Постанова № 53643565, 13.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2015 року Справа № 813/5754/15

14 год. 11 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Задорожна М.М.,

представник позивача Берестецький Т.Б.,

представник відповідача Водолазький І.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темпо-Логістик» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Темпо-Логістик» (далі - позивач, ТОВ «Темпо-Логістик») з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, Городоцька ОДПІ), в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог /Т.11, а.с.12/, просить:

- визнати протиправними дії відповідача по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Темпо-Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Тігма-Продукт» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ «Пальмагуртсировина» за період з 01.08.2014 року по 31.03.2015 року, результат якої оформлено актом № 227/2201/385840646 від 01.10.2015 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Темпо-Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Тігма-Продукт» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ «Пальмагуртсировина» за період з 01.08.2014 року по 31.03.2015 року»;

- визнати протиправними дії відповідача щодо зміни на підставі акту № 227/2201/385840646 від 01.10.2015 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Темпо-Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Тігма-Продукт» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ «Пальмагуртсировина» за період з 01.08.2014 року по 31.03.2015 року» в інформаційній системі «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих ТОВ «Темпо-Логістик» за період з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року;

- зобов'язати відповідача відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» дані податкової звітності ТОВ «Темпо-Логістик», шляхом вилучення з них або анулювання відомостей, які були змінені на підставі акту № 227/2201/385840646 від 01.10.2015 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Темпо-Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Тігма-Продукт» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ «Пальмагуртсировина» за період з 01.08.2014 року по 31.03.2015 року».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті № 227/2201/38540646 від 01.10.2015 року про завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення податкового кредиту здійснені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях відповідача щодо відсутності фактичної поставки товарів, визначених договорами. Зазначає, що: реальність господарських операцій з поставки товарів підтверджується належним чином складеними документами первинного бухгалтерського обліку; такі документи в повному обсязі надані до перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства. Пояснив, що Податковий кодекс України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання; контролюючий орган не наділений компетенцією визнавати в позасудовому порядку нікчемними або недійсними правочини та дані, які відображені платником податків у податковій звітності. Зазначив, що відповідачем за результатами проведеної перевірки внесено на підставі акту від 01.10.2015 року в інформаційну базу даних «Податковий блок» інформацію, на що не мав законних підстав та не міг здійснювати коригування показників податкової звітності позивача з ПДВ лише на підставі такого акту перевірки, без винесення податкового повідомлення-рішення та його узгодження у встановленому порядку. На переконання позивача, контролюючий орган має право самостійно вносити зміни лише в ті облікові дані платника податку, що не пов'язані із зміною податкового навантаження та податного кредиту, оскільки такі зміни несуть за собою податкові зобов'язання, які визначені пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Позаяк, коригування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість контролюючий орган може проводити лише після винесення податкового повідомлення-рішення, та узгодження визначених ним сум платежів. В основу висновків ДПІ покладено акти інших податкових органів та інформаційні бази ДФС України. Такі висновки зроблені без аналізу первинних бухгалтерських документів, чим грубо порушено вимоги п.п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України. Правовідносини Товариства з вищезгаданими контрагентами мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, на підставі яких правомірно було сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ), в наслідок чого отримано прибуток з якого сплачено податок до бюджету. З врахуванням зазначеного, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву /Т. 11, а.с.43-45/. Пояснив, що внесення даних перевірки в підсистеми «Податковий аудит» ІС «Податковий блок» є виключно службовою діяльністю податкового органу, яка передбачає фіксацію у інформаційних базах кожного наявного етапу звірки, не залежно від того винесені на підставі податкові повідомлення-рішення, чи ні. Внесення інформації про хід та результати перевірки (звірки) до підсистеми не впливає на задекларовані податкові зобов'язання і податковий кредит платників податків, оскільки дані таких підсистем носять інформаційний та статистичний характер і призначені для здійснення обліку результатів контрольно-перевірочної роботи та формування на основі наявних даних відповідної звітності.

Зокрема, АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є програмним продуктом, створеним для внутрішнього використання органами ДПС для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі. Відображення в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту і розрізі контрагентів на рівні ДПА України» будь-яких розбіжностей в задекларованих платниками податків показників не тягне за собою зміни в обліковій картці платника податків, щодо узгодження сум податкового кредиту та податкового зобов'язання. Таким чином, перевірці у суді наявна в ній інформація не підлягає, а тому не може нести інформацію, що має доказове значення, в тому числі, відноситись до податкової інформації. Враховуючи викладене, внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами ДПС, самі по собі не створюють для платника податків юридичних наслідків, не змінюють прав та обов'язків. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТОВ «Темпо-Логістик» зареєстроване 21.02.2013 року Реєстраційною службою Городоцького районного управління юстиції Львівської області, перебуває на обліку в Городоцькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області /Т.І, а.с.24/.

Городоцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Тігма-Продукт» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року та з ТОВ «Пальмагуртсировина» за період з 01.08.2014 року по 31.03.2015 року, про що складено акт № 227/2201/38540646 від 01.10.2015 року /Т.1, а.с.23-52/.

Вказаним актом зафіксовано наступні порушення ТОВ «Темпо-Логістик»:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.ст. 187, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 289151,00 грн.;

- п. 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України ТОВ «Темпо-логістик» по взаємовідносинах з ТОВ «Тігма-Продукт», ТОВ «Пальмагуртсировина» завищено податковий кредит на загальну суму 11914960,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України ТОВ «Темпо-Логістик» за рахунок здійснення транзитних операцій по товару отриманому від ТОВ «Тігма-Продукт» та ТОВ «Пальмагуртсировина», які в подальшому реалізовані покупцям завищено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11829939,00 грн.;

- пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ «Тігма-Продкт» та ТОВ «Пальмагуртсировина» завищено за 2014 рік суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на 35656052,00 грн. за рахунок завищення собівартості придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг) в результаті відсутності реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Тігма-Продукт» та ТОВ «Пальмагуртсировина» за липень-грудень 2014 року;

- п. 134.1.1 п. 134.1 ст 134, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України ТОВ «Темпо-Логістик» з рахунок здійснення транзитних операцій по товару отриманому від ТОВ «Тігма Продукт» та ТОВ «Пальмагуртсировина», які в подальшому реалізовано покупцям, завищено за 2014 рік суму доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на 38506029,00 грн., за рахунок завищення доходу від операційної діяльності (доходу від реалізації товарів, робіт/послуг) в результаті відсутності реального вчинення господарських операцій з покупцями товарів, які були одержані ТОВ «Темпо-Логістик» від ТОВ «Тігма-Продукт» та ТОВ «Пальмагуртсировина».

Складений за результатами перевірки акт відповідачем внесено до програмного продукту АІС «Податковий блок» та проведено відповідні коригування задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що мало наслідком коригування показників податкової звітності.

Вважаючи такі дії контролюючого органу неправомірними, такими, що порушують права позивача, ТОВ «Темпо-Логістик» звернулося із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо визнання протиправними дій Городоцької ОДПІ по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки позивача, суд зазначає наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом з метою дослідження правомірності формування податкових зобов'язань з контрагентами позивачу надсилалися запити про надання інформації та її документального підтвердження з приводу яких позивачем надано відповіді та пояснення /Т.11, а.с.74-103/.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.3 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- якщо платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. У даному випадку, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому як наказ про призначення перевірки, так і дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

Наведене свідчить про відсутність у суду підстав для задоволення відповідних позовних вимог ТОВ «Темпо-Логістик», а отже у цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо визнання протиправними дії контролюючого органу щодо зміни на підставі акту перевірки показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ «Темпо-Логістик» за перод з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року, судом встановлено наступне.

Статтею 74 ПК України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з абз. 4 п. 86.7 ПК України, за наслідками перевірки керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення грошових зобов'язань з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 Кодексу.

Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Також, положеннями п. 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 передбачено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Отже, за змістом п. 86.9 ст. 86 ПК України та п. 7 Порядку № 984 єдиним випадком відсутності у податкового органу обов'язку в десятиденний термін з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки прийняти за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення є призначення такої перевірки відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність. Однак, навіть такі обставини призначення перевірки є підставою не для неприйняття податкового повідомлення-рішення, а для відкладення терміну його прийняття до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до п. 14.1.157 п. 14.1 ПК України, під податковим повідомленням-рішенням слід розуміти - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Положеннями ст. 58 ПК України та наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. № 1440/18735 встановлено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т.ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби.

Аналогічно Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджені Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (далі - Рекомендації).

Відповідно до п.п. 1.3.3. п.1.3 р. 1 Рекомендацій для їх реалізації створені відповідні програмні продукти, зокрема, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», яка формується на підставі подання платниками ПДВ розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Пунктом 2.8 Рекомендацій встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Відповідно до п. 2.21 рекомендацій підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Враховуючи наведені положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно ж як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах законодавство не передбачає.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач, встановивши в акті перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства, податкового повідомлення-рішення, як того вимагає Податковий кодекс України, не приймав, проте вніс у внутрішню електронну базу АІС «Податковий блок», коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Темпо-Логістик» /Т.11, а.с.106-115/.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію АІС «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів.

Сама по собі здійснена податковим органом податкова кваліфікація операцій платника за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України та Податковий блок. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Отже, дії податкового органу по виключенню з Деталізованої бази задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в даному випадку є протиправними, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку або з грошовими зобов'язаннями визначеними податковим органом у відповідності до узгодженого податкового повідомлення - рішення, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків або грошових зобов'язань, визначених податковим органом у відповідності до узгодженого податкового повідомлення - рішення.

Суд звертає увагу на те, що самостійна зміна відповідачем в АІС «Податковий блок» показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття податкового повідомлення - рішення та без зміни цих показників самостійно позивачем шляхом подання декларації (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Враховуючи специфіку ПДВ, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем в деклараціях з ПДВ, показникам в централізованій базі даних податкової звітності, безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, оскільки негативно впливає на стан ділової репутації, до відмови його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних наслідків для себе від господарських операцій з ним з боку податкових органів тощо.

Суд не враховує посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, оскільки податковий орган не прийняв податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, чим порушив порядок нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. Тому у відповідача не було відповідного права коригувати позивачеві показники податкового кредиту та податкові зобов'язання.

Крім того, висновки ДПІ про безтоварний характер взаємовідносин, спростовуються наявними в матеріалах справи доказів (договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки), які як і засвідчують факт придбання товарно-матеріальних цінностей в ТОВ «Тігма-Продукт» та ТОВ «Пальмагуртсировина» , так і їх подальшої реалізації контрагентам Товариства, первинні документи яких були долучені позивачем (Т.1 - Т.11). Жодних застережень до таких ні у процесі перевірки, на у судових засідання представником відповідача не висловлено.

Отже, єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акта перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

При цьому, висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податків податкових зобов`язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Згідно з пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію". У ст. 1 цього Закону інформацію визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 року, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

В силу вимог п. 63.12 ст. 63 цього Кодексу інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних (зокрема, в інформаційній системі «Податковий блок»,) є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Крім того, п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що кожна особа має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника.

Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

На переконання суду, сама по собі здійснена відповідачем податкова кваліфікація операцій позивача з контрагентами не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу відповідача, на те що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Крім того, при вирішенні даної адміністративної справи, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведена вище судова практика дозволяє стверджувати, що відповідач неправомірно позбавив позивача права на податковий кредит з ПДВ, оскільки відповідачем не було встановлено та не було доведено невиконання позивачем власних обов'язків (вимог законодавства України) щодо формування та документального підтвердження оспорюваних витрат; обов'язку та можливості для позивача забезпечити виконання вимог законодавства України своїми контрагентами; обізнаність позивача про невиконання контрагентами вимог законодавства; безпосередню (пряму) участь та / або поінформованість позивача у порушеннях третіх осіб та / або у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податків.

Відповідач доводи позивача щодо протиправності дій податкового органу в частині коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість не спростував та правомірність даних дій суду не довів, оскільки його заперечення щодо позову стосувались лише правомірності здійснення податковим органом перевірки та внесення інформації щодо неї до баз даних ДФС України, що, однак, в даному судовому процесі не було предметом спору.

Таким чином, суд вважає, що контролюючим органом не доведено правомірність дій щодо відображення в автоматизованій системі співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні, а відтак, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності дій відповідача щодо зміни на підставі акту в інформаційній системі «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих ТОВ «Темпо-Логістик» за період з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року та необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки. З огляду на викладене позовні вимоги слід задовольнити частково.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 162 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області відновити в електронній базі «Податковий блок» суми податкового кредиту задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Темпо-Логістик» за період з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року та задекларовані суми податкового зобов'язання за період з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року, коригування яких здійснено на підставі акту № 227/2201/38540646 від 01.10.2015 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Темпо-Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Тігма-Продукт» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ «Пальмагуртсировина» за період з 01.08.2014 року по 31.03.2015 року».

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До матеріалів справи долучено квитанції № ПН2363 від 16.10.2015 року на суму 2436,00 грн. та № ПН1963 від 16.10.2015 року на суму 1218,00 грн. на підтвердження суми судового збору /Т.1, а.с.13, 14/. Оскільки із трьох заявлених немайнових вимог судом задоволено лише 2, 2/3 судового збору в сумі 2436,00 грн. ((3654,00 грн./3) х 2) належить присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо зміни на підставі акту № 227/2201/38540646 від 01.10.2015 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Темпо-Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Тігма-Продукт» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ «Пальмагуртсировина» за період з 01.08.2014 року по 31.03.2015 року» в інформаційній системі «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих ТОВ «Темпо-Логістик» за період з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року.

3. Зобов'язати Городоцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» дані податкової звітності ТОВ «Темпо-Логістик», шляхом вилучення з них або анулювання відомостей, внесених на підставі акту № 227/2201/38580646 від 01.10.2015 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Темпо-Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Тігма-Продукт» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ «Пальмагуртсировина» за період з 01.08.2014 року по 31.03.2015 року».

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Темпо-Логістик» (Львівська область, м. Городок, вул. Паркова; 3/4; ЄДРПОУ 38540646) з Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (ЄДРПОУ 39508975), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18.11.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.