Постанова № 53650231, 12.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 р. Справа №805/2297/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13 година 35 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до змісту ч.1 с. 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач має право змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви лише до початку судового розгляду справи по суті.

В якості підстав позову, до початку розгляду справи по суті, позивач зазначив, що прийняті відповідачем спірні рішення є незаконними з наступних підстав.

Позивач зазначив, що вказане рішення про застосування штрафних санкцій та податкові повідомлення рішення прийняті незаконно, оскільки Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71) у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач не мав права проводити перевірку діяльності позивача, оскільки позивач торгувала продуктами харчування, а продаж підакцизної групи товарів ніколи не здійснювала.

Позивач зауважила, що під час перевірки, яка проводилась 19 січня 2015 року її на обєкті торгівлі не було. Продаж товарів в тому числі підакцизної групи товарів на обєкті торгівлі здійснює інше підприємство, продавців та продовольчих товарів позивач не має. Вказує, що наказу про проведення перевірки та направлень на проведення перевірки не отримувала.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала письмові заперечення, відповідно до яких спірні рішення прийняті в межах чинного законодавства України та зазначила, що дія Закону № 71 не розповсюджується на перевірку позивача, в силу п.3 перехідних положень вказаного закону, оскільки відповідачем була проведена перевірка щодо реалізації позивачем підакцизних товарів та перевірка щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій

Зазначила, що перевірку було проведено у присутності ОСОБА_4, яка представилась продавцем але документи, що посвідчують особу надати вімовилась, як відмовилась і від отримання направлень та наказу на проведення перевірки, а також від підписання акту перевірки.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та встановив наступні обставини.

ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1, 84121, АДРЕСА_1) була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 08.02.2010 року (реєстрацію в якості ФОП припинено 02.02.2015 року) та перебувала на податковому обліку у Словянській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області з 09.02.2010 року за № 18686 та здійснювала господарську діяльність, зокрема в магазині «Паляниця» за адресою: м. Словянськ, вул. Луначарського, (район автовокзалу).

Судом встановлено, що на підставі направлень на проведення перевірки №№ 13 та 14 від 16.01.2015 року та наказу № 5 від 15.01.2015 року податковим органом було здійснено фактичну перевірку позивача у магазині «Паляниця», за адресою: м. Словянськ, вул. Луначарського,8а (район автовокзалу).

Перевіркою були встановлені порушення позивачем вимог п.1, 2, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не проведення розрахункової операції через зареєстрований та переведений у фіскальний режим роботи РРО та видачі розрахункового документу не встановленого зразку, вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 9 808, 65 грн., вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині реалізації алкогольних напоїв без придбання відповідної ліцензії на загальну суму 7 694, 65 грн. та постанови КМУ № 957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» в частині здійснення роздрібної торгівлі горілкою за ціною, нижчою від встановленої мінімальної роздрібної ціни на горілку».

За результатами перевірки було складено акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності торгових патентів і ліцензій від 28.01.2015 року за № 04/05/99/22/04/НОМЕР_1.

У судовому засіданні було встановлено, що у вказаному акті помилково, замість вірної дати направлень на проведення перевірки №№ 13 та 14 від 16.01.2015 року, помилково вказано датою направлень 19.01.2015 року.

Перевірку було проведено у присутності ОСОБА_4, яка пердставилась продавцем але документи, що посвідчують особу надати вімовилась, як відмовилась і від отримання направлень та наказу на проведення перевірки, а також від підписання акту перевірки.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19 618,30 грн. за порушення вимог п.1,2,3,12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), п.п.54.3.3 п.54.3 статті 54 глави 4 Розділу II Податкового кодексу України та згідно зі ст.16, п.1 ст.17, ст. 20 Закону № 265;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 19.03.2015 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510,00 грн. за порушення вимог ст. 85 Податкового кодексу України.

- рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № НОМЕР_4 від 19.03.2015 року в розмірі 27 000,00 грн. за порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, плодового та коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині реалізації алкогольних напоїв без придбання відповідної ліцензії за порушення постанови КМУ № 957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» в частині реалізації горілки «Всеградська» 0,5 л. за ціною нижчою від встановленої мінімальної роздрібної ціни на горілку.

Щодо зазначення позивачем про те, що вона не була повідомлена про початок проведення перевірки та не отримувала наказу про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки суд зазначає, що відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

У пункті 80.4 ст.80 Податкового кодексу України зазначено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Тривалість фактичних перевірок, визначена п.80.3 статті 80 цього Кодексу та не повинна перевищувати 10 діб.

Перевірка була проведена в період з 19.01.2015 року по 28.01.2015 року, тобто в межах терміну, передбаченого п.80.3 ст. 80 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що зазначена перевірка позивача здійснювалась на підставі наказу про проведення перевірок від 15.01.2015 року за № 5 та направлень від 16.01.2015 року за № 13 та № 14, які були предявлені особі, яка фактично проводила розрахункову операцію, як то передбачено приписами п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

Проте, продавець відмовилась від підпису у направленнях на перевірку про що було складено відповідний акт, відмовилась від підписання акта перевірки та його отримання про що було складено акт від 28.01.2015 року за № 05/05/99/22/04/НОМЕР_1 та відмовилась від підписання акта про відмову від надання документів до перевірки від 27.01.2015 року за № 9/05-99-22-04-24500816265.

Закон України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (далі - Закон № 481) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України та відповідно до ст. 16 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

За результатом контрольної операції ОСОБА_5 було видано від імені позивача (в графі "от кого" - зазначено ЧП Склярова) розрахунковий документ не встановленого зразка у вигляді накладної від 19.01.2015 року на суму 83,25 грн. (а.с.40).

Отже, перевіркою встановлено факт видачі розрахункового документу не встановленого зразку, чим було порушено п. 1, 2, 3 ст. 3 Закону № 265.

Згідно п. 1, 2, 3 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки(надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при

отриманні товарів (послуг) в обовязковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідальність за порушення вказаної норми застосовано відповідачем до позивача на підставі ч.1 ст. 17 Закону № 265, у розмірі 1 гривня.

Перевіркою встановлено факт не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 9 808, 65 грн., чим було порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно п.12 ст.3 Закону Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 15 Закону Закону № 265 контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 85 ПКУ визначені підстави надання платниками податків документів на вимогу податкового органу. Так, згідно п. 85.1 цієї статті забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Пунктом 85.2 зазначеної статті визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно ст.20 Закону Закону № 265 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вказаною нормою відповідачем було застосовано до позивача відповідальність у розмірі 19 617, 30 грн.

Крім цього, позивачем, у порушення ст. 85 ПК України не було надано перевіряючим дозільні та реєстраційні документи до перевірки, за що (ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю) відповідачем, на підставі п. 121-1 ст. 121 ПК України було застосовано до позивача штраф у розмірі 510 гривень.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Як видно з вищевказаного акту перевірки, відповідачем встановлено факт реалізації позивачем алкогольних напоїв на загальну суму 7 694, 65 грн., без придбання відповідної ліцензії на право роздрібної тогргівлі алкогольними напоями.

Відповідно до абзацу 5 частини 2 ст. 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до постанови КМУ № 957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, а саме на горілку та лікеро горілчани вироби за 1 літр 100-відсоткового спирту складає оптово відпускна ціна 68,05 грн., а роздрібна 89,80 грн.

Згідно з абзацем 13 частини 2 ст. 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень

Приймаючи до уваги встановлення факту реалізації горілки «Всеградська» 0,5 л. за ціною 34,75 грн., відповідачем, було застосовано до позивача відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10 000,00 грн.

Посилання позивача на те, що торгівлю алкогольними напоями у приміщенні за адресою: м. Слов'янськ, вул. Луначарського, 8а, здійснювала інша особа (ПП "Укрславторг"), а не позивач, судом не приймається.

Зі змісту наданих позивачем доказів (паспорт прив'язки групи тимчасових споруд, договір оренди № П25/1 від 01.08.2014 року) видно що за вказаною адресою знаходиться група торгових павільйонів, отже, за однією адресою фактично здійснює господарську діяльність декілька суб'єктів, які можуть самостійно здійснювати торгівлю алкогольними напоями за наявності відповідної ліцензії, що не вказує на те, що таку діяльність не міг проводити позивач.

Більше того, відповідно до статті 15 Закону № 481, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються за місцем торгівлі субєкта господарювання терміном на один рік і підлягають обовязковій реєстрації в органі державної податкової служби. Надана позивачем копія ліцензії ПП "Укрславторг" зареєстрована 26.03.2015 року, тобто вже після проведення перевірки.

Крім цього, паспорт прив'язки групи тимчасових споруд жодним чином не підтверджує право власності чи користування особи (ОСОБА_6П.) на об'єкт нерухомого майна (за адресою: м. Слов'янськ, вул. Луначарського, 8а) та належність і допустимість договору оренди № П25/1 від 01.08.2014 року та актів приймання - передачі до нього, в якості доказів, що підтверджують той факт, що позивач, станом на момент проведення перевірки, вже не здійснювала діяльність за вищевказаною адресою.

Щодо посилання позивачем на Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" як на підставу незаконності самого факту проведення відповідачем перевірки, суд зазначає про таке.

Пункт 3 перехідних положень вказаного закону встановлює, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється, зокрема, з 1 січня 2015 року на перевірки субєктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Приймаючи до уваги, що відповідачем була проведена перевірка щодо реалізації позивачем підакцизних товарів та перевірка щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, обмеження щодо проведення перевірок, встановлене у вказаному пункті перехідних положень Закону № 71 на перевірку, що була проведена відповідачем щодо позивача не розповсюджується.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слов'янським міськрайонним судом у постанові від 06.04.2015 року в справі № 3/243/321/2015, яка набрала законної сили, судом встановлено порушення ОСОБА_3 не проведення розрахункових операцій через РРО, не видача відповідного розрахункового документа встановленої форми, не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, встановлено реалізацію алкогольних напоїв без придбання відповідної ліцензії.

Як встановлено з пояснень представника позивача та не заперечується відповідачем, державну реєстрацію позивача як фізичної особи - підприємця було припинено 02.02.2015 року.

Суд не приймає посилання позивача про те, що станом на момент винесення спірних рішень вона вже не була фізичною особою - підприємцем та не повинна нести відповідальність за спірними рішеннями, оскільки відповідно до абзацу 2 пп. 65.10.8 ПК України, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що субєктом владних повноважень по справі правомірність прийняття спірних рішень доведена, а позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла станом на момент звернення позивача з позовом до суду) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2015 рік складає 1218 грн.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла станом на момент звернення позивача з позовом до суду) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Предметом розгляду даної справи є майнові вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № НОМЕР_2 від 18.02.2015 року та № НОМЕР_3 від 19.03.2015 року на загальну суму 20 128,30 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій на загальну суму 27 000, 00 грн.

З аналізу наведених норм видно, що сума судового збору за подання зазначеного позову до суду складає 1 827,00грн.

При цьому, позивачем при звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 182,70грн., що підтверджується квитанцією від 10.06.2015 року.

Таким чином, приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з позивача 1 644,30 грн. судового збору (1 827,00 грн. - 182, 70 грн.).

Керуючись Податковим кодексом України, Закнонами України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи", «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», постановою Кабінету міністрів України № 957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Стягнути зі ОСОБА_3 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок судового збору.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 12 листопада 2015 року.

Повний текст постанови складено 17 листопада 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.