Рішення № 53633591, 18.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1228/15

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 - «Про звернення стягнення на предмет іпотеки» за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

04.11.2009 року ПАТ «ОТП Банк» звернулись до суду із зазначеним позовом, по якому просили звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі, яка належить відповідачу ОСОБА_2 та кошти від її реалізації направити для погашення заборгованості за кредитним договором № ML-506/003/2007 від 20.11.2007 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що згідно з кредитним договором № ML-506/003/2007 від 20.11.2007 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 227 151,76 дол. США строком до 20.11.2037 року. В забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору між банком та ОСОБА_2 20.11.2007 року був укладений іпотечний договір № PCL-506/003/2007, предметом якого є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 в м. Одесі, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності.Через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість станом на 06.08.2009 року у розмірі 261984,01 дол. США та 63433,99 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2011 року, позов задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі, яка належить ОСОБА_2, з направленням коштів від її реалізації на погашення заборгованості за кредитним договором від 20 листопада 2007 року № ML-506/003/2007.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 червня 2012 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2010 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2011 року були скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення касаційний суд звернув увагу на допущені судами такі недоліки: рішення районного суду ухвалено після відступлення ПАТ «ОТП Банк» права вимоги «ОТП Факториинг Україна», апеляційний суд залишив це поза увагою, помилку не виправив; в справі відсутній додаток № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю, зі змісту якого можливо встановити, що вимога за договорами, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, також відступлено; поза увагою суду залишились вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку» про те, що у разі задоволення судом позову про звернення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються всі складові звернення стягнення, які визначені в цьому законі; зазначено про порушення положень ст. 33 Закону України «Про іпотеку», яким передбачено здійснення звернення стягнення на предмет трьома різними способами: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а одночасне звернення стягнення на один предмет іпотеки на підставі рішення суду та виконавчого напису нотаріуса є помилковим.

Під час повторного розгляд первісного позивача ПАТ «ОТП Банк» було замінено на ПАТ «ОТП Факторинг», представник якого позов підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, вважав його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з тих підстав, що 20.12.2008 року приватним нотаріусом Іллічовою Н.А. було вчинено виконавчий напис, відповідно до якого було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі для задоволення вимог позивача про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, тобто право позивача вже було захищено обраним ним способом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2014 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був задоволений: звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі, яка належить ОСОБА_2 та кошти від її реалізації направити для погашення заборгованості за кредитним договором № ML-506/003/2007 від 20.11.2007 року, яка складає у розмірі 261 984,01 дол. США та 63 433,99 грн., визначений спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів/продажу банком як іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Кошти отримані від реалізації предмета іпотеки направити на погашення кредитної заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Встановлена початкова ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати в розмірі 1820 грн.

30.07.2014 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просить рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин по справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга.

Задовольняючи позов, районний суд виходив із доведеності укладання договору кредиту та договору іпотеки, невиконання своїх зобов'язань по кредитному договору відповідачем, правильності нарахування боргу відповідача та наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

20 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк», від імені якого діяло ПП «Агентство по торгівлі нерухомістю «Альянс» в особі Трофимця В.І. на підставі довіреності, укладено кредитний договір № ML-506/003/2007 на суму 227 151 доларів 76 центів США зі сплатою плаваючої процентної ставки та строком повернення кредиту до 20 листопада 2037 року.

20 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк», від імені якого діяло ПП «Агентство по торгівлі нерухомістю «Альянс» в особі Трофимця В.І. на підставі довіреності, укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір № PCL-506/003/2007, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 в м. Одесі, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Вартість іпотечного майна була визначена сторонами договору у розмірі 1514495,00 грн., що еквівалентно 299900,00 доларів США ( 1 долар=5,05 грн.).

26 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договори купівлі-продажу кредитного портфеля та відступлення права вимоги, за яким банк передав товариству сукупність прав, належних йому за договорами забезпечення, у тому числі правом звертати стягнення на майно згідно з додатком № 1 до договору відступлення права вимоги.

Згідно додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 26 листопада 2010 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторінг Україна», що факторингом було придбано також і право вимоги до ОСОБА_2 ( а.с. 19-21, 145-146, том 2).

Також, 26 листопада 2010 року був складений акт приймання-передачі кредитного портфелю, згідно якому продавець ПАТ «ОТП Банк» передав, а покупець ТОВ «ОТП Факторінг Україна» прийняв кредитний портфель, визначений у пункту 1 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 26 листопада 2010 року та у додатку 1 до договору. Вмнагорода за кредитний портфель складає 254908163,06 грн.( а.с.70-71, том 2) .

Таким чином, станом на теперішній час в повному обсязі здійснено заміну кредитора у вказаних зобов'язальних правовідносинах - з ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Згідно матеріалів справи, 12 грудня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. на іпотечному договорі від 20 листопада 2008 року був вчинений виконавчий напис на задоволення вимог банку кредитної заборгованості на загальну суму 237803,48 доларів США та 73337,66 грн. ( а.с.45, том 1).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2014 року виконавчий напис нотаріуса від 12 грудня 2008 року був визнаний таким, що не підлягає виконанню ( а.с. 161-165, том 2). Рішення не оскаржено та набрало законної сили.

Під час повторного розгляду справи, суду надані розрахунки заборгованості відповідача за кредитним договором, відповідно яким заборгованість відповідача становить 261984,01 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом - 226226,73 дол. США і прострочених процентів за користування кредитом - 35757,28 дол. США; суми штрафних санкцій за прострочення виконання зобов*язань в розмірі 63433,99 грн., яка складається із суми пені - 63358,99 грн. та штрафу - 75 грн.

Надані до суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» розрахунки заборгованості відповідача по кредитному договору перевірені районним судом та їм надана належна оцінка.

Колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком районного сулу про те, шо оскільки грошове зобов'язання відповідачем не було виконано, він порушив вимоги ст. 1054 ЦК України, за якою позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту в строки й у порядку, встановленому договором. При цьому, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, враховуючи, що позичальник не виконав своє зобов'язання з повернення кредиту, колегія суддів вважає вірним висновок районного суду про обґрунтованість звернення позивача із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За правилом ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п.п 6.1.6.2. іпотечного договору, банк має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за іпотечним договором або будь-якого зобов'язання забезпеченого іпотечним договором.

Однак, районний суд, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, порушив норми матеріального права та процесуального права.

Поза увагою суду залишилися вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку» про те, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Наведені вимоги закону районним виконані не повністю.

Крім того, суд застосував два способи реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення прилюдних торгів та в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», що є помилковим. Позивач же просив суд застосувати спосіб реалізації предмету іпотеки відповідно до даного закону.

Згідно абз.1 п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд, визначаючи початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Враховуючи наведені положення Постанови Пленуму апеляційним судом була призначена судова будівельно-технична експертиза

Згідно висновку № 471 судової бкдіельно-техничної експертизи ринкова вартість іпеточного майна складає 2220500 грн., що еквівалентно 100248 доларів США. ( а.с.223-358, том 2).

Отже, враховуючи, що боржником за основним зобов'язанням - порушено договірні зобов'язання перед позивачем, а вартість предмета застави не перевищує загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем, районний суд вважав правильним за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Однак, враховуючи, що за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи, ринкова вартість предмету іпотеки визначена на теперішній, колегія суддів вважає за можливе зазначити саме таку початкову ціну для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч. 1 ст. 59 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів, однак не виконав повністю вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Отже, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріально та процесуального права, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення частині викладення резолютивної частини рішення і іншій редакції.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2014 року - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в наступній редакції:

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором РСL-506/003-2007 від 26 листопада 2007 року: на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), в рахунок сплати заборгованості ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ( ідентифікаційний код 36789421), яка виникла на підставі договору про надання кредиту № МL -506/003/2007 від 20.11.2007 року, в розмірі 261984,01 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом - 226226,73 дол. США і прострочених процентів за користування кредитом - 35757,28 дол. США; суми штрафних санкцій за прострочення виконання зобов*язань в розмірі 63433,99 грн., яка складається із суми пені - 63358,99 грн. та штрафу - 75 грн.; встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить відповідачу, із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві; визначити початкову ціну предмету іпотеки в сумі 2220500 (два мільйони двісті двадцять тисяч п'ятсот) грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

18.11.2015 року м. Одеса