Рішення № 53636657, 18.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 761/24611/14-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Макаренко І.О.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5200/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Семенюк Т.А., Ратнікової В.М.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ацумарі», ОСОБА_3, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мана Трейд» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у серпні 2014 року.

Зазначав, що 28.03.2012 року між ним та ТОВ «Ацумарі» був укладений кредитний договір № 50/12-KL, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит шляхом відкриття відкличної кредитної лінії для ведення господарської діяльності, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 3 000 000,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі 22% річних та строком повернення до 27.09.2013 року.

В забезпечення виконання зобов'язань боржника між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 50/12-KL/Р-1, з ОСОБА_2 договір поруки № 50/12-KL/Р-2 та з ТОВ «Мана Трейд» договір поруки № 50/12-KL/Р-3, згідно яких поручителі та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість.

На підставі викладеного просив стягнути з відповідачів на свою користь солідарно заборгованість за кредитним договором № 50/12-KL від 28.03.2012 року в розмірі 3 191 746,52 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Ацумарі», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ТОВ «Мана Трейд» на користь ПАТ «Златобанк» заборгованість по кредитному договору № 50/12-KL в сумі 3 191 746,52 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 2 999 050,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 184 379,94 грн., пені в сумі 3 316,58 грн., штрафу в сумі 5000,00 грн.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та ухвалення в цій частині нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом вірно встановлено, що 28.03.2012 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Ацумарі» був укладений кредитний договір № 50/12-KL, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит шляхом відкриття відкличної кредитної лінії для ведення господарської діяльності, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 3000000,00 грн., зі сплатою процентів у розмірі 22% річних та строком повернення до 27.09.2013 року.

04.04.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 50/12-KL від 28.03.2012 року, відповідно до якої сторони погодили максимальний ліміт заборгованості в розмірі 1 500 000,00 грн. та сплату разової комісії в сумі 4 500,00 грн. до 05.04.2012 року.

Додатковою угодою №2 від 14.05.2012 року до кредитного договору №50/12-KL від 28.03.2012 року сторони погодили встановити максимальний ліміт заборгованості в розмірі 3 000 000,00 грн. та сплату разової комісії в розмірі 4 500,00 грн.

Згодом між сторонами були укладені договір про внесення змін №3 від 27.09.2013 року до кредитного договору № 50/12-KL від 28.03.2012 року, яким сторони, серед іншого, погодили встановити кінцевий строк повернення кредиту не пізніше 26.09.2014 року та договір про внесення змін №4 від 07.10.2013 року до кредитного договору № 50/12-KL від 28.03.2012 року.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в загальній сумі 3 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами, наявними в матеріалах справи (а.с. 42-51).

Згідно розділу 3.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти/комісію за кредитом у розмірі та в порядку, передбаченому цим кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору, повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту в тому числі у випадку настання несприятливих обставин та безумовно сплатити неустойку, інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки завдані невиконанням або неналежним виконанням умов кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.

Згідно п. 4.3 за кожен випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором, визначених в п. 3.4, позичальник сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Ацумарі» не належно виконувало взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 11.08.2014 року становила 3 191 746,52 грн. та складалась з: заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 2 999 050,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 184 379,94 грн., пені в сумі 3 316,58 грн., штрафу в сумі 5000,00 грн.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

01.07.2014 року ПАТ «Златобанк» листом №2270 звертався до позичальника вимогою про дострокове погашення заборгованості, але вказана вимога позичальником не виконана.

В забезпечення виконання забов'язань за кредитним договором № 50/12-KL від 28.03.2012 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 50/12-KL/Р-1, з ОСОБА_2 договір поруки № 50/12-KL/Р-2 та з ТОВ «Мана Трейд» договір поруки № 50/12-KL/Р-3, згідно яких поручителі та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Згідно договору поруки №50/12-KL/P-2 від 28.03.2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, поручитель поручається перед кредитором та зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником своїх зобов'язань. Сторони домовились що зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними та для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим договором поруки та кредитним договором, не потребується.

Пунктом 1.2 договору поруки встановлено, що поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі що і боржник, в такому ж порядку та строки, що і боржник. Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь якого з них окремо.

04.04.2012 року та 14.05.2012 року між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_2 були укладені Додаткові угоди до договору поруки №50/12-KL/P-2 від 28.03.2012 року, які змінювали ліміт заборгованості за кредитним договором, а також строк повернення кредиту у відповідності до Додаткової угоди №1 від 04.04.2012 року та Додаткової угоди №2 від 14.05.2012 року до кредитного договору № 50/12-KL від 28.03.2012 року, які були укладені між банком та позичальником.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2014 року ПАТ «Златобанк» листом №2267 звертався до ОСОБА_2 з вимогою про дострокове погашення заборгованості, але вказана вимога поручителем також виконана не була, внаслідок чого в серпні 2014 року позивач звернувся до суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ТОВ «Ацумарі» не виконувало належно взяті за договором кредиту зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості, а оскільки відповідно до закону та умов договорів поруки відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТОВ «Мана Трейд» зобов'язались нести солідарну відповідальність за невиконання ТОВ «Ацумарі» кредитних зобов'язань, стягнув солідарно з них на користь позивача заборгованість.

Натомість колегія суддів не може повною мірою погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Отже у даній справі, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ «Златобанк» до ТОВ «Ацумарі» та ТОВ «Мана Трейд».

Враховуючи вищевикладене, рішення суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Златобанк» до ТОВ «Ацумарі» та ТОВ «Мана Трейд» необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

Даний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі 6-745ц15, який є обов'язковим для всіх судів України відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України.

Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України необхідно повідомити ПАТ «Златобанк», що розгляд його позовних вимог до ТОВ «Ацумарі» та ТОВ «Мана Трейд» про стягнення заборгованості за кредитним договором віднесено до юрисдикції господарських судів.

Щодо позовних вимог ПАТ «Златобанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід зазначити наступне.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до пункту 1.2 договору поруки №50/12-KL/P-1 від 28.03.2012 року, укладеного між банком та ОСОБА_3, поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Вищезазначене також встановлено і в договорі поруки №50/12-KL/P-2 від 28.03.2012 року, укладеного між банком та ОСОБА_2

Висновок суду щодо наявності підстав для солідарного стягнення з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджується з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договорів поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання, між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

В даному випадку предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед банком разом із позичальником як солідарні боржники, хоча і за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

Враховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами статті 554 ЦК України, відсутні.

Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року справі 6-35цс15.

Крім того, звертаючись до суду з апеляційної скаргою ПАТ «Златобанк» просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка включає в себе пеню в розмірі 3 316,58 грн. та штраф в сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору №50/12-KL від 28.03.2012 року, а саме пунктом 4.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 4.3, 4.4 та 4.5 кредитного договору, сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15.

Таким чином, вимоги ПАТ «Златобанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення штрафу в розмірі 5 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

При цьому колегія суддів враховує, що з наданого позивачем розрахунку вбачається, що період нарахування пені перевищує один рік, проте відповідачами під час розгляду справи судом першої інстанції не було подано заяву про застосування позовної давності.

Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, не має правових підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

Звертаючись до суду з апеляційної скаргою ОСОБА_2 зазначала, що вказаний договір поруки нею не підписувався, а тому вона не брала на себе зобов'язань щодо солідарної відповідальності з боржником за виконання умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

На виконання вимог вищезазначеної статті, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.06.2015 року, за клопотанням представника апелянта у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №12256/12257/15-32 від 22.10.2015 року, складеного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_2 у графі «Поручитель» у правому нижньому куті на лицевій та зворотній сторонах кожного аркушу, та у графі «Поручитель» у рядку «ОСОБА_2.» у Договорі поруки №50/12-KL/Р-2 від 28.03.2012 року, у графі «Поручитель» у рядку «ОСОБА_2.» у Додатковій угоді від 04.04.2012 року до Договору поруки №50/12-KL/Р-2 від 28.03.2012 року, у графі «Поручитель» у рядку «ОСОБА_2.» у Додатковій угоді від 14.05.2012 року до Договору поруки №50/12-KL/Р-2 від 28.03.2012 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів, вказані підписи виконані ОСОБА_2

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України)

Саттею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 212 ЦПК України).

Отже, зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини справи та на підставі висновку КНДІСЕ №№12256/12257/15-32 від 22.10.2015 року, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність апелянтом викладених в апеляційній скарзі доводів щодо не підписання договору поруки та укладених до нього додаткових угод.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права тощо.

Враховуючи викладене, колегія суду приходить до висновку про наявність підстав для виходу за межі апеляційної скарги на підставі ст. 303 ЦПК України та часткове задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_2

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог позивача до ТОВ «Ацумарі» та ТОВ «Мана Трейд» про стягнення кредитної заборгованості.

В решті вимог позов підлягає частковому задоволенню, в наслідок чого з ОСОБА_3, як з поручителя на підставі договору поруки №50/12-KL/P-1 від 28.03.2012 року, та з ОСОБА_2, як з поручителя на підставі договору поруки №50/12-KL/P-2 від 28.03.2012 року, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №50/12-KL від 28.03.2012 року в розмірі 3 186 746,52 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 2 999 050,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 184 379,94 грн. та пені в сумі 3 316,58 грн.

Слід також зазначити, що стягуючи з відповідачів судові витрати, суд першої інстанції не звернув уваги, що у відповідності до ст.88 ЦПК України, вказані витрати не підлягають стягненню в солідарному порядку.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 1 827,00 грн., з кожного.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ацумарі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мана Трейд» про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Позов в частині вимог Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (ЄДРПОУ 35894495) заборгованість за кредитним договором № 50/12-KL від 28.03.2012 року в сумі 3 186 746 грн. 52 коп., яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 2 999 050,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 184 379,94 грн., пені в сумі 3 316,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (ЄДРПОУ 35894495) заборгованість за кредитним договором № 50/12-KL від 28.03.2012 року в сумі 3 186 746 грн. 52 коп., яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 2 999 050,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 184 379,94 грн., пені в сумі 3 316,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (ЄДРПОУ 35894495) судовий збір в сумі 1 827 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: