Вирок № 53647546, 20.08.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/8676/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2015 Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Городецької Л.М.,

при секретарі Скочиляс І.М., Блистів Н.В.,

з участю:

прокурора Мельник О.М.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого на момент вчинення злочину, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимого:

21.10.2004 року Самбірським районним судом Львівської області за ч.2 ст.189 КК України до 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік;

27.12.2006 року Турківським районним судом Львівської області за ч.2 ст.186, ст.353, ч.1 ст.162 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки;

19.03.2010 року Залізничним районним судом м. Львова за ч.1 ст.190 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки;

09.12.2010 року Жовківським районним судом Львівської області за ч.1 ст.187 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі,

07.08.2014 року Франківським районним судом м. Львова за ч.1 ст.125, ч.2 ст.186, 70 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,-

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, неодруженого, маючого на утриманні дитину від цивільного шлюбу, працюючого на момент вчинення злочину не офіційно, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше неодноразово судимого:

14.12.2005 року Франківським районним судом м. Львова за ч.2 ст.27, ч.2 ст.186, ст.69, ст.70 КК України до 2 (двох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі;

20.12.2010 року Франківським районним судом м. Львова за ч.1 ст.186 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік,

02.03.2015 року Галицьким районним судом м. Львова за ст.ст.121 ч.2, 186 ч.2, ч.1 ст.28 ч.1 ст.357, ч.1 ст.28 ч.3 ст.357, 70 КК України до 8 (вісім) років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 15 червня 2013 року біля 17:00 години, перебуваючи на пл. Кропивницького, 1 у м. Львові в групі з ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном із застосуванням фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, знаходячись у стані алкогольного спяніння, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_3, а саме: мобільним телефоном марки «Samsung» GT-S 5230, IMEI 352104047230598 із картою памяті обємом 2ГБ та сім картою мобільного оператора «Київстар», спричинивши йому матеріальну шкоду на суму 1610 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково. При цьому пояснив, що дійсно відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Samsung» потерпілого ОСОБА_3, який вирвав у нього з рук, передавши телефон ОСОБА_5 За шию потерпілого не здушував, а рукою силою відштовхнув до спинки лавки, на якій потерпілий сидів.

Заперечив вчинення злочину за попередньою змовою з ОСОБА_5, оскільки намір заволодіти мобільним телефоном виник раптово, коли потерпілий звернувся до нього. Завдана шкода потерпілому відшкодована шляхом виплати грошової компенсації у розмірі 1500 гривень та придбання нового мобільного телефонна.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєному злочині визнав частково. Не заперечив, що в групі з ОСОБА_4 відкрито заволоділи мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_3, який він потім продав. Разом з тим заперечив, що злочин ними було вчинено за попередньою змовою, оскільки такий умисел виник раптово за мовчазною згодою. Розкаявся у скоєному.

Крім часткового визнання своєї вини у скоєному злочині, винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, доказами по справі.

Так потерпілий ОСОБА_3 показав, що дійсно 15.06.2013 року близько 17:00 год. після роботи відпочивав у скверику, що на пл. Кропивницького, 1 у м. Львові. До лавочки, на якій він відпочивав, підійшла компанія молодих людей, серед яких був ОСОБА_4 та ОСОБА_5 На його зауваження, що у ОСОБА_4 брудне вухо, останній зреагував агресивно, схопив за шию та з силою штовхнув його до спинки лавки та вихопив у нього з рук мобільний телефон, який передав ОСОБА_5 Опору не чинив, був наляканий, переживав, щоб у нього не стався приступ, так як страждає епілепсією. Заволодівши телефоном, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з компанією пішли в сторону Привокзального ринку. Про даний факт повідомив у райвідділ міліції.

В судовому засіданні заперечив той факт, що ОСОБА_4 при заволодінні його мобільним телефоном здушував йому шию. Підтвердив, що заподіяна шкода йому відшкодована.

Даними протоколу пред'явлення речей для впізнання (том 1 а.с. 82-91 кримінального провадження) вбачається, що серед пред'явлених мобільних телефонів потерпілому ОСОБА_3, останній впізнав свій мобільний телефон за характерними ознаками, який у нього було викрадено 15.06.2013 року.

З протоколів пред'явлення осіб для впізнання (том 1 а.с. 93-97, том 2 а.с. 71-75) вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 чітко вказав на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як на осіб, які відкрито із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя чи здоров'я, заволоділи його мобільним телефоном.

Згідно висновку експерта №1010 від 16.06.2013 року (том 1 а.с. 20) у потерпілого ОСОБА_3 виявлено садна на шиї, які утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, могли виникнути 15 червня 2013 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 підтримала даний висновок, разом з тим не довела, що виявлені садна на шиї потерпілого є наслідком здушування шиї.

Тому суд бере до уваги показання потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні наполіг на своїх показаннях, що при заволодінні його майном ОСОБА_4 не вчиняв дій, повязаних із тривалим здушуванням його шиї, а лише сильним ударом руки в область шиї відкинув його до спинки лавки, на якій він сидів і в такий спосіб заволодів його мобільним телефоном.

Таким чином, аналізуючи наведені докази, суд вважає, що дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, як грабіж, поєднаний з насильством, яке не було небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений повторно групою осіб, виключивши із обвинувачення за попередньою змовою, а не так як кваліфікував орган досудового розслідування за ч.2 ст.187 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, особу винних, обставини, що обтяжують та помякшують покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 суд визнає вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного спяніння.

Обставинами, що помякшують покарання, суд визнає розкаяння у вчиненому, повне відшкодування заподіяної шкоди, вчинення ним злочину у стані обмеженої осудності, оскільки ОСОБА_4 перебуває на обліку у лікаря-психіатра, як особа, що виявляє органічний розлад особистості астенічний тип. Відповідно до висновку №423 амбулаторної-психіатричної експертизи (т.1, а.с.80-81) ОСОБА_4 в період інкримінованих дій не повною мірою міг усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Як особа ОСОБА_4 за місцем свого проживання характеризується негативно, не занятий суспільно-корисною працею, раніше неодноразово судимий.

З врахуванням наведених обставин, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання, яке буде достатнім та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, а саме у виді позбавлення волі у межах санкції статті інкримінованого злочину.

Оскільки встановлено, що після постановлення вироку Франківським районним судом м. Львова від 07.08.2014 року ОСОБА_4 винний в іншому злочині, вчиненому до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання слід призначити за правилами ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_5, суд відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України визнає вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Обставиною, що помякшує покарання суд визнає щире каяття.

Як особа за місцем свого проживання (т.2, а.с. 94) ОСОБА_5 характеризується формально-позитивно, на обліках у психо - та наркодиспансерах не перебуває (т.2, а.с.95-96), має на утриманні малолітню дитину (т.2, а.с.97), не займається суспільно-корисною працею, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тому за даних обставин суд вважає, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті інкримінованого йому злочину у виді позбавлення волі у межах санкції статті кримінального правопорушення.

Оскільки після постановлення вироку Галицького районного суду м. Львова від 02.03.2015 року встановлено, що ОСОБА_5 винен в іншому злочині, вчиненому до попереднього вироку, остаточне покарання йому слід призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів.

Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон марки «Samsung» GT-S 5230, IMEI 352104047230598 повернути потерпілому ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.368,370,374, КПК України,суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Франківського районного суду м. Львова від 07.08.2014 року остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів 4 ( чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 01.11.2013 року.

Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою - до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Галицького районного суду м. Львова від 02.03.2015 року остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів 8 (вісім) років позбавлення волі.

Застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою - до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 23.04.2014 року, тобто з моменту затримання.

Речові докази по справі:

Мобільний телефон марки Самсунг GT-S5230, ІМЕІ 352104047230598 із картою пам'яті об'ємом 2 ГБ, який переданий на зберігання в камеру схову речових доказів Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області повернути потерпілому ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Львівської області через Галицький районний суд м. Львові протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СуддяЛ.М. Городецька