Вирок № 53641506, 20.11.2015, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4225/13-к

Номер провадження 1-кп/629/4/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, не військовозобовязного, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н, б. 19, кв. 4, раніше судимого:

- 18.01.2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не військовозобовязаного, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н, б. 13, кв. 13, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення прокурорів Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області ОСОБА_3, ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5, представника потерпілого адвоката ОСОБА_6,

- захисту обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_7, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше засуджений за скоєння злочину, маючи не зняту та не погашену судимість за скоєння злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України та ОСОБА_2 скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, вчинене за попередньою змовою групою осіб при наступних обставинах:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 01 вересня 2013 року близько 16-00 години, знаходячись вдома у ОСОБА_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н, б. 13, кв. 13 разом з ОСОБА_5 розпивали спиртні напої. Попередньо дізнавшись пін-код банківської картки, яка була у ОСОБА_5 при собі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_5 перебуває в стані алкогольного спяніння та не контролює їх дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою збагачення, таємно викрали у ОСОБА_5 банківську кредитну картку «ПриватБанку» № 4149437822718019.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, будучи в стані алкогольного спяніння, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 01 вересня 2013 року близько 19-00 години прийшли до банкомату «ПриватБанку», який розташований в приміщенні будинку № 1-а на мікрорайоні в смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, де з раніше викраденої у ОСОБА_5 кредитної картки, провівши банківську операцію «зняття готівки», таємно викрали 2250 гривень.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викрадені кошти розділили між собою та розпорядились ними на свій розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 2250 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у предявленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що 01 вересня 2013 року крадіжку майна потерпілого ОСОБА_5 не скоював, а визнавав себе винним під час досудового розслідування під моральним тиском працівників міліції, які навязали йому версію розвитку подій вчинення ним спільно з ОСОБА_1 кримінального правопорушення, розраховуючи на невелике покарання, не повязане з позбавленням волі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе в скоєнні злочину не визнав. Вказав, що 01 вересня 2013 року крадіжку майна потерпілого ОСОБА_5 не скоював, а визнавав себе винним під час досудового розслідування під моральним тиском працівників міліції, які навязали йому версію розвитку подій вчинення ним спільно з ОСОБА_1 кримінального правопорушення, розраховуючи на невелике покарання, не повязане з позбавленням волі.

Суд не приймає до уваги вказану обвинуваченими версію, вважаючи її безпідставною і такою, яка висунута з метою уникнути відповідальності за вчинене.

Суд критично відноситься до не визнання обвинуваченими своєї провини у скоєному злочині, так як їх винуватість повністю підтверджується, як дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, так і показаннями свідків та потерпілого ОСОБА_5.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими в суді доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження:

Обвинувачений ОСОБА_1, погодившись дати показання у судовому засіданні, вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України не визнав, пояснив, що в 2013 році, точної дати не памятає, він знаходився на вулиці в смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області де і зустрів ОСОБА_2. Вони стояли на вулиці та розмовляли, до них підійшов потерпілий ОСОБА_5, запропонував випити спиртні напої. Після чого вони сиділи та розпивали спиртні напої, розмовляючи між собою. В ході розмови потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що у нього на карточці є гроші, тому він попросив у нього в борг 2000 гривень для купівлі рибальських снастей, проти чого ОСОБА_5 не заперечував, та дав усну згоду. Але при цьому казав, що сам зніме гроші та дасть йому. Гроші брав в борг на неділю. Після розпиття спиртних напоїв в квартирі ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_5 був в сильному алкогольному спянінні, тому ліг на диван подрімати і у нього з карману випала банківська карточка, яку підняв ОСОБА_2. Після чого вони пішли разом з ОСОБА_2 до банкомату для зняття грошей. Карточка знаходилась у ОСОБА_2, пін-код йому був не відомий, ОСОБА_5 пін-код не називав в його присутності, його набирав ОСОБА_2. Після зняття коштів у розмірі 2250 гривень, на його пропозицію, вони їх поділили порівну між собою, бо йому не потрібно було стільки грошей, а карточка залишилась у ОСОБА_2. При знятті грошей з банкомату обличчя не ховали, хоча знали, що є відео спостереження. В його присутності ОСОБА_2 гроші в борг не просив. Взяті ним кошти були повернуті потерпілому, але не в обумовлений ними строк. З цієї причини, на його думку, потерпілий і звернувся до суду. Пізніше, а саме тижня через 2, йому зателефонував працівник міліції, запросив до установи міліції. В міліції дав визнавальні свідчення, написав явку з повинною, так як його було завірено, що все буде гаразд. Він раніше був засуджений, знаходиться на обліку в кримінально-виконавчій установі, де йому розяснювалися його права та обовязки, на досудовому слідстві він розумів, що звинувачується у новому злочині, але вважав, що його суворо не покарають. При затвердженні обвинувального акту, в прокуратурі мав можливість сказати прокурору, що себе оговорив, але було страшно, був в стресовому стані після допиту у слідчого, який відбувся за 2-3 дні до цього.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України не визнав, пояснив, що 01 вересня 2013 року він разом з ОСОБА_1 перебував на вулиці біля його будинку, розташованого за адресою: смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, м-н, б. 13, та зустріли ОСОБА_5, який запропонував їм випити спиртні напої, які були при ньому. Вони погодилися з цією пропозицією. Після чого ОСОБА_2 запропонував піднятися до нього до додому, вони піднялися до квартири, там втрьох розпивали спиртні напої. Коли закінчилась горілка, потерпілий ОСОБА_5 запропонував сходити до банкомату та зняти гроші і ще купити спиртних напоїв. Вони разом сходили до банкомату, потерпілий ОСОБА_5 зняв невелику кількість грошей, щоб хватило на покупку спиртного. Після чого пішли до магазину та купили горілки, а потім повернулися до нього додому, де продовжували розпивати спиртні напої. На протязі всього часу розпивання спиртних напоїв ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_5 про щось розмовляли, але йому не відомо про ще саме. Потім ОСОБА_5, знаходячись в стані алкогольного спяніння, задрімав, прилігши на диван, а ОСОБА_1 попрохав його взяти у потерпілого кредитну картку, щоб піти зняти з банкомату грошові кошти, пояснивши, що домовився взяти у потерпілого гроші у борг. Він повернувся в кімнату де дрімав ОСОБА_5, поруч з яким на дивані лежала картка, підняв її та разом з ОСОБА_1 пішли до банкомату. Беручи банківську картку, він розумів, що це є заволодіння чужим майном, але його завірив ОСОБА_1, що він взяв в борг у ОСОБА_5 грошові кошти. Підійшовши до банкомату, ОСОБА_1 ввів пін-код, в цей час він був справа від ОСОБА_1, та вони зняли грошові кошти: спочатку 2000 гривень, а потім ще 250 гривень. Про те, що ОСОБА_1 знімав гроші свідчать розпечатка з банку, де видно тільки ОСОБА_1. Зняті грошові кошти поділили порівну, оскільки ОСОБА_1 сказав, що він взяв у борг більше, чим потрібно. Дані кошти йому не були потрібні, але він їх узяв та потратив на особисті потреби. Зазначені кошти були ними повернуті вже після подачі потерпілим ОСОБА_5 заяви до міліції, про що свідчить розписка від 03.12.2013 року. В його присутності ОСОБА_5 не називав пін-код, ОСОБА_5 їм картку не надавав, гроші ОСОБА_5 він повернув після того, як останній звернувся до міліції. ОСОБА_5 декілька разів дзвонив йому з приводу повернення грошей, запитуючи при цьому навіщо ми вкрали гроші. Вказав, що не може пояснити чому нікому не заявляв про те, що злочин не вчиняв, себе оговорив.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх вина у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, за даними рапорту оперативного чергового чергової частини штабу Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_8 від 19.09.2013 року, потерпілий ОСОБА_5 звернувся до міліції з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які 01 вересня 2013 року з кармана сорочки незаконно викрали кредитну картку «ПриватБанку» та зняли з рахунку 2200 гривень.

Допитаний в судовому засіданні 14.10.2014 року потерпілий ОСОБА_5 показав, що 01 вересня 2013 року по дорозі додому, зустрів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, потім з ними випили горілку, яка була у нього і закусили яблуками. Після цього відніс додому яблука, взяв банківську картку, так як хотів ще купити горілки і закуски, та посидіти. Втрьох пішли до банкомату, де зняли гроші. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стояли рядом з ним. Думає, що вони могли бачити код. Купили горілку і їжу та пішли додому до ОСОБА_2, де розпивали спиртне. Памятає, що в цей день він випив 300-400 грам горілки, а можливо і більше. Ніякої розмови з ним щодо надання грошей в борг ніхто не вів, нікому номер пін-коду він не називав. Розмову вели про політику. Відпочивав на диванчику, можливо лежав та заснув. Ввечері пішов додому, карточка була на місці. 08.09.2013 року виявив, що на рахунку не має грошей, пішов до начальника відділення банку. Там повідомили, що гроші знімали двічі, зробили розпечатку з відеокамери про осіб які знімали гроші. Після цього написав заяву до міліції про крадіжку грошей. Йому ОСОБА_1 повернув 500 гривень, але розписку за ці гроші не давав. Писав розписку про те, що повернули борг, на прохання ОСОБА_1, бо пожалів їх. В подальшому в наступних судових засіданнях, потерпілий змінив свої покази, вказав, що звернувся до міліції тому, що обвинувачені вчасно не повернули борг, мав мету спонукати їх до того, щоб вони повернули гроші. На момент звернення до міліції знав, що обвинувачені не вчинили злочин, він їх оговорив. Насправді гроші давав в борг, називав пін-код, претензій до обвинувачених не має. Мав намір забрати заяву з міліції, але йому її не повернули. Фактично процесуальних дій слідчий з ним не проводив, він підписав документи, не читаючи їх.

Суд критично відноситься до змінених показань потерпілого ОСОБА_5, з огляду на те, що на думку суду, він надав ці покази з жалю до обвинувачених, а приймає до уваги показання потерпілого, надані 14.10.2014 року, як доказ вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, які не спростовані, дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що разом зі своїми дітьми проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н, б. 13, кв. 13. 01 вересня 2013 року, вона прийшла в обід додому та побачила в квартирі свого сина ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невідомого їй на той час чоловіка, які розпивали спиртні напої. З цього приводу вона зробила зауваження сину та пішла на роботу, а вони залишилися вдома та продовжували розпивати спиртні напої, хоча всі знаходилися в стані алкогольного спяніння. Щодо викрадення кредитної картки та зняття грошей їй нічого не відомо, але зазначила, що ніяких грошей у сина не бачила.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_1, підтримує з ним дружні стосунки. Обвинувачений ОСОБА_1 в вересні 2013 року, точної дати він не памятає, підійшов до нього з проханням продати рибальські снасті, вони домовилися щодо ціни та обвинувачений відразу віддав йому 700 гривень за рибальські сітки. Де він взяв ці кошти йому не відомо, він не задавав запитання з цього приводу ОСОБА_1.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що зі слів свого сина ОСОБА_1 йому відомо, що син разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розпивали спиртні напої і в ході розпивання потерпілий ОСОБА_5 пообіцяв надати сину у борг грошові кошти. Йому не відомо як у обвинувачених зявилася карточка, але зі слів сина, карточка була у ОСОБА_2, він її вставляв в банкомат та вводив пін-код, а зняті грошові кошти поділили між собою порівну. На даний час борг повернутий потерілому, оскільки він сам давав гроші сину для передачі ОСОБА_5. Також зазначив, що його син доброзичливий, про нього гарно відзиваються пересічні громадяни, він допомагає людям, в нього є сімя, малолітня дитина.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, про те, що ОСОБА_5, є її колишнім чоловіком. Про скоєний у відношенні ОСОБА_5 злочин їй стало відомо восени 2013 року, коли їхали до суду. До цього часу нічого не знала. В розмові, ОСОБА_5, між іншим сказав, що в нього зняті гроші з картки. Але ОСОБА_1 віддасть гроші після суду. Про яку суму грошей йшла мова їй невідомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що в його провадженні знаходилася справа за обвинуваченням ОСОБА_1 і ОСОБА_2. В рамках цієї справи він проводив досудове слідство, допитував обвинувачених, потерпілого, проводив інші слідчі дії, а саме проводився одночасний допит осіб, слідчий експеримент за участю обвинувачених. Під час проведення слідчих дій інші працівники міліції не були присутні. Психологічного та фізичного тиску ні до кого не застосовував. Під час допитів обвинувачені вказували, що визнають свою вину, протиправність своїх дій, каються у вчиненому. Однак, при допиті кожного окремо, кожний з них говорив, що ініціатором правопорушення є інший. Розяснював їм діюче законодавство, що можливо укласти угоду про примирення, про визнання винуватості. Свідчень щодо того, що гроші брали в борг не надавали. Говорили, що ОСОБА_5 не надавав дозволу взяти картку. В його присутності процесуальний керівник розяснював обвинуваченим, які наслідки вчинення ними кримінального правопорушення. Потерпілий ОСОБА_5 давав свідчення, що обвинувачені протиправно заволоділи його карткою та його грошима, своїм підписом в протоколі допиту в якості потерпілого засвідчив покази. Він, як слідчий, викривлення показів не допускав. Одночасний допит осіб проводився, бо були розбіжності в показах. Сам потерпілий надав розпечатку з банку, яка була долучена до матеріалів справи. Потерпілому, як і всім учасникам провадження розяснював права і обовязки, про що свідчать їх підписи в протоколах. До нього, як до слідчого, звернень від обвинувачених про те, що їх оговорив ОСОБА_5, не надходило. В процесі проведення досудового слідства потерпілий говорив про те, що йому відшкодували шкоду, завдану внаслідок правопорушення, а не повернення боргу. Також вказав про те, що обвинувачений ОСОБА_1, під час отримання копії обвинувального акту усвідомлював, що його може бути засуджено до реальної міри покарання бо в нього повинно бути весілля в цей період і він переживав, чи встигне одружитися до того, як його можуть позбавити волі.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 про те, що він був понятим під час проведення слідчих дій з участю обвинувачених, в ході якої ОСОБА_1 і ОСОБА_2, кожен окремо, вказали будинок № 13 в якому в квартирі розпивали спиртні напої, пояснювали про обставини заволодіння банківською карткою, належної ОСОБА_5, зняття грошей з банкомату. Розповідали добровільно. Все відображено в протоколі слідчої дії, який ним підписаний.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_15, про те, що він був понятим під час проведення слідчих дій з участю обвинувачених, в ході якої ОСОБА_1 і ОСОБА_2, кожен окремо пояснювали та показували про місце та обставини заволодіння грошима. Слідчий розяснював права і обовязки. В присутності іншого понятого ОСОБА_14 проводилися слідчі дії. При цьому застосовувалась фотофіксація. Всіх обставин слідчої дії точно не памятає, так як пройшло багато часу, але памятає, що обвинувачені говорили про те, що розпивали спиртні напої, ОСОБА_5 дав їм карточку, вони зняли гроші з банкомату. Все що вказано в протоколі, все відповідало дійсності. Слідчий записував протокол, зауважень не було. Ним протокол був підписаний.

Об'єктивно винність обвинувачених підтверджується:

- протоколом проведення слідчого експериментувід 26.09.2013 року з фототаблицею за участю ОСОБА_2, який розповів і показав обставини і місце скоєння злочину та місця розташування банкомату, де знімали гроші з належної потерпілому картки та вказано яким чином були розподілені, викрадені гроші, згідно якого встановлено місце події, де було викрадено кредитну картку;

- протоколом проведення слідчого експериментувід 26.09.2013 року з фототаблицею за участю ОСОБА_1, який розповів і показав обставини і місце скоєння злочину та місця розташування банкомату, де знімали гроші з належної потерпілому картки та вказано яким чином були розподілені, викрадені гроші, згідно якого встановлено місце події, де було викрадено кредитну картку;

- протоколом одночасного допиту осіб від 26.09.2013 року між ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в ході якого було встановлено, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самовільно взяли кредитну картку у потерпілого.

Продемонстрованими в судовому засіданні відеозаписів протоколів допиту в якості підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 надав покази про те, що ОСОБА_2 уклав ОСОБА_5 спати, при цьому у того випала картка, а ОСОБА_2 сказав, що знає пін-код. Після цього вони зняли гроші в банкоматі. Розділили їх, повернувшись в квартиру ОСОБА_2 поклав картку в шорти ОСОБА_5. Вказав, що усвідомлює протиправність своїх дій та кається у вчиненому. А ОСОБА_2 надав покази про те, що хто заволодів карткою ОСОБА_5 він не бачив, але ОСОБА_1 запропонував зняти гроші з банкомату. Вони зняли гроші, ОСОБА_1 надав йому частину грошей. ОСОБА_5 не надавав їм свою банківську картку.

Письмові докази і покази свідків в своїй сукупності в повній мірі спростовують версію обвинувачених про непричетність до злочину.

Відносно доводів підсудних про відсутність у них умислу на крадіжку, попередньої змови, то, враховуючи час, спосіб, місце скоєння крадіжки, подальші дії обвинувачених по розпорядженню грошима, суд вважає, що всі ці обставини в сукупності спростовують вказані доводи обвинувачених, а свідчать про наявність єдиного умислу групи осіб, направленого на вчинення таємного викрадення чужого майна.

Так, показання обвинувачених, надані при проведенні слідчих дій, при одночасному допиті обвинувачених та потерпілого, узгоджуються як між собою, так і з первісними показаннями потерпілого ОСОБА_5, наданих 14.10.2014 року в судовому засіданні та показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, наданих в судовому засіданні. При таких обставинах показання обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, наданих в судовому засіданні, суд розцінює як надані з метою уникнути відповідальності за скоєне.

Дослідивши всебічно, повно й неупереджено всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України є доведеною.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що виразилось у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), за попередньою змовою групою осіб, мало місце і містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винні у скоєнні цього кримінального правопорушення і підлягають покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченим, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи виннихта обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК Україниє не лише кара, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли злочин середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 2011 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання алкоголю з шкідливими наслідками, одружений, зі слів має на утриманні малолітню дитину, не працює, за місцем проживання характеризується формально, має середньо-спеціальну освіту.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 2005 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання алкоголю з шкідливими наслідками, розлучений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_6, не працює, за місцем проживання характеризується формально, має середню освіту.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння та рецидив злочину.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які помякшують покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинувачених ст. 69 КК України призначення більш мякого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які помякшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкцій ч. 2 ст. 185 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.01.2012 року засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України та йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України 2 роки іспитового строку, та в період іспитового строку знов скоїв злочин, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_2, обставин, які помякшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_2 в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 в ході досудового розслідування судом не обирався.

Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27), взявши під варту в залі суду.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обрану у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 29 вересня 2014 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення № 0061/86 від 29.09.2014 року.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з 20 листопада 2015 року.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України, до вказаного покарання, суд частково у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, приєднує невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.01.2012 року та остаточно визначає до відбування обвинуваченому ОСОБА_1 за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі, строком 5 років 6 місяців.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обрану у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 29 вересня 2014 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення № 0061/86 від 29.09.2014 року.

Визнати ОСОБА_2 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років 6 місяців позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27), взявши під варту в залі суду.

Початок строку відбування покарання рахувати з 20 листопада 2015 року.

Речові докази по справі, а саме: виписку по банківській картці 4149********8019 потерпілого ОСОБА_5 та фотокартки з банкомату «ПриватБанк» в кількості 36 штук, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Долю речових доказів вирішити після набранням вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженим та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова