Ухвала суду № 53646753, 09.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Київ К/9991/69558/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Бабич Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступника Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012

у справі №1570/2479/2012

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Шаболат»

до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС від 28.02.2007 №0000641701/0.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.1.2012 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ від 28.02.2007 №0000641701/0 в частині нарахування зобов?язань по податку з доходів фізичних осіб на суму 53337,27 грн., у т.ч. 17779,09 грн. за основним платежем та 35558,18грн. за штрафними санкціями. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції повністю та рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Шаболат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2006, за наслідками якої 19.02.2007 складено акт № 5102320-03768767.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення, зокрема, п. 1.3 ст. 1, ст. 2, п.3.1, п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 та п.22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим позивачу було донараховано податок із доходів фізичних осіб у сумі -18281,19 грн.

Підставами для здійсненого нарахування стали висновки відповідача, що позивачем, як податковим агентом, в порушення пп.3.1.1 п.3.1, п.3.3 ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не нараховано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб на суму 502,10 грн. за операціями з виплати працівникам позивача протягом 2006 року доходів в натуральній та грошовій формі в рахунок майбутніх платежів по заробітній платі та орендних платежів за земельні паї; занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 17779,99 грн. за 2005 та 2006 роки внаслідок не збільшення об'єкту оподаткування (вартість нарахування доходу не у грошовій формі) на коефіцієнт, розмір якого за відповідною формулою становить 1,149425, чим порушено п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000641701/0 від 28.02.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 54843,57 грн., у т.ч. за основним платежем 18281,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36562,38 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

У справі встановлено, що протягом 2005 та 2006 років позивач здійснював погашення своїх зобов'язань перед працівниками по заробітній платі, а також зобов'язань по виплаті орендної плати за земельні паї у змішаній формі, тобто у грошовій та натуральній формі (зерно, олія), у зв?язку з чим визначення позивачем, як податковим агентом, об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб здійснювалось з урахуванням приписів п.3.4 ст.3, п.9.1 ст.9 та п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Особливість визначення об'єкту оподаткування при виплаті доходу в натуральній (не грошовій) формі полягає у тому, що відповідно до п.3.4 ст.3 Закону, такий об'єкт оподаткування визначається як вартість виплаченого в натуральній формі за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за формулою: К=100: (100-Сп), де К -коефіцієнт, Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент нарахування.

Розмір такого коефіцієнта у 2005-2006 роках дорівнював 1,149425, що визнається відповідачем, і, як встановлено судом апеляційної інстанції, застосований позивачем в цьому розмірі при визначенні об'єкта оподаткування.

При цьому судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що доводи відповідача щодо необхідності застосування коефіцієнту при визначенні об?єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб як до розрахунків у натуральній формі так і до отриманих готівкових коштів, є помилковими, оскільки суперечить положенням п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та призводить до безпідставного збільшення оподатковуваного доходу.

В частині відмови в задоволені позову рішення суду апеляційної інстанції не оскаржувалось. Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції здійснює перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун