Ухвала суду № 53647127, 09.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Київ К/9991/35278/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012

у справі №2а-6444/11/1370 (24889/12/9104)

за позовом Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції частково, з скасуванням рішення суду апеляційної інстанції повністю, та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, скасування опорюваних податкових повідомлень-рішень в частині визначення податкового зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 31017,09 грн., з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 8.05.2010 №270/23-2/03972666.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення, зокрема, п.4.2.9 п.4.2. ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб2 (із змінами і доповненнями) внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 11429,63 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 11.06.2010 №00014001720/0/13375, про донарахування податкового зобов?язання по податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 34288,89 грн. (в чому числі 11429,63 грн. основного платежу та 22859,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Вказане податкове повідомлення рішення оскаржувалось платником в процедурі адміністративного оскарження. За результатами розгляду скарг платника (позивача) вказане податкове повідомлення рішення скасовано рішенням начальника ДПІ у м.Львові від 22.10.2010 №20212/10/25-005/291, в частині основного платежу податку з доходів фізичних осіб в сумі 142,25 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 284,5 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, відповідно до звітів про використання коштів за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, відшкодовано витрати на пальне (бензин) в сумі 68346,32 грн. директору підприємства ОСОБА_2, та в сумі 269,86 грн. у жовтні 2008 року, 639,01 грн. у жовтні 2009 року, 619,99 грн. у листопаді 2009 року працівнику позивача ОСОБА_3 Разом з тим, згідно представлених чеків на пальне, його придбання здійснювалось ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вихідні дні, під час перебування ОСОБА_2 у відпустці, під час поїздки ОСОБА_2 по Україні, у той час як доказів направлення його у відрядження не надано, згідно табелю обліку робочого часу, у цей період ОСОБА_2 знаходився на робочому місці. Зазначені докази оцінені судами попередніх інстанцій з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України, та зроблено правильний висновок про неутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб при наданні додаткових благ своїм працівникам.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Згідно з підпунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті).

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, доказів, що придбання пального було здійснено для забезпечення господарської діяльності позивача, а не використано для власних потреб вищезазначених осіб, суду не надано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун