Постанова № 53642650, 13.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 р. справа № 804/7568/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Квасові В.П.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання недійсною податкову консультацію від 26 травня 2015 року № 15450/10/04-63-22-04, та зобовязання надати нову податкову консультацію, -

ВСТАНОВИВ :

15 червня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати недійсною податкову консультацію ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 26 травня 2015 року № 15450/10/04-63-22-04;

- зобовязати ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надати ФОП ОСОБА_1 нову податкову консультацію.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що позивачем 27.05.2015 р. отримано податкову консультацію ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 26 травня 2015 року № 15450/10/04-63-22-04 з питань застосування норми п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України (далі ПК України), в якій відповідачем вказано, що наведена норма зобовязує позивача використовувати реєстратор розрахункових операцій. Позивач з висновками податкової консультації не погоджується та вважає, що норма п. 296.10 ст. 296 ПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи») може трактуватись як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу. В такому разі, на думку позивача, відповідно до презумпції правомірності рішень платника податків, зазначену норму ПК України слід трактувати на користь платника податків, а отже, позивач має право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій. Позивачем вказано, що обовязок застосовувати реєстратор розрахункових операцій слід розглядати разом із обовязком вести господарську діяльність через господарську одиницю, при цьому, чинне законодавство України не зобовязує позивача здійснювати господарську діяльність через господарську одиницю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надала до суду письмові заперечення, в яких зазначила, що надана контролюючим органом податкова консультація є вірною. На думку представника відповідача, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська під час надання податкової консультації від 26 травня 2015 року № 15450/10/04-63-22-04 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, надана податкова консультація є вмотивованою та відповідає положенням податкового законодавства, а отже, відсутні підстави вважати її недійсною.

Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності 19.09.2014 р., перебуває на обліку як платників податків та платник єдиного внеску в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з 22.09.2014 р., зареєстрований як платник єдиного податку ІІІ групи. Основним видом економічної діяльності позивача є діяльність у сфері права (код згідно з КВЕД 69.10), а також, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту (крім аудиту); консультування з питань оподаткування (код згідно з КВЕД 69.20).

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.05.2015 р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська із заявою про надання податкової консультації, в якій просив розяснити, чи може фізична особа-підприємець, яка є платником єдиного податку ІІІ групи, та не є платником податку на додану вартість, застосовувати реєстратор розрахункових операцій, якщо: така фізична особа здійснює підприємницьку діяльність на всій території України; така фізична особа не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності; така фізична особа здійснює підприємницьку діяльність без використання господарської одиниці; характер послуг, що їх надає така фізична особа, не дає можливості виконати попереднє програмування реєстратора розрахункових операцій та здійснювати облік кількості наданих послуг з використанням реєстратора розрахункових операцій.

За результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 07.05.2015 р., ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 26.05.2015 р. було сформовано податкову консультацію № 15450/10/04-63-22-04 "Щодо надання податкової консультації відповідно до ст. 52 ПКУ, Закону № 71 та Закону № 265", за висновками якої зазначено, що платники єдиного податку фізичні особи-підприємці ІІ та ІІІ груп зобовязані застосовувати реєстратор розрахункових операцій. Внесені до ПК України зміни стосуються конкретно визначеного способу діяльності, а не окремих форм ведення господарської діяльності та системи оподаткування.

Не погодившись із наданою контролюючим органом податковою консультацією, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтею 52 ПК України (в редакції станом на час надання податкової консультації) передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Розглядаючи відповідність наданої ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкової консультації від 26.05.2015 р. № 15450/10/04-63-22-04 нормам ПК України, судом встановлено наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі Закон № 265).

У відповідності до норм ст. 2 Закону № 265 (в редакції станом на час надання податкової консультації), розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг). Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Пунктом 3 Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 р. № 417, визначено, що назва господарської одиниці назва, зазначена в документі на право власності або користування господарською одиницею, договорі оренди; господарська одиниця стаціонарний або пересувний об'єкт, у т. ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.

Згідно із ст 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.172 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Отже, зазначеною нормою Закону чітко встановлено, що податковий орган при наданні податкової консультації повинен враховувати специфіку діяльності конкретного платника податків та надавати консультацію стосовно практичного використання конкретної норми закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було зазначено, що фізична особа здійснює підприємницьку діяльність на всій території України, не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, здійснює підприємницьку діяльність без використання господарської одиниці, а також, характер послуг, що надається фізичною особою, не дає можливості виконати програмування реєстратора розрахункових операцій та здійснювати облік кількості наданих послуг з використанням реєстратора розрахункових операцій.

Проте, відповідач у податковій консультації від 26.05.2015 р. № 15450/10/04-63-22-04 не розяснює про порядок застосування реєстратора розрахункових операцій за вищевикладених умов, враховувуючи специфіку діяльності конкретного платника податків, та не надає консультацію стосовно практичного використання конкретної норми закону, а посилається лише на Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким було внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме, п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України, яким передбачено, що платники єдиного податку - фізичні особи-підприємці другої і третьої груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій. У всіх інших випадках платники єдиного податку - фізичні особи-підприємці другої і третьої груп зобовязані застосовувати реєстратори розрахункових операцій. Отже, податкова консультація не відповідає вимогам, встановленим п.п. 14.1.172 п.14.1 ст. 14 ПК України.

Положеннями ст. 53 ПК України (у відповідній редакції) визначено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, ПК України, в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору, що і було встановлено в ході розгляду даної адміністративної справи, тому, є всі підстави для надання податковим органом нової податкової консультації.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд приходить до висновку щодо визнання недійсною податкову консультацію Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 26 травня 2015 року № 15450/10/04-63-22-04, тому, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання податкової консультації, отже, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 146, 16 грн., що документально підтверджується квитанцією від 12.06.2015 р. № 1/159 в сумі 73, 08 грн. та квитанцією від 13.07.2015 р. № 0.0.408606726.1 в сумі 73, 08 грн. (а.с. 3, 4).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 146, 16 грн. підлягає поверненню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 13 жовтня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19 жовтня 2015 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 69 - 71, 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання недійсною податкову консультацію від 26 травня 2015 року № 15450/10/04-63-22-04, та зобовязання надати нову податкову консультацію - задовольнити повністю.

Визнати недійсною податкову консультацію Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 26 травня 2015 року № 15450/10/04-63-22-04.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання податкової консультації.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; індекс 49100, АДРЕСА_1) судові витрати повязані зі сплатою судового збору у розмірі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень 16 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 19 жовтня 2015 року.

Суддя ОСОБА_3