916834) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39469994) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський