Ухвала суду № 53646985, 17.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Київ К/800/53765/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014

та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2011

у справі № 2а/0370/856/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ-Труби»

до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМТ-Труби» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (правонаступник - Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області) від 17.03.2011 № 780000012301 та № 790000022301.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «АМТ-Труби» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, складено акт № 110/13/2301-33273949 від 25.02.2011, в якому зафіксовані порушення: п. 1.32 ст. 1, пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік у сумі 515 896 грн., занижено податок на прибуток у сумі 224 477 грн., з них: 233 284 грн. за період ІІ квартал 2008 року - ІІІ квартал 2010 року та 8 807 грн. за ІV квартал 2009 року; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 93 266 грн., у т.ч.: за травень 2008 року у сумі 2 144 грн., квітень 2010 року у сумі 53 298 грн., серпень 2010 року у сумі 29 024 грн., вересень 2010 року у сумі 8 800 грн. та завищено податок на додану вартість за червень 2010 року у сумі 1 647 грн.; завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 26) всього у сумі 568 623 грн. за травень 2008 року - квітень 2010 року, занижено всього у сумі 1 647 грн. за червень 2010 року.

На підставі результатів проведеної перевірки, 17.03.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 780000012301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 280 596,25 грн., в т.ч.: 224 477 грн. основного платежу та 56 119,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 790000022301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 114 523,75 грн., в т.ч.: 91 619 грн. основного платежу та 22 904,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заниження скоригованого валового доходу податковий орган обґрунтовує тим, що відповідно до облікової політики підприємство для формування витрат в бухгалтерському обліку використовує інформацію про витрати підприємства відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України «Витрати» від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 № 27/4248, з урахуванням чого перевіркою було встановлено, що при формуванні ціни продажу позивачем застосовано ціни нижчі від цін розрахованих «Остаточною калькуляцією вартості виробництва продукції», яка складається підприємством щомісячно по кожному виду виготовленої продукції, тобто продукція реалізовувалась нижче собівартості. За період з 01.10.2007 по 30.09.2010 підприємство повинно було отримано прибуток, а фактично отримало збитки.

На думку відповідача, валові витрати не можуть перевищувати валові доходи, оскільки така різниця є економічно та юридично необґрунтованою, внаслідок укладених договорів з покупцями на реалізацію продукції за цінами нижче повної вартості не виникає бази оподаткування, тобто підприємство не буде сплачувати податок на прибуток з таких операцій, у зв'язку з чим за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 валові доходи позивача підлягали коригуванню у сторону збільшення на суму 376 425,03 грн.

Відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що на формування податкового кредиту вплинула господарська операція позивача з приватним підприємством «Будагрокомфорт». Разом з тим, згідно додатку К1/1 декларації на прибуток за 2010 рік за ПП «Будгаранткомфорт» рахуються відсутніми основні фонди 1, 2, 3, 4 групи необхідні для ведення відповідної господарської діяльності та відсутні виробничі потужності необхідні для здійснення технологічного процесу. Крім того, ПП «Будгаранткомфорт» до органів податкової служби подано розрахунок комунального податку з середньою чисельністю працівників 3 особи, що свідчить про відсутність технічного персоналу для проведення фінансово-господарської діяльності. За 2010 рік ПП «Будгаранткомфорт» до органів державної податкової служби не подано розрахунків податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що свідчить про відсутність транспортних засобів на підприємстві.

Матеріалами справи встановлено, що позивач протягом 2008-2010 років здійснював виробництво продукції - труб, які в подальшому протягом вказаного періоду реалізовувались ТОВ «С.М.К», ТОВ ТД «Волиньінтерм», ТОВ «МК-Буд», ТОВ «Атраком», ВАТ «Свемон-Захід», ВАТ «Банкомзв'язок», ПМП «Світязьмонтаж», ПП «Крос-2003», ТОВ «Діском», ПП «Добробут-БМ», Іваничівському ВУЖКГ, Заболотівській сільській раді, ТОВ «Соніс», ПП «Вінкабель», а також фізичним особам - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

За перевіряємий період ТОВ «АМТ-Труби» собівартість реалізованої продукції становила 1 850 325,63 грн., реалізаційна вартість становить 1 473 838,20 грн. різниця в ціні склала 376 425,03 грн.

Також, в судовому порядку встановлено, що 04.08.2010 між ТОВ «АМТ-Труби» і ПП «Будгаранткомфорт» укладено договір, за умовами якого останнє зобов'язалось в порядку та на умовах визначених цим договором поставити першому товар - поліетилен ПЄ80.

Факт виконання укладеного цього договору в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: специфікаціями, платіжними дорученнями, податковими накладними.

За результатами господарських операцій з ПП «Будгаранткомфорт» позивачем було сформовано податковий кредит за серпень 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виготовлену продукцію ТОВ «АМТ-Труби» реалізовувало по цінам сформованих на ідентичні товари іншими виробниками та особами, що реалізовували такий товар, що підтверджено рекламними листами суб'єктів господарювання, які здійснювали реалізацію ідентичної продукції з травня 2008 року по серпень 2010 року, якими керувався позивач при визначенні ціни на власну продукцію; визначення рівня звичайних цін податковим органом здійснено не було, а лише проаналізовані «Остаточна калькуляція» на кожний вид виготовленої продукції та співставлено з ціною продажу такої продукції, що не може розцінюватися як статистичні дані щодо цін на внутрішньому ринку України; належними доказами встановлено реальний характер господарських операцій та використання придбаного у ПП «Будгаранткомфорт» товару для виготовлення труб, які в подальшому були реалізовані третім особам, тому позивачем правомірно сформований податковий кредит за серпень 2010 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 780000012301 від 17.03.2011, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 цього Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Таким чином, слід погодитись із судами попередніх інстанцій щодо неправомірності здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток з причин продажу позивачем продукції (труб) за ціною, нижчою ніж собівартість їх виготовлення. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належить також рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Крім того, для визначення прибутковості господарської діяльності має аналізуватись не окрема операція, а господарська діяльність в сукупності. Прибутковість кожної окремої господарської операції не є безумовною умовою здійснення господарської діяльності, а, отже, отримання збитків при здійсненні певної операції не може у всіх випадках свідчити про те, що товари (роботи, послуги) не використовуються у господарській діяльності платника податків, якщо здійснення збиткової господарської операції обумовлено загальноприйнятними умовами господарювання.

Щодо визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 790000022301 від 17.03.2011, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише посиланнями податкового органу на відсутність у контрагента платника податку основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

З огляду на доведеність платником податків реального характеру господарських операцій та використання придбаного товару (поліетилен ПЄ80) для виготовлення труб, які в подальшому були реалізовані третім особам, позивачем правомірно включено до податкового кредиту за серпень 2010 року господарські операції з ПП «Будгаранткомфорт».

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний