Рішення № 53636051, 19.11.2015, Сосницький районний суд Чернігівської області

Справа № 745/670/15-ц

Провадження № 2/745/195/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 року Сосницький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Смаль І.А.

за участі секретаря Шуляр І.В.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката Бабича А.І., представника відповідача Величко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Сосниця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Еліта" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Еліта" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона працювала на різних посадах у ПАТ «ЕЛІТА» із 20 вересня 1974 року, а на останній посаді комплектувальника матеріалів із 8 червня 2015 року. В кінці серпня 2015 року вона написала та подала заяву на ім'я директора ПАТ «Еліта» Пономаренка С.Г. про звільнення її за власним бажанням. Однак, через декілька днів вона вирішила, що вчинила не правильно, написавши заяву про звільнення, та подала 1 вересня 2015 року заяву на ім»я директора щодо відкликання раніше поданої заяви. 7 вересня 2015 року у неї погіршився стан здоров»я і вона з цього дня по 18 вересня 2015 року перебувала на стаціонарному лікування у Сосницькій КЛПЗ, що підтверджується листком непрацездатності. З наказом про звільнення її ніхто не ознайомлював. Крім цього, 19 вересня 2015 року, після лікування, вона повторно направила заяву щодо відкликання заяви про звільнення та намір працювати далі. Тільки у жовтні 2015 року із листа ПАТ « Еліта» їй стало відомо про звільнення. В зв'язку з цим просить поновити її на роботі, стягнути 3200 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 10000 грн моральної шкоди, 2000 грн витрат на правову допомогу та 487,20 грн сплаченого судового збору.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, в своїх поясненнях посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того пояснила,що 27.07.2015 року директор ПАТ "Еліта" примусив написати її заяву на звільнення. Вона написала заяву,але потім вирішила її відкликати ,про що написала заяву 01.09.2015 року.07.09.2015 року вона перебувала на робочому місці і в 9 год.30 хв. їй зателефонували з кадрів . Коли вона прийшла в відділ кадрів ОСОБА_5 сказала їй що сьогодні останній робочий день ,що потрібно підписати обхідні документи. Вона сказала,що до вечора багато часу і ще встигне. В кінці робочого дня у неї погіршився стан здоров"я і вона викликала швидку допомогу і потім з 07.09.2015 року по 18.09.2015 року перебувала на лікуванні в Сосницькій ЦРЛ. 21.09.2015 року вона дізналася,що її звільнили з роботи. Вона отримала повідомлення про необхідність отримання трудової книжки 21.09.2015 року ,але отримала її тільки в жовтні.

Представник позивача адвокат Бабич А.І. позовні вимоги підтримав,в своїх поясненнях посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача Величко Г.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та подала письмові заперечення з яких вбачається, що комплектувальник матеріалів ПАТ «Еліта» ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з роботи 07.09.2015 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, яка зареєстрована в книзі реєстрації заяв на звільнення цієї ж дати за № 15. Так як позивач просила звільнити з роботи за власним бажанням з конкретної дати 07.09.2015 р. згідно написаної нею власноруч заяви від 17.09.2015 р. у зв'язку з виходом на пенсію, то її було звільнено 07.09.2015 року по 38 КЗпП України (розпорядження № 1 10-к від 07.09.2015 року). Позивач в позовній заяві стверджує, що вона відкликала заяву про звільнення подану 07.09.2015 року, а тому звільнення є незаконним, що не відповідає дійсним обставинам справи та нормам законодавства. 04.09.2015 року, за вхід. № 299 ПАТ «Еліта» отримано від позивача заяву датовану 01.09.2015 року про відкликання заяви про звільнення. Так як позивач також подавала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням і в серпні місяці поточного року, про що вказує сам позивач, тому вважаємо, що була відкликана саме ця заява. Заява про відкликання від 01.09.2015 року не може відкликати пізніше подану заяву від 07.09.2015 року, тому вона не враховувалась при звільненні працівника. 22.09.2015 року за вхід. № 320 ПАТ «Еліта» отримано повторно заяву про відкликання заяви про звільнення, яка надійшла вже після звільнення працівника та припинення з нею трудових відносин. Таким чином, 07.09.2015 року в день звільнення, позивач не відкликала своєї заяви про звільнення за власним бажанням. Позивач в позовній заяві також стверджує, що з наказом про звільнення її ніхто не ознайомив, і що тільки у жовтні 2015 року їй стало відомо про звільнення, що не відповідає дійсності. В день подачі заяви 07.09.2015 року, ОСОБА_1 знаходилася на роботі. Нач.відділу кадрів ОСОБА_5 в цей день повідомила її про звільнення та запропонувала отримати обхідний лист, трудову книжку та ознайомитися з розпорядженням про звільнення. Позивач відмовилась без пояснення причин відмови, про що був складений акт від 07.09.2015 р. Наприкінці робочого дня в 15-50 позивач була доставлена до лікарняного закладу, що підтверджується довідкою Сосницької центральної районної лікарні № 1094 від 29.10.2015 року.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка та дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає що позов не підлягає задоволенню. До такого висновку суд приходить з наступних міркувань. З копії трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 з 08.06.2015 року працювала на посаді комплектувальника матеріалів Публічного акціонерного товариства "Еліта". (а.с.5-7)

