Рішення № 53650044, 17.11.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/2875/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2082/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Фанди В.П.,

суддів : Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,

за участі : секретаря Дубової М.В. та сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а

У квітні 2015 року позивач звертаючись до суду з позовом, просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, яка знаходиться на території Жванецької сільської ради Кам'янець-Подільского району Хмельницької області в кооперативі «Швейник», яка була зареєстрована за померлою ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 31 березня 1998 року. Зазначав, що 05 жовтня 1998 року на підставі договору купівлі-продажу ним було придбано у тещі - ОСОБА_4 цегельну дачу (садовий будинок з мансардою та підвалом) в с. Брага (на даний час Жванецька сільська рада) Кам'янець-Подільського району, загальною площею 69,7 м. кв., яка розташована на спірній земельній ділянці. Даним майном він володів та користувався з моменту придбання та по даний час. У квітні 2013 року померла його теща - ОСОБА_4, при звернені до Держземагенства Кам'янець-Подільському районі позивач дізнався, що на підставі Державного акту на право приватної власності спірна земельна ділянка належала його тещі.

Рішенням Кам'янець-Подільского міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт з рішенням суду не погоджується, посилається на порушення норм матеріального та процесуального законодавства, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що суд помилково посилався на статті ЗК України 1990 року, а не на ст. ЦК України 2003 року, постанову Пленуму ВС України від 19 березня 2010 року № 2 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді ______________

Головуючий у першій інстанції - Вдовичинського А.В.

Доповідач - Фанда В.П. Категорія : 5

цивільних справ». Вказав, що спору між сторонами не має, однак оформити право на земельну ділянку через реєстраційну службу не може, так як земельна ділянка рахується за померлою.

На апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що її слід задовольнити з підстав вказаних у апеляції.

ОСОБА_2 визнала апеляційну скаргу, вказала, що після переходу права власності на садовий будинок, мати не заперечувала щодо того, що перейшло і таке право на земельну ділянку. Нею та її братом також таке право не оспорюється.

ОСОБА_3 на перегляд справи не з'явився, належним чином повідомлений про день, час і місце слухання справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.11.15 року.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування, зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, в тому числі є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що діюче на той час земельне законодавство передбачало перехід права власності на земельну ділянку для садівництва лише при вчиненні угоди про відчуження садового будинку. Оскільки таким правом продавець не скористався, тому на даний час позов не може бути задоволений.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки він вчинений без всебічного, повного з'ясування обставин справи, а також судом не застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 була власником 0,12 га земельної ділянки з цільовим призначенням для садівництва та розташованого на ній садового будинку в кооперативі «Швейник» с. Брага, Кам'янець-Подільського району, що підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю від 31.03.98 року та договором дарування будинку від 23.09.1994 року.

У відповідності з діючою на час правовідносин ч.1 ст.30 ЗК України,1991 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить в розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності чи право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо нічого іншого не передбачено в договорі відчуження - будівлі і споруди.

05 жовтня 1998 року позивачем на підставі договору купівлі-продажу було придбано у ОСОБА_4 даний садовий будинок в кооперативі «Швейник» с. Брага, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області. При укладенні даного договору сторони не обумовлювали заборону переходу права власності на земельну ділянку до покупця садового будинку.

Відповідно до Державного класифікатора ДК018-2000 будівель і споруд поняття будівлі включає в себе і садові будинки.

Таким чином, у відповідності з ч.1 ст.30 ЗК України, 1991 року, до набувача (позивача) садового будинку перейшло і право власності на земельну ділянку для садівництва, оскільки заборона на такий перехід сторонами у договорі не була передбачена, ними не змінено цільове призначення як самого будинку так і земельної ділянки, розмір земельної.

Згідно до довідки відділу Держземагенства у Кам'янець-Подільському районі від 04.09.15 року даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2.

Відповідачі у суді першої інстанції та ОСОБА_2 в апеляційній інстанції вказані обставини не оспорювали.

Оформлення права на земельну ділянку у відповідній реєстраційній службі у позасудовому порядку не можливо, оскільки перешкодою цьому є наявний Державним актом про право приватної власності на землю від 31.03.98 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4.

З врахуванням цього колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.

Неправильне застосування судом норм матеріального права призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням для садівництва, яка знаходиться на території Жванецької сільської ради Кам'янець-Подільского району Хмельницької області.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:підпис Судді: підписи

З оригіналом згідно : суддя апеляційного суду В.П. Фанда