Ухвала суду № 53645032, 12.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3550/15

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Яковлева Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського міського центру зайнятості про зобов'язання нарахувати і виплатити кошти в розмірі 31 127,06 грн,-

В С Т А Н О В И Л А :

22 червня 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Одеського міського центру зайнятості, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов'язати Одеський міський центр зайнятості нарахувати та виплатити позивачу відведені Державою кошти в розмірі 31 127,06 грн. В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що він зареєстрований у ОМЦЗ з 22.07.2014, але допомогу по безробіттю отримує в меншому розмірі ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням».

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що наведені в позовній заяві розрахунки допомоги по безробіттю ОСОБА_2 не відповідають чинному законодавству, на підставі викладеного просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України у зв'язку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі про слухання за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 22 липня 2002 року по 16 липня 2014 року позивач був зареєстрований, як фізична особа-підприємець.

З 18.06.2012 року по 12.02.2014 року ОСОБА_2 працював за основним місцем роботи в представництві «Астеллас фарма юроп Б.В.»

З 22 липня 2015 року позивач перебуває на обліку в ОМЦЗ та отримує допомогу по безробіттю. Страховий стаж позивача складає 8 років.

05 жовтня 2015 року позивач звернувся до ОМЦЗ з претензією щодо ненарахування йому у належному розмірі допомоги по безробіттю.

ОМЦЗ листом від 17 листопада 2014 року № 4163/19/03 повідомив позивача, що оскільки позивач припинив свою діяльність як фізична особа підприємець 16.07.2014 року та зареєстрований як безробітний з 22.07.2015 року, тому розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати (доходу) для призначення допомоги по безробіттю в такому випадку є останні шість календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий, а саме з січня по червень 2014 року, а тому сумарний дохід, що береться для обчислення середнього доходу складає за останні шість місяців 20 372,55.

Позивач зазначає, що його розмір середньої заробітної плати за останні шість місяців складає 10 463,77 грн., і саме з цього розміру повинна вираховуватись допомога по безробіттю.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції відповідачем правомірно для розрахунку середньоденного заробітку визначив період роботи за останні шість календарних місяців (зайняття підприємницької діяльності) перед настанням страхового випадку з дотриманням вимог чинного законодавства, незалежно від того, чи отримував позивач дохід від підприємницької діяльності.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового держаного соціального страхування.

Статтею 23 Закону № 1533-III визначений розмір допомоги по безробіттю. Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, зокрема від 6 до 10 років - 60%.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

«Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» затверджений Постановою кабінету Міністрів України від 26.09.2011 року № 1266. (далі Порядок № 1266)

Згідно з ч.2 п.3 Порядку № 1266 для страхування на випадок безробіття розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є період (періоди) роботи за основним місцем роботи (проходження служби), а у разі його відсутності - період (періоди) зайняття підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від такої діяльності, виконання робіт (надання послуг) згідно з цивільно-правовими договорами перед настанням страхового випадку (реєстрація особи в державній службі зайнятості як безробітної), протягом якого сплачено страхові внески.

Відповідно до п.4 цього Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення)для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що відповідачем правомірно взято до розрахунку середньої заробітної плати позивача дохід, отриманий за січень - червень 2014 року, як такий, що передує місяцю, у якому ОСОБА_2 припинив свою діяльність, як фізична особа-підприємець, та взятий на облік до центру зайнятості.

Вірними є посилання Одеського міського центру зайнятості, що особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід, чи ні, не можуть належати до категорії незайнятих осіб. Тому доводи позивача, що в період після його звільнення, тобто с січня 2014р., і до постановки на облік у центрі зайнятості, тобто до липня 2014р., він не займався підприємницькою діяльністю та не отримував від неї дохід, тому цей період неправомірно зарахований до розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід), не спростовують висновків суду.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідачем при призначенні допомоги не враховані положення п.6.12 ст.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінпраці України від 20.11.2000р. № 307, зареєстрованого в Мінюсті України 14.12.2000р. за № 915/5136, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Судова колегія вважає вказані доводи апелянта такими, що не впливають на правильність вирішення спору, оскільки п.6.12.ст.6 Порядку № 307 регулює розрахунок допомоги по безробіттю в разі чергового визнання в установленому порядку особи безробітною, якій виплата допомоги по безробіттю припинялась у зв'язку з працевлаштуванням, та правильно не врахований судом першої інстанції при вирішенні даного спору про призначення допомоги по безробіттю вперше.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

01 вересня 2015 року набрали законної сили зміни до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за подачу апеляційної скарги на постанову судовий збір сплачується в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при подачі адміністративного позову.

Під час подання адміністративного позову судовий збір складав 1827 грн.

Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015р. апелянту відстрочена сплата судового збору до вирішення справи по суті, а за результатами її розгляду апеляційна скарга залишена без задоволення, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2009,70 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 195,197,198,200,205,206,211 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 2009 (дві тисячі девять) грн. 70 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: С.Д.Домусчі

Суддя: Ю.В.Яковлев