Постанова № 53650690, 30.10.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2015 року справа № П/811/1963/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовомДочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром"

доСвітловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 11.06.2015 року №0000352200,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Завод залізобетонних виробів" Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (далі позивач, ДП "Завод залізобетонних виробів" ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром") звернулося до суду з адміністративним позовом до Світловодської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі відповідач, Світловодська ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 11.06.2015 року №0000352200.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 243165,75 грн., в тому числі: за червень 2014 року - 26978,26 грн., квітень 2014 року 210333,31 грн., липень 2014 року 4516,68 грн. та вересень 2014 року 1337,50 грн.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення винесено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ДП "Завод залізобетонних виробів" ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" зареєстроване в якості юридичної особи реєстраційною службою Світловодського МУЮ Кіровоградської області 04.08.2004 року, що підтверджується випискою витягом з ЄДРПОУ (т.1,а.с.204-205).

Види діяльності за КВЕД: виготовлення виробів із бетону для будівництва (23.61) (т.1,а.с.205, зв. бік).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №186 від 09.04.2015 року посадовими особами Світловодської ОДПІ проведено планову перевірку ДП "Завод залізобетонних виробів" ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" з питань дотримання вимог податкового (за період з 01.01.2014 по 31.12.2014), валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом №187/2200/05784779 від 27.05.2015року (т.1,а.с.8-59).

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано порушення п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 243165,75 грн., в тому числі: за червень 2014 року - 26978,26 грн., квітень 2014 року 210333,31 грн., липень 2014 року 4516,68 грн. та вересень 2014 року 1337,50 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 11.06.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 364749,00 грн., в тому числі за основним платежем 243166,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 121583,00 грн. (т.1, а.с.69).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ "Радаліт", на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що між ДП "Завод залізобетонних виробів" ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (замовник за договором) та ТОВ "Радаліт" (виконавець за договором) укладено договір про надання послуг № 28/03 від 28.03.2014 року.

Предметом укладеного договору є надання наступних послуг: капітальний ремонт туалету заводоуправління (коридор, чоловіче відділення, жіноче відділення); ремонт з/д колій №14, №34; ремонт токарних станків 1 К62,16 К20; ремонт бетонозмішувача СБ-138; ремонт конвеєру 800 Е 0,9м; ремонт вібростолу, ремонт бетонукладчика; ремонт металоформ; ремонт мостових кранів та ремонт верстата для виготовлення скруток (т.1,а.с.152-153).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору, до суду надані рахунки фактури, акти здачі прийняття робіт (т.1,а.с.154-197) та податкові накладні (т.1,а.с.71-92).

Оплата отриманих послуг підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень (т.1,а.с.198-203).

Відповідно до пояснень представника позивача, судом встановлено, що послуги, які надавались ТОВ "Радаліт" полягали у ремонтуванні обладнання та туалетного приміщення.

Перебування обладнання, яке ремонтувалось ТОВ "Радаліт" у власності позивача підтверджується інвентаризаційними описами основних засобів від 30.06.2015 року (т.1, а.с.213-241).

Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що ремонт туалету заводоуправління, включав в себе наступний перелік робіт: демонтаж рукомийників, унітазів, бетонних подіумів, світильників, дерев'яних перегородок, дверей, бойлера, плитки стін, бетонної підлоги, каналізації, труб; заміну електричної проводки, каналізації та труб; ґрунтування стін та підлоги; встановлення маяків під оштукатурення стін, маяків для стяжки підлоги; оштукатурення стін; стяжка підлоги; укладання плитки на стіни, підлогу; затирання швів плитки; монтаж каркасу під гіпсокартон; встановлення кутників під плитку, унітазів, пісуарів, бойлера, змішувачів, сушок для рук, дзеркал, дверей та врізання замків у двері, світильників на стелю; вивезення сміття.

При цьому представником позивача зазначено, що при виконанні зазначених робіт використовувались матеріали ТОВ "Радаліт".

Також представник позивача зазначив, що ТОВ "Радаліт" виконувало також наступні роботи: з ремонту конвеєру 800 0,9 мм (демонтаж конвеєрної стрічки-розбирання, заміна конвеєрної стрічки, підтримуючих роликів,тканинних прокладок, протирання деталей конвеєра, монтаж конвеєрної стрічки та перевірка роботи конвеєра); ремонт бетоноукладчика (демонтаж бункерів прийому бетону розбирання, заміна сталевих листів дельта 8, дельта 10 стіни букерів прийому бетону, протирання деталей, заміна коліс ходових, ремонт розрівнювача бетонної суміші заміна сталевих листів дельта 25,30, монтаж бункерів прийому бетону збирання, перевірка роботи бетонукладчика); ремонт бетонозмішуавача СБ-138 (демонтаж бетонозмішувача розбирання, протирання та змащування деталей, заміна футеровки бетонозмішуавача сталевих листів дельта 8, дельта 20, заміна лопастеримачів та заміна лопастей, заміна пружин, заміна важелів, ремонт редуктора заміна сателітів та підшипників, перевірка роботи бетонозмішувача).

Крім того, на підтвердження необхідності отримання вказаних вище послуг позивачем надано до суду частину належних чином завірених копій наступних документів інвентарної книги обліку об'єктів основних засобів за період з 04.08.2004 року по01.09.2015 року (т.2,а.с.36-98), інвентарних карток обліку основних засобів (бетоноукладача, залізн. дорожної колії №34, залізничної колії №14, конвеєру,вібростолу, бетонозмішувача СБ-138, токарного станку 1К-62, станку токарного 16К20, верстаку для виготовлення скруток, будівлі контори, металоформи ПК63-12-8, металоформи ПК63-12, крану мостового20/5-5К, крану мостового 32/5-5К) (т.2,а.с.99-142), актів форми №03-2 приймання здачі відремонтованих реконструйованих та модернізованих об'єктів (т.2,а.с.143-187), виробничо-технічний паспорт (т.2,а.с.188-203) та журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (т.2,а.с.237-244), технічного паспорту під'їзних залізничних колій ДП "ЗЗБВ" ЗАТ "ОДЕБП" 01-14-06-РП (т.3,а.с.1-15), висновку експертизи №34503328-09-01-7132.15 за результатами експертного обстеження крану мостового електричного, вантажопідіймальністю 32/5т (т.3,а.с.16-28), висновку експертизи з питань охорони праці за результатами технічного діагностування ТД-2054-В №455-12.35-28.11.0 (мостовий кран 15/3Т10,5) (т.3,а.с.29-36), висновку експертизи №34503328-09-01-8122.15 за результатами експертного обстеження крану мостового електричного, вантажопідіймальністю 20/5т (т.3,а.с.37-49).

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з положеннями ст.198 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акт про неможливість проведення перевірки ТОВ "Радаліт". За результатами перевірок вказаного контрагенту позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У звязку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обовязкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобовязань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги)не безпосередньо дол. Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобовязання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Радаліт", останнє мало статус юридичної особи, було зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства України та включено до ЄДРПОУ.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ "Радаліт" за перевірений період, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 11.06.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 364749,00 грн., в тому числі за основним платежем 243166,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 121583,00 грн..

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук