Ухвала суду № 53647013, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/800/16194/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Ситников О.Ф. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та просив суд зобов'язати ГУ МВС України у Луганській області внести зміни до наказу № 315 о/с від 04.10.2014р. "По особовому складу", змінивши формулювання причини його звільнення з посади заступника начальника сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Ленінського районного відділу Луганського міського управління з п. 64 "є" (за порушення дисципліни) на п. 64 "ж" (за власним бажанням); зобов'язати ГУ МВС України у Луганській області нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2014 році; недоплачену заробітну плату за липень 2014 року; витрати на його відрядження до Старобільського РВ ГУМВС України в Луганській області; одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно п. 10 Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015р. позовну заяву задоволено частково, скасовано наказ ГУ МВС України у Луганській області № 3006 від 30.09.2014р. про покарання ОСОБА_2 у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України"; зобов'язано ГУ МВС України у Луганській області внести зміни до наказу № 315 о/с від 04.10.2014р., змінивши формулювання причини звільнення капітана міліції ОСОБА_2, заступника начальника сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Ленінського районного відділу Луганського міського управління, з п. 64 "є" (за порушення дисципліни) на п. 64 "ж" (за власним бажанням) Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України"; зобов'язано ГУ МВС України у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2: грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2014 році; одноразову грошову допомогу при звільненні у відповідності до п. 10 Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" на загальну суму 6 020,44 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не дотримано вимог закону про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржуваний наказ є протиправним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015р. апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області по справі № 820/18991/14 задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.15 р. по справі скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ГУ МВС України у Луганській області при звільнені позивача з ОВС діяло в межах повноважень та порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У касаційній скарзі позивач з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати.

У запереченнях на касаційну скаргу представник відповідача просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення апеляційного суду у даній справі.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.08.2003р. ОСОБА_2 прийнятий на службу в ОВС України та працював на посаді заступника начальника сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Ленінського районного відділу Луганського міського управління ГУ МВС України у Луганській області, а 28.07.2014р. за вказівкою керівництва був переведений до Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області.

29.08.2014р. позивач написав рапорт на звільнення за власним бажанням, який вручив особисто начальнику УДСБЕЗ ГУ МВС України у Луганській області

Наказом № 315 о/с від 04.10.2014р. позивача звільнено за п. 64 "є" за порушення дисципліни. 30.10.2014р. позивач отримав витяг вказаного наказу.

Відповідно до наказу ГУ МВС України від 31.07.2014р. № 1363 "Про тимчасову передислокацію ГУ МВС України" ГУ МВС України у Луганській області тимчасово передислоковане до м. Сєвєродонецька Луганської області. Виконуючи вимоги зазначеного наказу, позивач прибув до місця несення служби. Наказом МВС України від 25.11.2014р. № 1275 визначене тимчасове місце знаходження ГУ МВС України у Луганській області з 31.07.2014р. до особливого розпорядження за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що зазначеними наказами підтверджується законність переведення особового складу ГУ МВС України у Луганській області до нового місця дислокації.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач після подання рапорту на звільнення з ОВС за власним бажанням на службу не виходив, в телефонному режимі повідомив, що на лікарняному він не перебуває, до роботи приступати не збирається, тому що не бажає продовжувати службу в ОВС, у зв'язку з чим останньому було запропоновано прибути до Сєвєродонецького МВ ГУМВСУ та надати письмові пояснення з приводу невиходу на службу, однак позивач від дачі будь-яких пояснень з цього приводу відмовився, про те, що буде звільнений з ОВС за порушення дисципліни попереджений.

За фактом невиходу позивача на службу було проведене службове розслідування на підставі наказу № 3 від 03.09.2014р., за результатами якого складний висновок, в якому був встановлений факт невиходу на службу без поважних причин ОСОБА_2 За порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012р. № 155, що виразилось у невиході на службу без поважних причин під час проведення АТО, порушено клопотання перед керівництвом ГУ МВС України у Луганській області про звільнення заступника начальника сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області капітана міліції ОСОБА_2 з ОВС за п. 64 "є" (за порушення дисципліни») Положення "Про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України". Вказаний висновок був затверджений начальником ЛМУ ГУМВС України у Луганській області.

Положеннями п. 68 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України", затвердженого Постановою КМУ № 114 від 29.07.1991р., встановлена необхідність попередження прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ним рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подається рапорт за командою, але позивач цей час відпрацьовувати відмовився та після подання рапорту на службу не вийшов.

Питання щодо притягнення працівників органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності регулюються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ». В преамбулі Дисциплінарного статуту вказано, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Положення статей 1, 2 Дисциплінарного статуту дають визначення понять "службова дисципліна" та "дисциплінарний проступок": службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України; дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Положеннями ст. 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

В ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачений порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до якого начальник призначає службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно п. 64 "є" Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" за порушення дисципліни особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік).

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що порушення позивачем приписів ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012р. № 155, виразилось у невиході на службу без поважних причин. При цьому факт невиходу позивача на службу підтверджується актами комісії у складі заступника начальника Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області майора міліції ОСОБА_3, начальника СДБЕЗ Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області капітана міліції ОСОБА_4, старшого інспектора ВКЗ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області капітана міліції ОСОБА_5 від 29.08.2014р., 01.09.2014р. та 02.09.2014р., згідно яких ОСОБА_2 був відсутній на роботі після подання рапорту про звільнення.

Апеляційним судом також обґрунтовано спростовано висновки суду першої інстанції про відсутність факту ознайомлений із висновком службового розслідування як підставу для задоволення позовних вимог.

Апеляційним судом здійснено посилання на рапорт старшого інспектора ВКЗ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області капітана міліції ОСОБА_5 про повідомлення позивача про проведення службового розслідування за фактом невиходу його на службу з 29.08.2014р., та про пропозицію прибути до Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області для надання пояснень з приводу невиходу на службу.

Позивачем не спростовано дані твердження в судових засіданнях при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій та не надано інших доказів на спростування в касаційній скарзі.

Апеляційним судом здійснено правильне посилання на недотримання позивачем вимог п. 68 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" щодо необхідності попередження прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ним рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Аналогічна правова позиція щодо звільнення осіб зі служби в ОВС також висловлена в постанові Верховного Суду України №21-241а14 від 24.06.2014р.

Таким чином апеляційним судом зроблено правильний висновок, що відповідач при звільнені позивача з ОВС діяв в межах повноважень та порядку, передбаченому чинним законодавством України, та ним були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності свого рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовує.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Ситников О.Ф.