Ухвала суду № 53646707, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2015 р. м. Київ К/800/11866/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання рішення незаконним та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,

встановила:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним рішення Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку №2.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

У касаційній Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні просить постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 позивач працював на Херсонському заводі напівпровідникових приладів ім. 50-річчя СРСР Виробничого об'єднання «Дніпро» в період з 17 грудня 1981 року по 02 квітня 1996 року на посаді шліфувальника.

28 липня 2014 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

В протоколі №50 від 17 вересня 2014 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, зазначено, що позивачу було відмовлено в призначені пенсії через відсутність довідки, підтверджуючої пільговий характер роботи, а також даних щодо проведення атестації робочого місця.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, він мав достатній для цього вік, загальний стаж роботи, тому відмова відповідача в призначенні такої пенсії є неправомірною.

Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може цілком погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за недостатньо з'ясованими і перевіреними обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, за змістом статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Постановою Ради Міністрів РСР від 22 серпня 1956 року №1175 затверджено списки виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 затверджено Порядок застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, пунктом 3 якого визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року №21-183а13, від 25 листопада 2014 року №21-519а14, від 19 травня 2015 року №21-175а15.

За таких обставин, колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не дослідили та не встановили обставини стосовно проведення атестації робочого місця позивача.

Вказані порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні задовольнити частково.

Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання рішення незаконним та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання рішення незаконним та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя М.М. Заїка

судді: А.Ф. Загородній

С.С. Пасічник