07.09.2015 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за віком, що підтверджується поданою представником відповідача копією даної заяви та копією книги реєстрації заяв на звільнення працівників ПАТ «Еліта».(а.с.42-44)

В той же день, 07.09.2015 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за власним бажанням в зв»язку з виходом на пенсію за віком, ст.38 КЗпП України, про що видано розпорядження №110-к від 07.09.2015 року. (а.с.45)

Посилання позивача на те, що вона відкликала заяву про звільнення не заслуговують на увагу, оскільки з наданих позивачем та відповідачем копій даної заяви від 01.09.2015 року (а.с.8,53) вбачається, що ОСОБА_1 просить подану заяву про звільнення вважати недійсною. Тобто текст заяви та дата її подання, свідчить що позивачка відкликала заяву про звільнення, яка була подана до 01.09.2015 року, а не подану нею заяву про звільнення від 07.09.2015 року на підставі якої її і було звільнено з посади комплектувальника матеріалів ПАТ «Еліта».

З заяви про відзив заяви про звільнення ,яка датована 19.09.2015 року та отримана ПАТ "Еліта" 22.09.2015 року вбачається,що позивач повідомляє повторно про відзив заяви про звільнення від 01.09.2015 року ,тобто дана заява вже подана після звільнення позивача з роботи.

З розпорядження №118-к від 22.09.2015 року ,розпорядження №110-к від 07.09.2015 року, довідки ПАТ «Еліта» від 27.10.2015 року №533 вбачається, що ОСОБА_1 в день звільнення 07.09.2015 року виплачено в повному обсязі належні їй виплати в сумі 1661,47 грн. Факт розрахунку не заперечується позивачем. (а.с.45,56,57)

Також, доводи позивачки про те, що їй стало відомо про звільнення тільки у жовтні 2015 року є також безпідставними, оскільки з акту від 07.09.2015 року за підписами начальника відділу кадрів ОСОБА_5, в присутності голови профкому Бідної І.А., інспектора з кадрів Мотчаної М.В. вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася отримати обхідний лист, трудову книжку та не розписалася в розпорядженні про звільнення.(а.с.48)

З довідки КЛПЗ «Сосницька центральна районна лікарня» №1094 від 29.10.2015 року вбачається, що в 15.50 год 07.09.2015 року доставлена каретою швидкої допомоги в терапевтичне відділення, виписана 18.09.2015 року. (а.с.55)

З листка непрацездатності серія АГФ №832708 вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 07.09.2015 року по 18.07.2015 року перебувала на стаціонарному лікуванні в КЛПЗ Сосницька центральна районна лікарня. Дана обставина підтверджується також довідкою лікаря терапевта ОСОБА_9 від 24.09.2015 року № 947.

Свідок ОСОБА_5 в судову засіданні дала показання, що 07.09.2015року близько 09 год. секретар передала їй заяву ОСОБА_1 про звільнення з роботи . Перед обідом ,коли до них в відділ кадрів зайшла ОСОБА_1 вона їй повідомила,що її заява підписана директором та видане вже відповідне розпорядження та запропонувала взяти обхідний лист,але вона відмовилася нічого не пояснюючи. В кінці дня склали акт про те,що позивачка відмовилася отримувати трудову книжку та того ж дня відправили заказним листом повідомлення про необхідність отримання трудової книжки. 22.07.2015 року позивачка вже подавала заяву про звільнення ,але потім її забрала ,сказала,що ще подумає,тому що кожні два роки проводиться перерахунок пенсії і що вона ,мабуть допрацює до свого дня народження,а потім в вересні буде звільнятися.

Відповідно до ч.1,2 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.

Відповідно до 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні позивач зазначала,що директор ПАТ "Еліта" примусив її написати заяву про звільнення ,однак в позовній заяві поданій до суду,позивач не вказувала такі підстави позову.

Крім того,пояснення позивача про те,що заяву про звільнення вона написала під примусом не підтверджується жодними доказами та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_5,яка була допитана саме за клопотанням позивача.

Крім того,в ході судового розгляду позивач не заперечувала що писала декілька заяв на звільнення ,одну з яких було написано 27.07.2015 року. В позовній заяві зазначено також ,що заяву на звільнення позивачка писала в кінці серпня 2015 року. З досліджених доказів,а саме заяв про відкликання вбачається,що позивачка не відкликала заяву про звільнення від 07.09.2015 року.Заява про відкликання ,яка датована 19.09.2015 року подана вже після винесення наказу про звільнення 07.09.2015 року.

В даному випадку позивачем не надано жодних доказів, що вона відкликала подану нею заяву про звільнення від 07.09.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з дотриманням норм чинного законодавства про працю, тому підстав для задоволення позовних вимог суд не знаходить.

Підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди також не має ,оскільки моральна шкода відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодовується власником працівникові у випадку порушення його законних прав.

Керуючись ст..38,237-1 КЗпП України, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Еліта" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Сосницький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення ,а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення , - з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.11.2015 року.

Суддя І.А.Смаль