Ухвала суду № 53646967, 17.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2015 р. м. Київ К/800/33776/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача Гавриленко Я.С.від відповідачане з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014у справі № 826/17500/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Містобудівельна компанія МСУ»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання незаконними дії та бездіяльності,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Містобудівельна компанія МСУ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними дій відповідача стосовно підписання акта перевірки № 211/26-57-2201-07/03449901 від 30.09.2013, особами, які не проводили дану перевірку, визнання незаконною бездіяльності відповідача стосовно непідписання акта перевірки № 211/26-57-2201-07/03449901 від 30.09.2013, особами, які проводили дану перевірку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2013 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2013 скасовано та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково, визнано дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо підписання акта перевірки № 211/26-57-2201-07/03449901 від 30.09.2013 неуповноваженою посадовою особою протиправними, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, який проти задоволення касаційної скарги заперечував, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- на підставі наказу «Про проведення виїзної планової перевірки ТОВ «Мостобудівельна Компанія МСУ» № 181 від 31.07.2013 відповідачем призначено виїзну планову перевірку позивача з 12.08.2013 тривалістю 20 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства;

- 12.08.2013 головному бухгалтеру позивача були пред'явлені направлення на перевірку: №150/26-57-22-01-10П від 12.08.2013, яке виписане головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів фізичних осіб відповідача ОСОБА_6, №149/26-57-22-01-10П від 12.08.2013, яке виписане головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту відповідача ОСОБА_7, №148/26-57-22-01-10П від 12.08.2013, яке виписане заступнику начальника відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту відповідача ОСОБА_8;

- відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт №211/26-57-2201-07/03449901 від 30.09.2013;

- названий акт перевірки підписано ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які були направлені на перевірку, та начальником відділу податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб відповідача ОСОБА_9, а підпис ОСОБА_6, яка були направлена на перевірку, в акті відсутній.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що непідписання акту однією посадовою особою жодним чином не може вплинути на висновки акту та права позивача, враховуючи, що його підписали дві інші особи зі складу перевіряючих, які безпосередньо здійснювали виїзд на перевірку, проводили відповідну перевірку та приймали участь у складанні акту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не здійснено жодних дій з метою заміни ОСОБА_6 у складі перевіряючих, а тому дії відповідача щодо підписання акта планової виїзної перевірки неуповноваженою посадовою особою є протиправними.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, з огляду на таке.

Звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій та бездіяльності контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

За змістом п.86.3 ст.86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Тобто, дії по складанню акта перевірки та його підписанню є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу, зокрема, прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення), а не процес реалізації його повноважень (як то дії по складанню та підписанню акту перевірки) має бути об'єктом оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку складання акту перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії та/або бездіяльність якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення прав позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що позивачем не доведено суду, які саме його права, свободи та/або інтереси порушені оскаржуваними діями контролюючого органу.

Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції з метою належного захисту прав позивача у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України вийшов за межі позовних вимог та визнав дії відповідача щодо підписання акта перевірки № 211/26-57-2201-07/03449901 від 30.09.2013 неуповноваженою посадовою особою протиправними. При цьому, задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції не спростував вищенаведені висновки суду першої інстанцій та не встановив, які права позивача (за захистом яких він звернувся) порушено такими діями відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія судів касаційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувані позивачем дії та бездіяльність відповідача, вчинені контролюючим органом в процесі реалізації його повноважень про проведенню планової виїзної перевірки та складанню акту такої перевірки, не створюють для позивача безпосередніх правових наслідків та не породжують додаткові права та обов'язки, а тому не порушують його права, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на вищевикладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2013 у даній справі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний