Постанова № 53642902, 29.10.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 р. Справа №805/2016/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11год.40хв.

ухвалено в нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

при секретарі Кудрі В.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача не зявився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕМТРАНС

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000254200/2164/10/28-03-42 від 21.04.2015р,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕМТРАНС звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення №0000254200/2164/10/28-03-42 від 21.04.2015р./ т.1 а.с.4-10/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «ЛЕМТРАНС» у податковій звітності з податку на додану вартість щодо відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за січень 2015 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів було складено акт 20.03.2015 р. № 97/28-03-42/30600592. В зазначеному акті вказано, що під час перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ЛЕМТРАНС» встановлено: «порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого ТОВ «ЛЕМТРАНС» завищено податковий кредит за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 039,00 грн.».

Вважає, що висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів викладені в акті перевірки є безпідставними та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства та не є обґрунтованими в звязку з наступним: ТОВ «ЛЕМТРАНС» при формуванні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року виконані всі приписи п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України. Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавством України, не передбачена залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.. Просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів 0000254200/2164/10/28-03-42 від 21.04.2015 р.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлений позов, надавали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не зявися, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині не включення його контрагентами сум податкових зобовязань з ПДВ та ненадання податкової звітності за січень 2015 року, що призвело до завищення суми податкового кредиту за січень 2015 року на суму 6 526 038,63. Враховуючи наведене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі //т.1 а.с.131-135/.

Просив суд розглядати справу без його участі /т.1 а.с.130/.

Відповідно до приписів ч.2 ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕМТРАНС зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 30600592), місцезнаходження юридичної особи: 83086, місто Донецьк, вул. Артема, б. 7, /т.1 а.с.170-185/, перебуває на обліку як платник податків у СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку, зареєстрований в якості платника ПДВ,про що свідчить свідоцтво за № 40378371 ( т.1 ар.с.118).

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів діє на підставі положення про Міністерство доходів і зборів України та керується Податковим кодексом України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Правовідносини, що склалися у даному проваджені регулюються в тому числі Податковим кодексом України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною перевіркою згідно з п.п. 75.1.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

20.02.2015р. позивачем надано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9020069159 за січень 2015 р., визначено податковий кредит усього на загальну сумму 98 479 195 грн.. сума відємного значення ПДВ відповідно до ряд.19,20.2 складає 13 578 898 грн. В додатку 5, розділу II- податковий кредит під № 28 відображено контрагента ДП «Донецька залізниця» , сума податку в розмірі 6 526 038,83грн./т.1 а.с.160-169/.

Відповідно до ст.76, п.200.10 ст.200 ПК України Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку даних ТОВ ЛЕМТРАНС задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року. За наслідками якої складено акт від 20.03.2015р. №97/28-03-42-/30600529 /т.1 а.с.15-20/.

З висновків акту перевірки вбачається, що позивачем допущено такі порушення законодавства: - п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 038,63грн. /т.1 а.с.15-20/.

Не погодившись із висновками акту, позивачем на адресу відповідача 02.04.2015 за вих.№250 подано заперечення на акт перевірки від 20.03.2015р. №97/28-03-42-/30600529/т.1 а.с.21-25/.

Після розгляду вказаного заперечення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000254200/2164/10/28-03-42 від 21.04.2015 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 526 039,00 грн./т.1 а.с.27-28/.

Не погоджуючись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення ТОВ ЛЕМТРАНС п.198.6 ст.198, п.200.1, ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 038,63грн. Підставою для таких висновків податкового органу стало завищення позивачем податкового кредиту по контрагенту ДП «Донецька залізниця». Згідно даних АІС «Податковий блок» сума податкових зобовязань ДП «Донецька залізниця» за січень 2015 року становить 0,00 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року ДП «Донецька залізниця» до СДПІ з ОВП у м. Донецьку не надано та не задекларовано свої податкові зобовязання. Тобто, порушуючи вимоги Податкового кодексу, а саме п.п 14.1.156 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 187.1. ст.187, п.203.1 ст.203 Донецька залізниця не задекларувала обєкт оподаткування та податкові зобовязання з ПДВ.

Суд не погоджується із зазначеними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Так, між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та ДП «ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» 26.12.2008 року укладено договір за № Э-999555, відповідно до якого ТОВ «ЛЕМТРАНС» надавались послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги надані Вантажовідправникам/Вантажоодержувачам, які вказані у гарантійних листах або телеграмах ТОВ «ЛЕМТРАНС» /т.1а.с.29-32/.

Згідно додаткової угоди №1, №2 до зазначеного Договору укладено ( визначено) роботи і послуги , які виконуються Донецькою залізницею (т.1 ар.с. 33-36)

Згідно додаткової угоди №3, №5, №6, №11, №15, №16, № 17, до зазначеного Договору визначено умови, сума договору, розміри попередньої оплати, вимоги, щодо проведення щомісячно звірки розрахунків, строки продовження дії Договору (т.1 ар.с. 37-48).

Виконання договору підтверджується актами від 01.02.2015 р. звірки взаємних розрахунків між сторонами Договору ( т.1 ар.с. 49-54).

Відповідно до п.2.2.4 та п.3.2 Договору ( з урахуванням додаткових угод) позивач здійснює попередню оплату за перевезення вантажів та інші транспортні послуги на умовах договору шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення на доходно-розподільчий рахунок у розрахунковому підрозділі. Одержані кошти Залізниця зараховує на особливий рахунок Експедиторові та по мірі виконання перевезень та надання послуг списує відповідні суми з особового рахунку.

Перша подія, яка призвела до виникнення у позивача права на податковий кредит у січні 2015 року є передплата за договором, що здійснюється при потребі передплати Залізниці запланованих обсягів перевезення.

31.01.2014р. між ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «ЛЕМТРАНС» було укладено договір підряду № Д/В-083/7-ДР від 31.01.2014р. відповідно до якого підрядник на свій ризик та за завданням зобовязується виконувати деповський ремонт вантажних вагонів, піввагонів силами та на базі структурного підрозділу Вагонне депо «Костянтинівка» ДП «Донецька залізниця». Відповідно до п.4.5,4.6 договору замовник здійснює передплату вартості робіт на поточний рахунок підрозділу підрядника. Перша подія, яка призвела до виникнення у позивача права на податковий кредит у січні 2015 року є передплата за договором, що сплачується за ремонт вагонів (т.2 а.с.1-30)

26.12.2013р. між ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «ЛЕМТРАНС» було укладено договір підряду № Д/В-018/0-ТО відповідно до якого підрядник на свій ризик та за завданням зобовязується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника силами та на базі структурного підрозділу Вагонне депо «Костянтинівка» ДП «Донецька залізниця». Відповідно до п.4.5,4.7 договору замовник здійснює передплату вартості робіт на поточний рахунок підрозділу підрядника. Перша подія, яка призвела до виникнення у позивача права на податковий кредит у січні 2015 року є передплата за договором, що сплачується за технічне обслуговування вагонів. (т.2 а.с.31-49)

26.12.2013р. між ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «ЛЕМТРАНС» було укладено договір підряду № Д/В-042/6-ДР відповідно до якого підрядник на свій ризик та за завданням зобовязується виконувати деповський ремонт вантажних вагонів піввагонів замовника силами та на базі структурного підрозділу Вагонне депо «Словянськ» ДП «Донецька залізниця». Відповідно до п.4.5,4.6 договору замовник здійснює передплату вартості робіт на поточний рахунок підрозділу підрядника. Перша подія, яка призвела до виникнення у позивача права на податковий кредит у січні 2015 року є передплата за договором, що сплачується за ремонт вагонів. (т.2 а.с.50-79)

31.12.2014р. між ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «ЛЕМТРАНС» було укладено договір про надання послуг № Д/1ОЦ-1412/1ОЦ відповідно до якого Розповсюджувач за дорученням рекламодавця виготовляє, розміщує та розповсюджує рекламу на інтернет-сайті ДП «Донецька залізниця». Відповідно до п.2.1, 2.26 договору рекламодавець здійснює передоплату вартості робіт на поточний рахунок розповсюджувача. Перша подія, яка призвела до виникнення у позивача права на податковий кредит у січні 2015 року є передплата за договором, що сплачується за розповсюдження реклами. (т.2 а.с.80-84)

22.06.2009р. між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та ВАТ «Павлоградвугілля» було укладено договір про організацію перевозки вантажів у власному (орендованому) рухомим залізничним складом № 09-12/1708-У відповідно до якого надаються послуги по організації перевозок вантажів . (т.1 ар.с.193-196).

13.12.2013р. між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та ТОВ «ДТЄК Востокенерго» було укладено договір про організацію перевозки вантажів у власному (орендованому) рухомим залізничним складом № 614/13 відповідно до якого регулюються відношення , повязані по організації перевозок вантажів . (т.1 ар.с.197-201).

13.01.2014р. між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та ТОВ «ДТЄК Дніпроенерго» було укладено договір про організацію перевозки вантажів у власному (орендованому) рухомому складі № 06/14 відповідно до якого регулюються взаємовідносини , повязані з наданням послуг з організації перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому залізничному складі експедитора або інших підприємств. (т.1 ар.с.202-206).

14.11.2008р. між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та ТОВ «Скіф Шіпінг» було укладено договір про організацію перевозки вантажів у власному (орендованому) рухомому складі № 362/08 відповідно до якого регулюються взаємовідносини , повязані з наданням послуг з організації перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому залізничному складі експедитора або інших підприємств. (т.1 ар.с.207-211).

25.06.2010р. між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та ДП «Доброполлявугілля» було укладено договір про організацію перевозки вантажів у власному (орендованому) рухомому складі № 15/10-567 відповідно до якого регулюються взаємовідносини , повязані з наданням послуг з організації перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому залізничному складі експедитора або інших підприємств. (т.1 ар.с.212-223).

19.07.2011р. між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та ТОВ «Шахта «Белозірська» було укладено договір про організацію перевозки вантажів у власному (орендованому) рухомому складі № 579/11 відповідно до якого регулюються взаємовідносини , повязані з наданням послуг з організації перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому залізничному складі експедитора або інших підприємств. (т.1 ар.с.224-231 ).

20.12.2011р. між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та ТОВ «ДТЄК Ровенькіантрацит» було укладено договір про організацію перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі № 111-60 ра відповідно до якого регулюються взаємовідносини , повязані з наданням послуг з організації перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому залізничному складі експедитора або інших підприємств. (т.1 ар.с.232-235 ).

22.07.2014р. між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та ТОВ «Центротранс» було укладено договір про організацію перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі № 308/14 відповідно до якого регулюються взаємовідносини, повязані з наданням послуг з організації перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому залізничному складі експедитора або інших підприємств. (т.1 ар.с.236-240).

29.12.2014р. між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та ТОВ «Гірничі машини-ДрМЗ» було укладено договір про організацію перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі № 571/А відповідно до якого регулюються взаємовідносини, повязані з наданням послуг з організації перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому залізничному складі експедитора або інших підприємств. (т.1 ар.с.241-245).

Розрахунки за даними договорами здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:№ 36 від 06.01.2015 р. на загальну суму 1 000 000,00 грн.; від 08.01.2015 р. на загальну суму 50 000,00 грн.; № 55 від 08.01.2015 р. на загальну суму 490 911,00 грн; № 56 від 08.01.2015 р. на загальну суму 1 959 089,00 грн.; № 60 від 09.01.2015 р. на загальну суму 2 500 000,00 грн.; № 165 від 14.01.2015 р. на загальну суму 455 233,00 грн.; № 166 від 14.01.2015 р. на загальну суму 1 544 767,00 грн.;№ 202 від 15.01.2015 р. на загальну суму 73 178,00 грн.; № 203 від 15.01.2015 р. на загальну суму 1 926 822,00 грн.; № 218 від 16.01.2015 р. на загальну суму 50 000,00 грн.; № 217 від 16.01.2015 р. на загальну суму 5 950 000,00 грн.; № 476 від 22.01.2015 р. на загальну суму 530 768,50 грн.; № 477 від 22.01.2015 р. на загальну суму 1 469 231,50 грн.; № 541 від 23.01.2015 р. на загальну суму 50 000,00 грн.; № 540 від 23.01.2015 р. на загальну суму 5 950 000,00 грн.; № 582 від 26.01.2015 р. на загальну суму 1 000 000,00 грн.; № 617 від 27.01.2015 р. на загальну суму 872 777,50 грн.; № 618 від 27.01.2015 р. на загальну суму 1 127 222,50 грн.; № 644 від 28.01.2015 р. на загальну суму 235 963,50 грн.; № 645 від 28.01.2015 р. на загальну суму 1 764 036,50 грн.; № 688 від 29.01.2015 р. на загальну суму 50 000,00 грн.; № 686 від 29.01.2015 р. на загальну суму 434 075,00 грн.; № 687 від 29.01.2015 р. на загальну суму 1 515 925,00 грн.; платіжне доручення № 718 від 30.01.2015 р. на загальну суму 4 373 937,50 грн.; № 717 від 30.01.2015 р. на загальну суму 626 062,50 грн./т.1 а.с.88-112/.

На підтвердження виконання зазначених договорів також надано податкові накладні від продавця Державного підприємства «Донецька залізниця» за № 50/011 від 06.01.2015 р. на загальну суму коштів, що підлягає сплаті з ПДВ 1000000 грн.; від 08.01.2015р. № 77/011 на суму 1959089 грн., № 78/011 на суму 490911,00 грн., № 81/011 на суму 50000,00 грн.; від 09.01.2015р. № 126/011 на суму 2500000,00 грн.; від 13.01.2015р. № 1/212 на суму 538389,36 грн., № 2/212 на суму 45000,00 грн.; від 14.01.2015р. № 228/011 на суму 455 233,00 грн., № 252/011 на суму 1544767,00 грн. ; від 15.01.2015р. № 296/011 на суму 73178,00 грн., № 295/011 на суму 1926822,00 грн.; від 16.01.2015р. № 335/011 на суму 50000,00 грн., № 379/011 на суму 5950000,00 грн., № 4/214 на суму 700321,00 грн.; від 22.01.2015р. № 4/212 на суму 538389,36 грн., № 531/011 на суму 530768,50 грн. , № 532/011 на суму 1469231,50 грн., № 5/214 на суму 350160,66 грн. ; від 23.01.2015р. № 560/011 на суму 50000,00 грн., № 558/011 на суму 5950000,00 грн.; від 26.01.2015р. № 619/011 на суму 1000000,00 грн., від 27.01.2015р. № 670/011 на суму 1127222,50 грн., № 7/023 на суму 3524,40 грн., № 671/011 на суму 872777,50 грн., від 28.01.2015р. № 8/212 на суму 45000,00 грн., № 703/011 на суму 235963,50 грн., № 700/011 на суму 1764036,50 грн., № 7/212 на суму 897315,60 грн., від 29.01.2015р. № 742/011 на суму 50000,00 грн., № 740/011 на суму 434075,00 грн., № 743/011 на суму 1515925,00 грн., від 30.01.2015р. № 832/011 на суму 4373937,50 грн., № 831/011 на суму 626062,50 грн. (т.1, ар.с. 55-87).

Також, на підтвердження виконання зазначених договорів суду надано: календарний план проходження деповського ремонту, залізничні накладні, відомості вагонів, рахунки до актів виконаних робіт(надання послуг) до зазначених договорів, звіти експедиторів про обсяг наданих послуг (т.2 ар.с.104-247 - т.25).

Внаслідок проведених операцій, в січні 2015 року позивачем суму ПДВ у розмірі 6 526 038,63грн. включено до податкового кредиту /т.1 а.с.160-169/.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо висновку про порушення позивачем вимог Податкового кодексу, а саме п.п 14.1.156 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 187.1. ст.187, п.203.1 ст.203 в звязку з недекларуванням Донецькою залізницею обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ за січень 2015 рок,. відповідачем зроблено хибний висновок.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає обєкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг( у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

ОСОБА_1 на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Податкові накладні зареєстровані у встановленому законодавством порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчить відповідний витяг з електронної бази даних який міститься в матеріалах справи, наданий позивачем відносно платника податків з індівідуальним податковим номером 306005905092- ДП «Донецька залізниця»/т.1 а.с.113-114 /.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають обєкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, та ін., що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини,позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, згідно яких наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Податкове законодавство не покладає на покупця обовязку з перевірки подання продавцем податкової декларації, а також податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано копію свідоцтва платника ПДВ № 40378953 Державного підприємства «Донецька залізниця», копію Статуту, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.03.2015 р. про знаходження в реєстрі, копія свідоцтва про державну реєстрацію ДП «Донецька залізниця»( т.2 ар.с. 93-103).

Окрім цього, в матеріалах справи наявний сертифікат (висновок) № 1360 про затвердження обставин непереборної сили з 01.08.2014 року Державному підприємству «Донецька залізниця» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької і Луганської областей відповідно до п.п. 102.6-102.7 ст.102 Податкового кодексу України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації та сертифікат (висновок) № 1361 про затвердження обставин непереборної сили з 01.08.2014 року Державному підприємству «Донецька залізниця» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької і Луганської областей відповідно до п.п. 100.4,100.5 ст.100 Податкового кодексу України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів. (т.1 ар.с. 140-143).

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення відповідачем відємного значення податку на додану вартість, спірним податковим повідомленням-рішенням.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обовязків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобовязань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Тобто, враховуючи наявність всіх обставин, підтверджуючих документів Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕМТРАНС мало право на віднесення сум податку до податкового кредиту за результатами господарських операцій із ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Розв'язуючи спір, суд зауважує, відповідно до статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕМТРАНС до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення №0000254200/2164/10/28-03-42 від 21.04.2015р - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 21 квітня 2015 року №0000254200/2164/10/28-03-42 яким Товариству з обмеженою відповідальністю ЛЕМТРАНС зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 526 039грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕМТРАНС судові витрати у сумі 487,20(чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 29 жовтня 2015 року у судовому засіданні за участю представника позивача.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 листопада 2015року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Троянова О.В.