Постанова № 53643155, 10.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 808/4994/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді А.В. Сіпаки,

при секретарі судового засідання І.С. Горбової,

за участі представників сторін

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжбудіндустрія»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжбудіндустрія» (далі позивач або ТОВ «Запоріжбудіндустрія») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі відповідач або ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки воно прийнято на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Юна Пром». Також позивач вважає, що всі договори, укладені ТОВ «Запоріжбудіндустрія» є такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Вказує на те, що фіктивність господарської діяльності ТОВ «Юна Пром» і, як наслідок, недійсність угод, укладених за участі даного підприємства, є лише їхньою субєктивною думкою, яка не має свого фактичного підтвердження.

З урахуванням викладеного, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що прийняті протиправно, у звязку з чим просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та дав пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити та пояснила, що вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, у звязку з чим просила в задоволенні позову ТОВ «Запоріжбудіндустрія» відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 22.06.2015 по 26.06.2015 ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя відповідно згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), проведену документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Запоріжбудіндустрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 та податку на додану вартість за період з 15.02.2012 по 30.04.2015 при взаємовідносинах з ТОВ «Юна Пром», за результатами якої складено акт перевірки від 06.07.2015 № 781/08-28-22-02/31549176.

Також як зазначено в акті перевірки, перевіркою встановлені порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 36598 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 36808 грн.

За результатами перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.07.2015, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 55212 грн. та № НОМЕР_2 від 22.07.2015, яким ТОВ «Запоріжбудіндустрія» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 54897 грн.

Висновки акту перевірки про допущенні порушення податкового законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, суд вважає необґрунтованими, у звязку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Запоріжбудіндустрія» та ТОВ «Юна Пром» укладено договір № 35/12 від 02.07.2012, предметом яких є поставка товару, найменування, кількість, одиниця виміру, ціна, загальна вартість яких вказується в додатках (рахунках-фактурах).

Факт виконання умов за зазначеним договором та оплати його вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Реальність виконання вказаної угоди підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, оплата підтверджується банківськими виписками.

При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «ТВК «Пал» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем видаткових накладних, податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Юна Пром», який був предметом перевірки.

Договір, укладений між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивними) не визнавався, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Крім того, товар, придбаний у контрагента, був у майбутньому поставлений позивачем на користь ВАТ «Завод «Фіолент», ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал», ТОВ «Торговий дім «Макіївська автоматика», ТОВ «НПО «Промелектроника», ПП ВТФ «Геліон», ТОВ «НВП «Оріон», ТОВ «НПФ Торговый дом «Рэма», Сільськогосподарське підприємство «Октябрське», ТОВ «Донелектро», ТОВ «НВФ «СМІ ЛАБ», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Кана Групп», ПрАТ «Оріль-Лідер», Інженерно-Метрологічний та технічний центр «Крим». ТОВ «Нікком», ТОВ «Сатурн-К», Науково-виробниче ТОВ «Дітон», ТОВ «Єврогазбуд».

На підтвердження оприбуткування придбаного товару позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 281.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на те, що директор ТОВ «Юна Пром» ОСОБА_5 є номінальним, а фінансово-господарську діяльність даного підприємства, з метою формування незаконного податкового кредиту з ПДВ реальним субєктам господарської діяльності, здійснювали інші особи. Згідно з висновком експерта НДЕКЦ Д/№264 від 27.08.2014 встановлено, що підписи ОСОБА_5 на документах фінансово-господарської діяльності ТОВ «Юна Пром» з ТОВ «Агрофірма «Дружба» виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

До ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 32014080000000070, що кваліфікується за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом здійснення ОСОБА_6, ОСОБА_7 фіктивного підприємництва, а саме реєстрації ТОВ «Юна Пром» з метою формування незаконного податкового кредиту з ПДВ реальним субєктам господарської діяльності.

Слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Запорізькій області проводиться досудове розслідування про кримінальному провадженню № 32014080000000023 від 24.03.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Віанор Пром» ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в період з 01.01.2013 по теперішній час, шляхом безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ від підприємств з ознаками фіктивності умисно ухилилися від сплати податку на суму 1934164,6 грн. Встановлено, що директор ТОВ «Юна Пром» ОСОБА_5 є номінальним, а фінансово-господарську діяльність від їх імені здійснювали інші особи.

Крім того, згідно податкової інформації отриманої листом № 196/08-22-22-11 від 06.02.2014 від Бердянської ОДПІ ТОВ «Юна Пром» за юридичною адресою м. Бердянськ, вул. Ля-Сейнська, 34, не знаходиться. У ТОВ «Юна Пром» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні власні чи орендовані складські приміщення, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби.

Однак, суд вважає безпідставними посилання відповідача на дані факти, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи в суді обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб ТОВ «Юна Пром» у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Крім того, до суду подано лист Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06.10.2015 № 3899/09-02 «Про надання інформації», відповідно до якого кримінальне провадження № 32014080000000023 було закрито на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

При цьому, суд звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Юна Пром» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагентів, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, у звязку з чим вони підлягають скасуванню як неправомірні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України субєкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, Податковим Кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №0001112202 та № НОМЕР_2 від 22.07.2015.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжбудіндустрія» витрати на сплату судового збору у сумі 220 (двісті двадцять) грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака