Постанова № 53650691, 21.10.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року справа № П/811/2283/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФЗП» доКіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2015 року №0000732204, №0000712204 та №0000722204, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЗП» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2015 року №0000732204, №0000712204 та №0000722204.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним сформовано витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Біопрот» а висновки податкового органу про нереальність господарських операцій та нікчемність правочинів є необґрунтованими.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Біопрот», встановлено відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення господарських операцій.

У судовому засіданні 30 вересня 2015 року представником позивача подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (т.2,а.с.103)

Представником відповідача також заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження (т.2,а.с.40).

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 30.09.2014 р. та занесеної до журналу судового засідання, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «ФЗП» зареєстроване у якості юридичної особи з 18.04.2013 року та є платником податку на додану вартість з 31.05.2013 року (т.1,а.с.110-111; т.2,а.с.12).

З 05 червня 2015 року по 09 червня 2015 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області відповідно до наказу №822 від 29.05.2015 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗП» з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Біопрот» за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт №78/11-23-22-04/38693349 від 12.06.2015 року, висновками якого є порушення ТОВ «ФЗП», на думку посадової особи податкового органу:

- п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 33100,00 грн., та завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2014 року на суму 23708,00 грн.;

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 51127,00 грн. (т.1,а.с.11-28).

Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 року:

- №0000712204 яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 49653,00 грн., у тому числі 33100,00 грн. основного платежу та 16550,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (т.1,а.с.30);

- №0000722204 яким позивачу завищено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 23708,00 грн. (т.1,а.с.32);

- №0000732204 яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 63909,00 грн., у тому числі 51127,00 грн. основного платежу та 12782,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (т.1,а.с.34).

Судом встановлено, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом визначено позивачу грошові зобовязання у звязку з включенням позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Біопрот», які на думку Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, не носять реального характеру.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Біопрот» обставини придбання, використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис Без ПДВ з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що відповідно до договору поставки №121 від 01.10.2013 року ТОВ «ФЗП» придбало у ТОВ «Біопрот» харчові добавки (т.1,а.с.44-46).

ТОВ «Біопрот» поставило позивачу товар згідно видаткових накладних (т.1 а.с.47-50).

На підтвердження факту перевезення товару позивач надав відповідні товарно-транспортні накладні (т.2,а.с.3-6).

ТОВ «Біопрот» складено податкові накладні, до складу яких включено суми ПДВ по вищевказаним видатковим накладним: №7 від 03.10.2014 року на загальну суму 6600,00 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 1100,00 грн.; №22 від 07.10.2014 року на загальну суму 49500,00 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 8250,00 грн.; №35 від 13.10.2014 року на загальну суму 142500,00 грн. в тому числі ПДВ 23750,00 грн.; №73 від 28.10.2014 року на загальну суму 142245,00 грн. в тому числі ПДВ 23707,50 грн. (т.1,а.с.51-54).

Оплата за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою (т.1,а.с.55-78; т.2,а.с.43-49).

Податкові накладні за вказаними господарськими операціями позивачем включено до списку отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року (т.1,а.с.151-165).

Також суд зазначає, що одним із видів діяльності позивача є виробництво готової їжі та страв (т.1,а.с.110-111).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у ТОВ «Біопрот» придбавалася сировина для виробництва напівфабрикатів, які у подальшому поставлялися ТОВ «ФЗП» контрагентам: ПП ОСОБА_1 та ПП «Елмакс».

Так, директором ТОВ «ФЗП» прийнято наказ від 01.07.2013 року №1/25 «Про затвердження норм використання спеціальних добавок» та надано до матеріалів справи копії розрахунків використання спеціальних функціональних добавок (т.2, а.с.98-102).

На підтвердження вищевказаних обставин представником позивача надано до суду копії: аналізу розподілу виробничих витрат за жовтень - листопад 2014 року; відомостей про відпуск продукції; договору купівлі продажу №26 від 01.07.2013 року з додатками; видаткових накладних; договору купівлі продажу №10 від 01.07.2013 року з додатками; товарно-транспортних накладних; накладних на переміщення за жовтень листопад 2014 року (т.1, а.с.79-102, 207-257; т.2,а.с.7-10, 50-91).

Як доказ наявності у позивача виробничих потужностей до матеріалів справи долучено копії: договору найму (оренди) нерухомого майна від 15.07.2013 року; акту приймання-передачі від 15.07.2013 року; договору оренди обладнання від 01.08.2013 року; акту приймання-передачі від 01.08.2013 року; договору оренди обладнання 28.05.2013 року акту приймання-передачі від 28.05.2013 року; договору про внесення змін №1 від 29.11.2013 року (т.2, а.с.13-28).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вищевказані витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Біопрот» безпосередньо повязані з господарською діяльністю ТОВ «ФЗП».

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання віднесення певних сум до податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Біопрот». Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

З огляду на зміст доказів у їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Біопрот», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 365,40 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФЗП.

Керуючись ст. ст.86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 року:

- №0000732204 про сплату 51127,00 грн. основного платежу з податку на прибуток та 12782,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000712204 про сплату 33100,00 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 16550,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000722204 про сплату 23708,00 грн. завищеного розміру відємного значення суми податку на додану вартість.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ «ФЗП» (код ЄДРПОУ - 38693349) судові витрати у розмірі 365 (триста шістдесят пять) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук