Постанова № 53652190, 21.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 вересня 2015 року 12 год. 15 хв. № 826/14335/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Савченко А.А., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маріненко Марини Іванівни до державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни та управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 21 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Маріненко Марини Іванівни (далі - позивач, Маріненко М.І.) до державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни (далі - відповідач-1) та управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення №22741777 від 09 липня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийнятого відповідачем-1 (далі - оскаржуване рішення);

- зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану позивачем 19 червня 2015 року за реєстраційним номером 11948604.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки протиправними діями та рішенням відповідачів порушено права та інтереси позивача як власника нерухомого майна.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю, а представники відповідачів не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2015 року відповідачем-1 прийнято оскаржуване рішення, яким відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3-Г, кв. 57 (далі - квартира), за позивачем.

Позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, оскільки, як зазначено в оскаржуваному рішенні, подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Зокрема, забудовником - державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі - державне підприємство) надано оригінали та копії документів, які зареєстровано до системної папки в електронному вигляді, згідно з якою, строк дії договору оренди земельної ділянки, укладений 26 січня 2005 року терміном на три роки, на момент введення житлового будинку в експлуатацію закінчився.

Згідно акту приймання-передачі квартири від 29 квітня 2014 року №3, забудовник передає квартиру інвестору згідно з договором інвестування від 13 квітня 2005 року №37/2005 з додатками. Разом з тим, відповідно до відомостей, отриманих із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявне обтяження (арешт) на все майно та заборона відчуження будь-якого майна забудовника.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п. 37, п. 49, п. 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі - Порядок №868), документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

У разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт нерухомого майна, заявник не подає.

У разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу заінтересованою особою є інвестор (особа, що придбала майнові права), член відповідного кооперативу.

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник подає: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об'єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ст.ст. 4-2 та ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 09 червня 2005 року між ТОВ "Планета", як виконавцем, та позивачем, як інвестором, укладено договір інвестування будівництва житлового будинку №2005-16і, за умовами якого виконавець зобов’язується за рахунок залучених від інвестора коштів, в межах інвестиційного договору від 22 червня 2004 року №85/2004 з інвестором-генпідрядником - державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", збудувати і передати інвестору обумовлене майно, а інвестор - забезпечити відповідне фінансування об’єкту інвестування та прийняти його у свою власність для особистого проживання.

Відповідно до п. 1.2, п. 3.1, п. 3.2 п. 3 договору №2005-16і, об’єкт інвестування: квартира.

Поточна вартість 1 кв.м. загальної площі квартири на день укладення договору становить 3150,00 грн.

Інвестор перераховує на рахунок фінансування будівництва виконавця кошти у розмірі 204088,50 грн. до 01 серпня 2005 року, чим сплачує 64,79 кв.м.

Факт сплати позивачем визначеної умовами договору №2005-16і вартості квартири підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій від 13 липня 2005 року №4360778 (12000,00 грн.) та від 16 червня 2005 року №4285049 (192088,50 грн.).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2015 року у справі №759/17971/14-ц (№2/759/873/15), яке набрало законної сили:

- зобов’язано ТОВ "Планета" та державне підприємство оформити та надати Маріненко М.І. акт приймання-передачі квартири;

- зобов’язано ТОВ "Планета" та державне підприємство оформити та надати Маріненко М.І. документи, необхідні для реєстрації права власності на квартиру.

19 червня 2015 року представник позивача звернувся до відповідача-2 із заявою та відповідними документами для проведення державної реєстрації права власності на квартиру за позивачем.

Зокрема, до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень представником позивача додано: супровідний лист, копію довіреності, договір №2005-16і, графік оплати до договору №2005-16і, додаткову угоду №2 до договору №2005-16і, додаткову угоду №3 до договору №2005-16і, акт прийому-передачі, витяг зі списку інвесторів, довідку №59, розпорядження №149, копію сертифікату, копії квитанції, копію інвестиційного договору №85/2004, технічний паспорт, копії пасторів, копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Разом з тим, як з’ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивачу відмовлено у державній реєстрації за нею права власності на квартиру.

У ході розгляду справи суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та вже зазначено вище, позивачем органу державної реєстрації надано всі необхідні для проведення державної реєстрації права власності документи.

У листі Державної реєстраційної служби України від 15 квітня 2013 року №165/06-15-13 зазначено, що абзацом 2 п. 44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 (далі - Порядок №703), встановлено, що державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на новозбудовані аби реконструйовані об'єкти нерухомого майна проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт нерухомого майна, за заінтересованою особою.

Відповідно до Закону, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визначаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом.

За таких умов державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на новозбудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, проведеної відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації.

Згідно з п. 46 Порядку №703, для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно заявник подає, зокрема, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення), та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

При цьому документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, видається власнику або користувачу такої земельної ділянки, тобто особі, яка має намір здійснювати будівництво об'єкта містобудування. У разі коли заява про державну реєстрацію прав подається інвестором об'єкта будівництва, особою, яка придбала майнові права, тощо, необхідно подати копію відповідного документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку, засвідчену в установленому порядку особою, якій такий документ видано.

На практиці можуть мати місце випадки, коли будівництво об'єкта містобудування та прийняття його в експлуатацію здійснено на земельній ділянці, наданій в користування на праві оренди, однак на момент проведення державної реєстрації права власності на завершений будівництвом об'єкт нерухомого майна або його частини строк дії відповідного договору оренди земельної ділянки закінчився.

За таких умов вищезазначений договір є належним документом для цілей проведення державної реєстрації прав на нерухоме маймо, збудоване на такій земельній ділянці.

Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки на момент введення житлового будинку в експлуатацію, не є належною правовою підставою для відмови у реєстрації права власності на нерухоме майно.

До того ж, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, копії яких представником відповідачів надано до суду та долучено до матеріалів справи, до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень представником позивача додано копію договору оренди земельних ділянок від 26 січня 2005 року, зокрема земельної ділянки, розміщеної за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3.

Стосовно обтяження нерухомого майна суд зазначає наступне.

Будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3-г, здійснювалося відповідно до інвестиційного договору від 09 квітня 2003 року №2, за умовами якого, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація (далі - Святошинська РДА) виступила замовником будівництва вказаного житлового будинку. Державне підприємство є підрядником. Святошинська РДА делегувала державному підприємству право на залучення коштів юридичних та фізичних осіб для участі у будівництві житлового будинку та функції замовника до введення будинку в експлуатацію.

У 2012 році житловий будинок добудовано. Святошинська РДА, як замовник, підписала акт готовності об’єкта до експлуатації від 02 квітня 2012 року №1. Державне підприємство не набувало право власності та не отримувало правовстановлюючі документи на житловий будинок.

Викладене підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа державного підприємства від 22 серпня 2014 року №804/юр.

Отже, накладення обтяження (арешту) на все майно державного підприємства не є підставою для відмови позивачу у державній реєстрації права власності на квартиру, оскільки державне підприємство не є власником житлового будинку та квартири зокрема, а тому обтяження не можуть поширюватись на квартиру.

Заявлена позивачем вимога про зобов’язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану позивачем 19 червня 2015 року за реєстраційним номером 11948604, не підлягає задоволенню, оскільки всі оригінальні примірники документів, поданих разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернуто заявнику, що унеможливлює повторний розгляд вказаної заяви.

Зокрема, як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року К/800/21310/14, "зобов'язавши Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ПАТ "Полтавахіммаш" від 22 липня 2013 року про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю за адресою: місто Полтава, вулиця Маршала Бірюзова, 85-Б, з урахуванням підстав скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень №5008697 від 15 серпня 2013 року, суди попередніх інстанцій не врахували, що всі оригінальні примірники документів повертаються заявнику, що унеможливлює повторний розгляд заяви ПАТ "Полтавахіммаш" від 22 липня 2013 року".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов Маріненко Марини Іванівни до державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни та управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №22741777 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняте 09 липня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко Сніжаною Сергіївною стосовно Маріненко Марини Іванівни.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь Маріненко Марини Іванівни (ідентифікаційний номер 2317606201) частину здійсненого нею судового збору у розмірі 73,08 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34691374).

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 28 вересня 2015 року