Ухвала суду № 53646776, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2015 р. м. Київ К/800/36960/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постановуІвано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 рокута ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 рокуу справі№2а-1314/11/0970за позовомЗаступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській областідоПриватного підприємства «Партнер-Буд»простягнення коштів, одержаних за нікчемними правочинами,

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, правонаступником якої є Державна податкова інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області (далі по тексту - позивач, ДПІ у м. Івано-Франківськ) до Приватного підприємства «Партнер-Буд» (далі по тексту - відповідач, ПП «Партнер-Буд»), в якому просив стягнути в дохід держави кошти в сумі 3518194 грн., одержавні за нікчемним правочином.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року, яка залишена ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року без змін, у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Партнер-Буд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки 21 вересня 2010 року складено Акт №15821/23-2/31524937.

За результатами зазначеної перевірки 20 червня 2011 року складено акт №9/448/4040/25394566.

Зі змісту зазначеного акту вбачається, що між позивачем та ТзОВ «ВКП «Трейд-Центр», ТОВ «Фінпром-Груп», ПП «Західпромінвестбуд», ТОВ «Будєвростандарт» були укладені договори на виконання ремонтно-будівельних робіт у період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року.

За відповідними договорами позивач виступав замовником а названі суб'єкті господарської діяльності - підрядниками.

За результатами оцінки наданих позивачем документів та отриманих на запити з інших податкових органів відповідей, позивач дійшов висновку про те, що зазначені договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним, що тягне застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що позивачем не доведено наявності у відповідача протиправного умислу та мети при укладенні угод із зазначеними в акті перевірки контрагентами, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності. Також судами зазначено про подання відповідного позову поза межами строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, виключає можливість його задоволення.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви підставою для звернення до суду стало встановлення податковим органом під час перевірки позивача укладення ним договорів з ТзОВ «ВКП «Трейд-Центр», ТОВ «Фінпром-Груп», ПП «Західпромінвестбуд», ТОВ «Будєвростандарт» без мети настання реальних наслідків, які відповідно до частин 1 та 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Однак, ані до позовної заяви, ані під час розгляду справи судами позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтування заявленої суми позову.

Постановляючи рішення по справі, судом першої інстанції зазначено про неврахування позивачем приписів статті 216 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання нікчемного правочину.

При цьому, в рушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України, судом не вчинено дій щодо залучення до участі у справі контрагентів позивача за спірними правочинам як відповідачів.

Встановлення судами факту подання відповідного позову поза межами строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України не звільняє суд від обов'язку повно та всебічно з'ясувати всі обставини у справі.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи судами не було повно та всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, що згідно з частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі №2а-1314/11/0970 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна