Ухвала суду № 53645994, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/800/19745/15

Вищий адміністративний суд України в складі суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Логвиненко А.О.,

секретар судового засідання Вишняк О. М.,

за участю:

представника позивача Костиря Г.А.,

представника третьої особи Мартиросова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРТ» до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, треті особи - публічне акціонерне товариство «Східно-Український Банк «Грант», Державна реєстраційна служба України, про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРТ» (далі - позивач) звернувся в Харківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, треті особи - публічне акціонерне товариство «Східно-Український Банк «Грант», Державна реєстраційна служба України, в якому просив:

- скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни від 30 жовтня 2014 року 14:03:38 №16860086 "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю Літ. Т-1, загальною площею 811,9 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, АДРЕСА_1, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 345439563101;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області скасувати запис про реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством «Східно - Український Банк «Грант» на нежитлову будівлю Літ. Т-1, загальною площею 811, 9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 345439563101, поновивши відомості про об'єкт нерухомого майна, що передували скасованому запису;

- скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни від 30 жовтня 2014 року 14:40:15 №16862270 "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю Літ. Г-1, загальною площею 714,8 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, АДРЕСА_1, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 345487863101;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області скасувати запис про реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством «Східно - Український Банк «Грант» на нежитлову будівлю Літ. Г-1, загальною площею 714, 8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 345487863101, поновивши відомості про об'єкт нерухомого майна, що передували скасованому запису;

- скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни від 30 жовтня 2014 року 14:47:49 №16862740 "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення №1-4, 5-8, одноповерхової будівлі літ. Л-1, площею 218,0 кв.м., прим. №1-8 літ. Р-1, площею 156,6кв.м., прим. № 1,2,3,4,5,6 літ. П-1, площею 263 кв.м., прим. №2,3,5-12, літ. О-1, площею 337 кв.м., будівлю літ. К-1, площею 149,4 кв.м., з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 345549663101;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області скасувати запис про реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством «Східно - Український Банк «Грант» на нежитлові приміщення №1-4, 5-8, одноповерхової будівлі літ. Л-1, площею 218,0 кв.м., прим. №1-8 літ. Р-1, площею 156,6 кв.м., прим. № 1,2,3,4,5,6 літ. П-1, площею 263 кв.м., прим. №2,3,5-12, літ. О-1, площею 337 кв.м., будівлю літ. К-1, площею 149,4 кв.м., з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 345549663101, поновивши відомості про об'єкти нерухомого майна, що передували скасованому запису.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідачі, вийшовши за межі повноважень, не пересвідчившись в дотриманні вимог чинного законодавства, прийняли заяви та зареєстрували право власності на нерухоме майно, що раніше належало на праві власності позивачеві, а саме: за третьою особою - публічним акціонерним товариством «Східно-Український Банк «Грант».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРТ» задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант", Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни задоволені частково.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року скасована.

Прийнята нова постанова, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРТ» до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, треті особи: публічне акціонерне товариство "Східно-Український Банк "Грант", Державна реєстраційна служба України, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Провадження по справі щодо відповідача Харківського міського управління юстиції Харківської області - закрито.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, третя особа - публічне акціонерне товариство «Східно-Український Банк «Грант» просить скасувати вищезазначене судове рішення суду апеляційної інстанції, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9та публічним акціонерним товариством «Східно - Український Банк «ГРАНТ» (далі -Банк) 30 червня 2010 року було укладено кредитний договір №10 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого, з урахуванням додаткових угод, Банк мав надати, а ОСОБА_9 прийняти кредит, у розмірі 2 300 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту 28 грудня 2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_9 за Кредитним договором між товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРТ» та публічним акціонерним товариством «Східно - Український Банк «ГРАНТ» 30 червня 2010 року було укладено Договір поруки №10/1, а також 30 червня 2010 року укладено Іпотечний договір нерухомого майна №10/1, за умовами якого позивач передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі літ. «Г-1», загальною площею 714,8 кв.м., літ. «Т-1», загальною площею 811, 9 кв.м., літ. «К-1» загальною площею 149,4 кв.м., по АДРЕСА_1, а також нежитлові приміщення №№ 1-4, 5-8, одноповерхової будівлі літ «Л-1», загальною площею 218 кв.м., №№ 1-8 літ «Р-1», загальною площею 156,6 кв.м., №№1-6 літ «П-1», загальною площею 263,9 кв.м., №№2,3,5-12 літ «О-1», загальною площею 337,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Публічним акціонерним товариством «Східно - Український Банк «ГРАНТ» 27 жовтня 2014 року було надано до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області заяви про реєстрацію права власності з відповідними реєстраційними номерами 8694324, 8695099 та 8694315.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдовановою Г.М. прийнято рішення №16860086 від 30 жовтня 2014 року 14:03:38 "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю Літ. Т-1, загальною площею 811, 9 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, АДРЕСА_1, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 345439563101, за публічним акціонерним товариством «Східно-Український Банк «Грант».

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Г.М. №16862270 від 30 жовтня 2014 року 14:40:15 "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", було проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 714, 8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 345487863101, за публічним акціонерним товариством «Східно-Український Банк «Грант».

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Г.М. №16862740 від 30 жовтня 2014 року 14:47:49 "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", було проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення №1-4, 5-8, одноповерхової будівлі літ. Л-1, площею 218,0 кв.м., прим. №1-8 літ. Р-1, площею 156,6 кв.м., прим. № 1,2,3,4,5,6 літ. П-1, площею 263 кв.м., прим. №2,3,5-12, літ. О-1, площею 337 кв.м., будівлю літ. К-1, площею 149,4 кв.м., з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 345549663101, за публічним акціонерним товариством «Східно-Український Банк «Грант».

Не погодившись з прийнятими державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Г.М. рішеннями, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

При скасуванні рішення окружного адміністративного суду та ухваленні нового, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРТ» позовних вимог, оскільки державним реєстратором при реєстрації прав власності не було враховано те, що представником банку не було надано повний пакет документів для проведення державної реєстрації права власності, тому рішення №16860086 від 30.10.2014 року, №16862270 від 30.10.2014року та №16862740 від 30.10.2014 року є незаконними та підлягають скасуванню. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушеннями норм процесуального права. В зв'язку з цим апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нове рішення про задоволення позову та закриття провадження у справі щодо відповідача - Харківського міського управління юстиції.

Вищий адміністративний суд України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 частини першої ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-ІV (в редакції Закону, чинного на момент виникнення спірних відносин) (далі - Закон №1952-ІV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Частина перша статті 4 вищезазначеного Закону зазначає, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно із частиною першою статті 15 цього Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (частина сьома статті 16 вказаного Закону).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина третя статті17 Закону).

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року за №868 (далі - Порядок №868).

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком (п.36 Порядку №868).

Згідно із вимогами Закону №1952 - IV та вищезазначеного Порядку №868, підставою для проведення державної реєстрації перш за все є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із статтею 33 цього Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку» зазначає, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, законодавцем чітко передбачений порядок набуття права власності на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання за договором перед іпотекодержателем.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до п. 15 іпотечного договору від 30 червня 2010 року №10/1, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРТ» та публічним акціонерним товариством «Східно - Український Банк «ГРАНТ», іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію, в тому числі достроково, зокрема в разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та/або за будь - яким з кредитних договорів, та/або іпотекодавцем умов чинного договору.

При цьому іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення позичальникові та іпотекодавцеві. У документі повинно зазначатися: стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не більш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги у порядку передбаченому договором.

Пунктами 17 та 18 зазначених іпотечних договорів, з урахуванням договорів про зміну їх умов, передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю шляхом позасудового порядку звернути стягнення на майно, а саме: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Як встановлено судом апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство «Східно - Український Банк «ГРАНТ», звернулось до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на іпотечне майно, у зв'язку з порушенням позивачем умов Кредитного договору щодо повернення кредиту та процентів в строки, передбачені Кредитним договором.

Згідно із пунктом 46 Порядку №868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, котрий підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги. Отже, іпотекодержатель має довести не тільки факт надіслання, а й отримання вимоги.

Вимога про усунення порушень повинна бути надіслана, як іпотекодавцеві так і боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Відповідно до визначень термінів, що містяться в статті 1 Закону України «Про іпотеку», боржником є особа відповідальна за основним зобов'язанням, яким в даному випадку є кредитний договір.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство «Східно - Український Банк «ГРАНТ» при подачі заяв про реєстрацію права власності з відповідними реєстраційними номерами 8694324, 8695099 та 8694315 до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, серед необхідного комплекту документів повинно було додати засвідчену копію вимоги про усунення порушень з доказами її направлення та вручення позичальнику за кредитним договором.

Щодо вручення зазначеної вище вимоги про усунення порушень за кредитним договором фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9, судом апеляційної інстанції встановлено, що 20 серпня 2014 року публічним акціонерним товариством Східно - Український Банк «ГРАНТ» було складено вимогу відносно позичальника: фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 про усунення порушення за вихідним номером 2402/03-1-01, в якій вимагалось протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги виконати порушені ним зобов'язання, а саме: в добровільно в повному обсязі виконати свої зобов'язання за згаданим вище кредитним договором та додатковими угодами до нього, всього сплативши суму заборгованості, яка станом на 19 серпня 2014 року, що складає 2 553 654,81 доларів США.

Фізичну особу-підприємця було попереджено, що в разі невиконання цієї вимоги Банку протягом 30-денного строку несплати в повному обсязі вказаної суми кредиту, процентів та пені, буде розпочата процедура звернення стягнення на заставне майно, в тому числі на предмет іпотеки, що належить Позичальнику та його майновому поручителю - товариству з обмеженою відповідальністю «Фарт» і передане в заставу (іпотеку) Банку для належного виконання зобов'язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 за кредитним договором від 30 червня 2010 року №10 з додатковими угодами до нього, із віднесенням всіх витрат та збитків, завданих порушенням зобов'язання.

Вимогу про усунення порушення (у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку») від 20 серпня 2014 року за вих. № 2402/03-1-01 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 було надіслано рекомендованим відправленням засобами поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта».

На підтвердження факту отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 вказаної вимоги, третьою особою було подано до кожної заяви про реєстрацію права власності на іпотечне майно повідомлення УДППЗ "Укрпошта" про вручення рекомендованого поштового відправлення за формою №119, де відправником зазначено публічне акціонерне товариство «Східно - Український Банк «ГРАНТ», а отримувачем - фізична особа-підприємець ОСОБА_9 за адресою:61009, м. Харків, вул. Железнякова, 25 із датою вручення 22 серпня 2014 року. Також у графі «за адресою» відправником зазначено: «вимога про усунення порушення вих. № 2402/03-1-01 від 20.08.2014 р.».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року при перегляді в апеляційному порядку справи №820/19835/14, встановлено, що надане публічним акціонерним товариством «Східно - Український Банк «ГРАНТ» повідомлення, із датою доставляння (вручення) 22 серпня 2014 року, де також у графі «за адресою» відправником зазначено: «вимога про усунення порушення від 20 серпня 2014 року" вих. № 2402/03-1-01є таким, що складено з порушенням вимог спеціальних нормативних актів та жодним чином не підтверджує факту надсилання та отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 вищезазначеної вимоги про усунення порушення, одночасно встановивши, що належним доказом надіслання конкретного документу (документів) засобами поштового зв'язку через УДППЗ «Укрпошта», в даному випадку вимоги про усунення порушення від 20 серпня 2014 року за вих. № 2402/03-1-01, може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом.

Цією ж постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року встановлено, що на адресу позивача було надіслано вимогу про дострокове виконання зобов'язання (у порядку статті 611 Цивільного кодексу України) за вих. №1284/03-1-01 від 12 травня 2014 року. При цьому, колегія суддів не прийняла до уваги посилання на повідомлення про вручення поштового відправлення від 13 травня 2014 року, квитанцію №215600426655 від 13 травня 2014 року, на підтвердження факту надсилання та отримання позивачем вимоги про дострокове виконання зобов'язання (у порядку статті 611 Цивільного кодексу України) за вих. № 1284/03-1-01 від 12 травня 2014 року, оскільки законодавець пов'язує можливість прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, окрім встановлення факту щодо переходу такого права до іпотекодержателя, з обставинами надсилання вимоги про усунення порушень, а також доказів того, що завершився 30 - денний строк з моменту отримання іпотекодавцем саме вимоги про усунення порушень, а не вимоги про дострокове виконання зобов'язання (у порядку статті 611 Цивільного кодексу України), тому що це по суті є різною формою вимог.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на те, що вимоги та докази їх направлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9, у справах №820/19835/14 та № 820/18563/14 є ідентичними, а інших доказів на підтвердження вручення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 вимоги про усунення порушення за вих. № 2402/03-1-01 від 20.08.2014 р., окрім вищезазначеного повідомлення, яке має суттєві недоліки, матеріали реєстраційних справ №№ 945487869101, 345549663101, 345439563101 не містять та в силу преюдиційних фактів, встановлених постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі №820/19835/14, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність в матеріалах реєстраційних справ №№ 945487869101, 345549663101, 345439563101 документів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання Боржником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 письмової вимоги, з якими законодавець пов'язує настання права на звернення іпотекодержателя та перереєстрацією права власності на предмет іпотеки.

Щодо вручення вимоги про усунення порушень за кредитним договором іпотекодавцю відмінному від боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт», судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження направлення та вручення такої вимоги Публічним акціонерним товариством «Східно - Український Банк «ГРАНТ» було надано до реєстраційних справ наступні документи:

- вимогу про усунення порушення за кредитним договором за вих. № 2402/03-1-01 від 20 серпня 2014 року (у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку») з повідомленням УДППЗ «Укрпошта» про вручення рекомендованого поштового відправлення за формою №119, де відправником зазначено публічне акціонерне товариство «Східно - Український Банк «ГРАНТ», а отримувачем - товариство з обмеженою відповідальністю «Фарт» за адресою: АДРЕСА_1, із датою доставляння (вручення) 1 вересня 2014 року, особою на прізвище «ОСОБА_10». Також у графі «за адресою» відправником зазначено: «вимога про усунення порушення вих. №2402/03-1-01»;

- вимогу про дострокове виконання зобов'язань від 12 травня 2014 року, вих. №1244/03-1-01 та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 13 травня 2014 року, з відміткою про його вручення 29 травня 2014 року особисто, особою на прізвище «ОСОБА_11»;

- свідоцтво за реєстровим номером НОМЕР_1 від 3 жовтня 2014 року, видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калініченко С.О. на підставі статті 84 Закону України «Про нотаріат», на підтвердження факту отримання Ттовариством з обмеженою відповідальністю «Фарт» заяви-вимоги про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підтвердження факту отримання позивачем вказаної вимоги, третьою особою було подано до кожної заяви про реєстрацію права власності на іпотечне майно повідомлення УДППЗ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення за формою №119, де відправником зазначено публічне акціонерне товариство «Східно - Український Банк «ГРАНТ», а отримувачем - товариство з обмеженою відповідальністю «Фарт» за адресою: 61036, АДРЕСА_1, із датою доставляння (вручення) 1 вересня 2014 року.

Відповідно до пп. 3.5.1.2 п. 3.5.1 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом УДППЗ «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №211 (далі Порядок №211), при бажанні одержання повідомлення про вручення поштового відправлення відправник заповнює бланк повідомлення ф. 119 на своє ім'я або на ім'я особи, якій належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення адресату. На повідомленні відправник зазначає вид поштового відправлення, що пересилається, дату його подання, адресу, за якою надсилається поштове відправлення. У відповідних випадках зазначається сума оголошеної цінності та післяплати.

Згідно з пп. 3.5.1.3 Порядку №211, приймаючи поштове відправлення з повідомленням про вручення, працівник зв'язку повинен: а) перевірити, чи є на відправленні (бланку супровідної адреси до посилки) напис «З повідомленням» і яким саме; б) перевірити правильність заповнення бланка повідомлення про вручення ф. 119; в) зазначити в касовому чеку (розрахунковій квитанції): «З повідомленням», і яким саме; г) проставити на зворотному боці повідомлення номер прийнятого поштового відправлення та найменування об'єкта поштового зв'язку місця приймання.

Бланк повідомлення про вручення поштового відправлення ідентифікує лише вид та категорію поштового відправлення (лист, бандероль, посилка) та умови надсилання (рекомендоване, з оголошеною цінністю та т.п.), при цьому, вміст поштового відправлення, в такому випадку, не зазначається та працівником поштового зв'язку не перевіряється.

Відповідно до пп. 3.1.2.2 Порядку №211, про прийняте для пересилання рекомендоване поштове відправлення відправнику видається касовий чек або розрахункова квитанція.

Порядок вручення поштового відправлення також впорядкований п.п. 89, 90 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (далі - Правила), в яких зазначено, що реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу - паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ. Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 106 Правил, під час вручення фізичній особі, а за аналогією і юридичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Після вручення особі поштового відправлення на зворотному боці бланка повідомлення про вручення працівником поштового відділення зазначається прізвище одержувача та відмічається про особисте вручення одержувачу, або особи, уповноваженої на одержання внутрішнього рекомендованого листа.

Згідно з пп. 3.5.2.3 Порядку №211, поштові відправлення з повідомленням про вручення вручаються адресатам відповідно до вимог п. 121 Правил надання послуг поштового зв'язку. Цим же пунктом Порядку встановлено, що в разі вручення уповноваженому юридичної особи реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, працівник поштового зв'язку на бланку повідомлення робить позначку «Уповноваженому» і зазначає його прізвище.

На бланку повідомлення зазначається прізвище працівника поштового зв'язку, який здійснював оформлення повідомлення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначене повідомлення не містить прізвища працівника поштового зв'язку, який здійснював оформлення повідомлення, а зі змісту самого повідомлення категорично встановити не можна, чи вручено воно громадянці «Потаповій» особисто, чи як уповноваженій особі від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт», оскільки жодне із слів на зворотному боці бланка повідомлення про вручення, в графі про особу одержувача, в частині «особисто» або «за довіреністю» - не викреслено, як то вимагає зразок оформлення повідомлення відповідно до п. 3.5.2.2 Порядку.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що надане публічним акціонерним товариством «Східно - Український Банк «ГРАНТ» повідомлення складено з порушенням вищенаведених вимог Порядку №211 та Правил №270 та жодним чином не підтверджує факту надсилання та отримання позивачем вищезазначеної вимоги про усунення порушення (у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку») від 20 серпня 2014 року за вих. №2402/03-1-01.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання публічного акціонерного товариства «Східно - Український Банк «ГРАНТ», на те, що в повідомленні відправником зазначено, що надсилається вимога про усунення порушення за вих. №2402/03-1-01 від 20 серпня 2014 року, оскільки встановленою формою повідомлення про вручення поштового відправлення №119 передбачено лише зазначення відправником виду поштового відправлення, що пересилається, дату його подання та адресу, за якою надсилається поштове відправлення. Приймаючи поштове відправлення з повідомленням про вручення, працівник зв'язку повинен перевірити лише наявність на відправленні (бланку супровідної адреси до посилки) напис «З повідомленням» та правильність заповнення бланка повідомлення про вручення за ф. 119. Таким чином, під час прийняття поштового відправлення з повідомленням про вручення, працівник поштового зв'язку не перевіряє вміст поштового відправлення та не засвідчує його відповідність відомостям, зазначеним на повідомленні, оскільки законодавством це не передбачено.

Суд апеляційної інстанції також вірно вважає, що не підтверджує факт надіслання та вручення позивачу вимоги про усунення порушення (у порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку") від 20 серпня 2014 року за вих. № 2402/03-1-01 список згрупованих поштових відправлень з/п від 19 серпня 2014 року, оскільки під час прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень працівником поштового зв'язку також не перевіряється вміст поштових відправлень зазначених у списку.

Ввідповідно до п. п. 66, 67 Правил № 270, у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів, відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку.

До списку включаються поштові відправлення, поштові перекази, згруповані за способом пересилання.

Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками.

Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

Вміст поштового відправлення підтверджується бланком опису поштового вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Належним доказом надіслання конкретного документу (документів) засобами поштового зв'язку через УДППЗ «Укрпошта», в даному випадку вимоги про усунення порушення за вих. №2402/03-1-01 від 20 серпня 2014 року, може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом.

Суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що інших доказів на підтвердження вручення позивачу вимоги про усунення порушення за вих. № 2402/03-1-01 від 20 серпня 2014 року, окрім вищезазначеного повідомлення, яке містить суттєві недоліки та в силу наведених нормативних актів, до Реєстратора подано не було.

Щодо вимоги про дострокове виконання зобов'язань від 12 травня 2014 року за вих. №1244/03-1-01 та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 13 травня 2014 року, з відміткою про його вручення 29 травня 2014 року особисто, особою на прізвище «ОСОБА_11», то як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, законодавець пов'язує можливість прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, окрім встановлення факту щодо переходу такого права до іпотекодержателя, з обставинами надсилання вимоги про усунення порушень, а також доказів того, що завершився 30 - денний строк з моменту отримання іпотекодавцем саме вимоги про усунення порушень, а не вимоги про дострокове виконання зобов'язання (у порядку статті 611 Цивільного кодексу України), оскільки це по суті є різною формою вимог. Тому державним реєстратором не повинно було прийматись до уваги вимога про дострокове виконання зобов'язань від 12 травня 2014 року, вих. №1244/03-1-01 та повідомлення про вручення такого рекомендованого поштового відправлення.

Щодо свідоцтва за реєстровим номером НОМЕР_1 від 3 жовтня 2014 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калініченко С.О. на підставі статті 84 Закону України «Про нотаріат», на підтвердження факту отримання 22 вересня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарт» заяви-вимоги про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Статтею 84 Закону України «Про нотаріат» встановлюються альтернативні можливості передачі заяви нотаріусом: або поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку.

Якщо нотаріус використовує спосіб передачі заяви поштовим зв'язком, то в даному випадку, застосуванню підлягає спеціальна норма, а саме: Постанова Кабінету Міністрів від 5 березня 2009 року України №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» (Правила), а тому на підтвердження фактів викладених у свідоцтві нотаріуса про вручення поштового відправлення додатково повинні додаватись докази такого направлення встановленні спеціальними нормами, що регулюють відносини у сфері здійснення послуг поштового зв'язку.

Належним доказом направлення поштового відправлення - є опис вкладення з розрахунковим документом.

Належним доказом отримання адресатом поштового відправлення - є зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про його отримання особисто адресатом, або уповноваженою особою.

Виданий поштовим відділенням документ є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в реєстраційних справах відсутні касові чеки або розрахункові квитанції тощо, що б підтверджували надання послуг поштового зв'язку за поштовим відправленням, направленим нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калініченко С.О. на підставі статті 84 Закону України «Про нотаріат», з датою отримання заяви-вимоги про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт» 22 вересня 2014 року.

Фіскальний чек не дає можливості перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.

Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270. передбачено, що в разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в матеріалах реєстраційних справ №№ 945487869101, 345549663101, 345439563101 відсутні документи, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві, з якими законодавець пов'язує настання права на звернення іпотекодержателя за перереєстрацією права власності на предмет іпотеки.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державними реєстраторами не було враховано те, що представником банку було надано не повний пакет документів, необхідних для проведення реєстрації права власності на іпотечне майно.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно із статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено в разі, якщо, зокрема, 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З огляду на те, що державним реєстратором при реєстрації прав власності не були враховані норми п. 46 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16860086 від 30 жовтня 2014 року, №16862270 від 30 жовтня 2014року та №16862740 від 30 жовтня 2014 року підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 1 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2013 року №607/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за №534/23066 (далі - Порядок) цей порядок визначає процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають: на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 2 Порядку, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.

Дія цього Порядку не поширюється на випадки внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності та/або речові права на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Пункт 3 Порядку передбачає, що протягом одного робочого дня з дати прийняття заяви орган державної реєстрації прав забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування оригіналів документів, що подаються для проведення державної реєстрації прав, та копій документів, що пред'являються для державної реєстрації прав, засвідчені в установленому порядку та розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису. Відповідність електронних копій оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, оригіналам таких документів у паперовій формі забезпечує особа, яка їх виготовила.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру.

Відповідно до п. 5 Порядку Державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, розглядає заяву, подані до неї електронні копії документів, поданих для державної реєстрації прав, та приймає відповідне рішення.

Згідно з п. 6 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2013 року №607/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 534/23066, орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, після прийняття рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, забезпечує: внесення запису про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації речових прав або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення, здійснює орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, яким в даному випадку є Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області.

Порядок ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (далі - Порядок №1141).

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1952-ІУ, в разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 41 Порядку №1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

У разі, коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Суд апеляційної інстанції правильно вважає, що позовні вимоги про скасування записів про реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за публічним акціонерним товариством «Східно - Український Банк «Грант» та поновлення записів про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарт» є обґрунтованими, в повному обсязі відновлюють порушене право позивача у спірних правовідносинах та підлягають задоволенню.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що під час прийняття постанови від 18 лютого 2015 року по справі №922/3899/14 Харківським апеляційним господарським судом досліджувалось питання невиконання зобов'язань за Кредитним договором та наявність підстав для стягнення суми боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 При цьому, вказане рішення прийнято судом вже з урахуванням реєстрації за банком іпотечного майна та обставини наявності чи відсутності законних підстав для проведення державної реєстрації предмету іпотеки господарським судом не встановлювалось.

Відповідно до частини третьої статті 33 Законом України «Про іпотеку» передбачений вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року по справі №922/3899/14 крім існування кредитної заборгованості за кредитним договором №10 від 30 червня 2010 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 перед публічним акціонерним товариством «Східно-Український Банк «Грант", встановлений факт застосування публічним акціонерним товариством «Східно-Український Банк «Грант» способу звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на підставі рішення суду, передбачений частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку».

Завершення одної із обраних публічним акціонерним товариством «Східно-Український Банк «Грант» процедур звернення стягнення на предмет іпотеки виключає можливість застосування іншого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку», так як це суперечить положенням статті 61 Конституції України.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважає, що після завершення процедури судового врегулювання спору одночасно з набуттям законної сили постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року по справі №922/3899/14, якою присуджено до стягнення на користь публічного акціонерного товариства «Східно - Український Банк «Грант» суми боргу за основним зобов'язанням, інший спосіб захисту свого цивільного права, а саме замість судового - позасудовий, є притягненням особи до подвійної відповідальності за те саме правопорушення.

Зазначені обставини порушують вимоги статті 61 Конституції України про неприпустимість притягнення до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення більше одного разу.

З огляду на викладене, при прийнятті оскаржуваних рішень, державним реєстратором не було враховано положень наведених вище норм чинного законодавства, що призвело до порушенням прав та законних інтересів позивача, а тому такі рішення відповідача підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 24 КАС України, адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Дана адміністративна справа була розглянута суддею першої інстанції одноособово. Таким чином, рішення у суді першої інстанції постановлене неповноважним складом суду, що в силу приписів п. 4 частини першої статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

Крім того, як правильного вважає суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції не залучив до участі у справі в якості відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованова Г.М., чим допустив

порушення норм процесуального права, а саме: статей 52, 53, частини другої статті 71 КАС України, оскільки предметом оскарження у цій справі є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих державним реєстратором, як суб'єктами владних повноважень, з питань реєстрації.

Державний реєстратор до участі у справі в якості відповідача залучений судом не був, чим фактично був позбавлений можливості доведення правомірності своїх дій при прийнятті спірних рішень на виконання вимог частини другої статті 71 КАС України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, з чим погоджується і Вищий адміністративний суд України про те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушеннями норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант» залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: