Ухвала суду № 53646126, 02.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м. Київ К/800/11240/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівПилипчук Н.Г. Ланченко Л.В.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року

у справі №2-а-6235/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехніка-Н»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехніка-Н» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 29 жовтня 2012 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 лютого 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги. Скасував податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2011 року №0000082302 та від 12 січня 2012 року №0000502305.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відносин з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, про що склали акт від 16 листопада 2011 року №5370/2302/34952753, яким встановили порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 40 000,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення 02 грудня 2011 року №0000082302, яким збільшив позивачу розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 50 000,00 грн., з яких основний платіж - 40 000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 10 000,00 грн.

Крім того, працівники контролюючого органу провели документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відносин з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» за період березень 2011 року, червень 2011 року, з питань перевірки відносин з ТОВ «Тех -Агроремпоставка» за період з 01 березня 2010 року по 30 червня 2010 року та з питань перевірки відносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» за грудень 2010 року, про що склали акт від 27 грудня 2011 року, яким встановили порушення позивачем вимог частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України у частині недодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинах, здійсненних з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промспец Консалтинг»; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 204 147,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2012 року №0000502305, яким збільшив розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 233 023,00 грн., з яких основний платіж - 204 147,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 28 876,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промспец Консалтинг» за нікчемними правочинами.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на висновках актів перевірок контрагентів позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість спірного періоду по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» на підставі договору від 02 грудня 2010 року №5 надало позивачу інформаційно-консультаційні послуги на суму 240 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 40 000,00 грн.).

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями податкової накладної від 31 грудня 2010 року №83 та акту виконаних робіт від 31 грудня 2010 року.

Оплата за вказані послуги здійснена у безготівкові формі, шляхом перерахування позивачем коштів на банківський рахунок контрагента, про що свідчать банківська виписка від 17 січня 2011 року №5.

Сума податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 31 грудня 2010 року №83 включена позивачем до податкового кредиту відповідного періоду та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Крім того, на підставі договору від 19 січня 2011 року №4 ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» були надані послуги з передпродажної підготовки електродвигунів.

Фактичне виконання договірних відносин за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями калькуляції вартості робіт, актів проведення робіт, податкових накладних та видаткових накладних.

Оплата за вказані послуги здійснена у безготівкові формі, шляхом перерахування позивачем коштів на банківський рахунок контрагента, про що свідчать копії платіжних доручень та банківських виписок.

Транспортування товару здійснювалось транспортом покупців електродвигунів, про що свідчать копії товарно-транспортних накладних.

Також, на виконання договорів від 20 січня 2010 року №9 та від 14 квітня 2010 року №44 ТОВ «Тех-Агроремпоставка» були надані позивачу інформаційно-консультаційні послуги з питань оподаткування та бухгалтерського обліку на суму 54 000,00 грн. та на суму 150 000,00 грн., відповідно. За договором від 01 лютого 2010 року №16 вказаним контрагентом були надані інформаційно-консультаційні послуги з питань трудового законодавства на суму 60 000,00 грн.

Фактичне виконання договірних відносин за вказаними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи копіями кошторисів, актів про надання послуг, податкових накладних, платіжних доручень та банківських виписок.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» укладено договір від 02 березня 2010 року №28, предметом якого є проведення експрес-діагностики податкових ризиків та надання інформаційно-консультаційних послуг за отриманими результатами.

Про виконання даного договору свідчать наявні в матеріалах справи копії кошторису, акту про надання послуг, податкової накладної, платіжного доручення та банківської виписки.

ТОВ «Промспец Консалтинг» на підставі договору від 01 жовтня 2010 року №9 надало позивачу інформаційні - консультативні послуги на суму 192 000,00 грн.

Про виконання вказаних договірних відносин свідчать копії кошторису, акту про надання послуг, податкової накладної, платіжного доручення, банківської виписки.

Враховуючи, що під час виникнення спірних правовідносин діяли норми різних нормативно-правових актів, застосуванню підлягають як приписи Закону України «Про податок на додану вартість», так і Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємствами-контрагентами, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарських операцій, що також узгоджується з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні норми закріплені пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

Судом попередньої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, підтверджений відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з вказаними контрагентами.

Водночас, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми податкового кредиту, відповідачем до суду не надано, а судом попередньої інстанції таких обставин не встановлено.

Доводи податкового органу про те, що порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства при формуванні своїх податкових зобов'язань, свідчать про відсутність у останнього права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту не заслуговують на увагу з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Зважаючи на встановлення судом апеляційної інстанції факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатами здійснення господарської діяльності з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Тех-Агроремпоставка» та ТОВ «Промспец Консалтинг», а також використання придбаного товару (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статті 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі №2-а-6235/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.