Ухвала суду № 53646754, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/67835/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецкомплект» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лігран», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь», Приватного підприємства «Транс-Атлантіка Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Шоковіта», Приватного підприємства «Екоскан Сервіс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецкомплект» (далі - позивач) звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 12.07.2013 року №0001672205, № 0001662205.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що за результатами проведеної перевірки позивачем не підтверджено реальність господарських операцій між ним та ТОВ «Лігран», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Екоскан Сервіс», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем правомірно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що в зазначеному акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не відображено у чому полягають допущені позивачем порушення, що призвело до заниження податкових зобов'язань. Акт перевірки містить лише посилання на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), але в чому полягають порушення позивачем цих норм матеріального права, відповідач не зазначає. Посилання в акті на те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення ТОВ «Укрспецкомплект» фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), за період що перевірявся, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними обставинами, що встановлені перевіркою.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що господарські операцій між позивачем та ТОВ «Лігран», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Екоскан Сервіс» є безтоварними, в результаті чого у ТОВ «Укрспецкомплект» відсутнє право на формування валових витрат, а також податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях із зазначеними підприємствами-постачальниками, а, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами Дніпродзержинської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрспецкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Лігран» за період з 01.03.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року, ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, ТОВ «Шоковіта» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, ПП «Екоскан Сервіс» за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року.

За результатами якої складено акт № 3599/199/22-306/32130305 від 25.06.2013 року, в якому вказано про порушення позивачем вимог: п.п. 14.1.13, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.1, 135.2, 135.4, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138 та п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, внаслідок чого позивачем безпідставно занижено податок на прибуток на загальну суму 36398,07 грн.; п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України підприємством безпідставно занижено податок на додану вартість на загальну суму 15756,74 грн. Проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення ТОВ «Укрспецкомплект» фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), за період що перевірявся, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків. За вказаних підстав, відповдіачем зроблено висновок про завищення ТОВ «Укрспецкомплект» витрат та податкового кредиту по цим взаємовідносинам.

На підставі акту перевірки Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0001672205, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19695,93грн. та № 0001662205, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 45497,59 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

В даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагентів товарів, суду апеляційної інстанції слід було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальників щодо можливості виконання обумовлених договорами поставок як самостійно позивачем так і його контрагентами, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді товари (послуги/роботи) отримано від вказаних у первинних документах постачальників.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Крім того, з матеріалів справи не можливо встановити які саме кошти, на виконання яких договорів та чи саме на користь ТОВ «Лігран», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Екоскан Сервіс», сплачені позивачем. Тобто, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, належним чином не з'ясував рух коштів по рахунку позивача та первинні документи, зокрема банківські виписки, якими позивач підтверджував оплату товару по господарських операціях із вказаними вище контрагентами.

При цьому варто мати на увазі, що якщо під час розгляду справи буде встановлено, що відповідні товари справді придбавались позивачем, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на податковий кредит з податку на додану вартість.

Також, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судом апеляційної інстанції вищезазначене залишено поза увагою та не перевірено у повному обсязі висновки суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами, зокрема не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих товарів (послуг) та відображення їх у бухгалтерському обліку, не перевірено подальше використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, не перевірено наявність складських приміщень у позивача.

З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення ухваленне з порушенням положень статті 159 КАС України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржуване судове рішення у справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року у справі № 804/9855/13-а - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко