Ухвала суду № 53633466, 10.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7181/15

Головуючий у першій інстанції Бурнусус О. О.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

Сегеди С.М.

суддів Кононенко Н.А.

при секретарі Томашевській К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ», (третя особа ОСОБА_4) про стягнення страхового відшкодування за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2015 року,

встановила:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути на свою користь з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ- АВТО» суму в розмірі 17973,14 грн., яка складається зі страхового відшкодування шкоди, повязаної з пошкодженням транспортного засобу 12654,75 грн.; пені за прострочення виплати страхового відшкодування 2335,75 грн.; інфляційного зростання суми боргу 2684,13 грн.; 3% річних за користування чужими грошима 298,51 грн. Крім цього, просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» моральну шкоду в розмірі 6100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 грудня 2013 року на проспекті Суворова кут вулиці Рєпіна в місті Ізмаїлі мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21103, реєстраційний номер ВН 5341ЕО під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Ford Tranzit, який належить ТОВ «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» під керуванням ОСОБА_4, що працює водієм-експедитором в ТОВ «КСМ «СИОЛ».

В результаті ДТП автомобіль ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а також вказує на те, що на місце ДТП був викликаний наряд ДАЇ, який зафіксував факт дорожньо-транспортної пригоди та видав відповідні довідки.

05 лютого 2014 року Дніпровський районний суд м. Херсона постановою у справі №666/304/14-п визнав ОСОБА_4 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та наклав стягнення у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» застрахована ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», що підтверджується полісом обов'язкового страхування №АЕ /0585308 зі строком дії до 25 березня 2014 року.

08 січня 2014 року позивачем було подано заяву до ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» про виплату страхового відшкодування у звязку з ДТП та всі необхідні документи, які передбачені статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визнання події страховим випадком та встановлення розміру страхового відшкодування.

За даною заявою страховою компанією було прийняте рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 12654,75 грн., але виплата не проведена до теперішнього часу.

Таким чином, як вказує позивач, крайній термін виплати страхового відшкодування припадав на 08 квітня 2014 року, але до теперішнього часу страховик виплату встановленого розміру відшкодування не здійснив.

Як зазначено в позовній заяві, загальний борг відповідача ПАТ «УСК»ГАРАНТ-АВТО» складає 17973,14 грн., з урахуванням страхового відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, пені за прострочення виплати страхового відшкодування, інфляційного зростання суми боргу, а також 3% річних за користування чужими грошима.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач відчував душевні страждання, в результаті чого у нього погіршився стан здоров'я, з'явився страх сісти за кермо, а також у нього виникли боргові зобов'язання, конфліктні ситуації зі страховою компанією та винуватцем ДТП, він просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» моральну шкоду в розмірі 6100 грн.

26 травня 2015 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду позовну заяву ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» (третя особа ОСОБА_4) про стягнення страхового відшкодування в частині стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. залишено без розгляду.

У судовому засіданні:

- представник позивача позову підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні на підставі доводів, викладених у позовній заяві;

- відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» надав заперечення проти позову;

- представник відповідача публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ- АВТО» в судове засідання не зявився.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2015 року позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ»(третя особа ОСОБА_4). про стягнення страхового відшкодування задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ - АВТО» на користь ОСОБА_3 17973 гривні 14 копійок, з них: 12654 гривні 75 копійок страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу; 2335 гривень 75 копійок пеня за прострочення виплати страхового відшкодування; 2684 гривні 13 копійок інфляційне зростання суми боргу; 298 гривень 51 копійка 3 % річних за користування чужими грошима.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ - АВТО» (юридична адреса: 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, місцезнаходження: 03113, м. Київ, пр. Перемоги, 57, код ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 190 (сто девяносто) гривень 58 копійок.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» (юридична адреса: 73034, м. Херсон, проспект Сенявіна, 7) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» (юридична адреса: 73034, м. Херсон, проспект Сенявіна, 7) на користь судовий збір в сумі 53 (п'ятдесят три) гривні 02 копійки. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» просить рішення суду скасувати в частині стягнення моральної шкоди, ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Як вбачається з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі ст.ст. 22, 23, 979, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», роз'яснень викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня1992 року (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами), виходив з наступного.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого центром ДАІ м. Болград Одеської області, власником автомобілю марки ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_5 на підставі довіреності уповноважив ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7 користуватися та розпоряджатися автомобілем марки ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_8, який є власником транспортного засобу марки ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, застраховано публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «ГАРАНТ- АВТО» згідно полісу АС 8083868 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який було укладено 07 листопада 2013 року.

Цивільно-правова відповідальність товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» застрахована публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «ГАРАНТ- АВТО» згідно полісу №АЕ 0585308 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який було укладено 25.03.2013 року.

Відповідно до наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» за №3-к від 06 лютого 2013 року ОСОБА_4 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з 06 лютого 2013 року з окладом відповідно до штатного розпису.

Наказом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» від 06 лютого 2013 року на ОСОБА_4 покладено відповідальність за експлуатацію та технічний стан автомобілю марки Ford, реєстраційний номером НОМЕР_3.

26 грудня 2013 року на проспекті Суворова кут вулиці Рєпіна в місті Ізмаїлі Одеської області ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв зіткнення з автомобілем Ford Tranzit, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ТОВ «Компанія смазочних материалів «СИОЛ» під керуванням ОСОБА_4, що працює водієм-експедитором в ТОВ «КСМ «СИОЛ».

Постановою Дніпровського районного суду м.Херсона від 05 лютого 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Відомості про те, що дана постанова суду оскаржувалась, суду надано сторонами не було.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з вини ОСОБА_4 сталося ДТП, в результаті якого транспортний засіб марки ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Сума матеріальної шкоди, завданої внаслідок аварійного пошкодження автомобіля позивача відповідно доремонтної калькуляції №16810/5 від 22 квітня 2014 року, складає 12654,75 грн.

Як вбачається з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ 0585308 між ТОВ «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» та публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «ГАРАНТ- АВТО» укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Суд першої інстанції вірно вказав, що з ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ -АВТО» підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 матеріальна шкода в сумі 12654,75 грн. виходячи з розрахунку 12654,75 грн. 0,00 грн.

Судом встановлено, що 08 січня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ- АВТО» із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування, що підтверджується листом заступника начальника управління врегулювання страхових подій та контролю виплат від 15 грудня 2014 року.

Виходячи з того, що всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування були вчасно надані до страхової компанії, суд прийшов до висновку, що страхове відшкодування мало бути виплачене не пізніш як 08 квітня 2014 року, тому з 08 квітня 2014 року по 19 січня 2015 року (на момент підготовки позову), є правомірним стягнення пені у звязку з невиплатою страхового відшкодування.

Враховуючи, що ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ - АВТО» прострочила виплату страхового відшкодування, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційне зростання суми боргу в розмірі 2684,13 грн. та 3 % річних за користування чужими грошима в розмірі 298,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди позивач посилався на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, він відчував душевні страждання, в результаті чого у нього погіршився стан здоров'я, з'явився страх керувати транспортним засобом, а також у останнього виникли боргові зобов'язання, конфліктні ситуації зі страховою компанією та винуватцем ДТП.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру - немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, а також враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналіз норм ст. ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Судом правильно встановлено, що діями ОСОБА_4, який перебуває у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ», та скоїв дорожньо-транспортну пригоду під час виконання трудових обов'язків, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що в результаті пошкодження його автомобіля, останній тривалий час не міг повернутися до нормального способу життя, оскільки знаходився у нервовому стані, в нього з'явився страх керувати транспортним засобом, а також виникли боргові зобов'язання тощо.

Враховуючи факт заподіяння позивачу моральної шкоди, протиправність дій ОСОБА_4, який перебуває у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ», причинний зв'язок між такими діями та їх наслідками, а також вину ОСОБА_4, який перебуває у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ», в завданій моральній шкоді, суд дійшов до правомірного висновку щодо необхідності стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» на користь позивача, грошової компенсації в сумі 5000 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно зі ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» - відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2015 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія смазочних матеріалів «СИОЛ» (третя особа ОСОБА_4) про стягнення страхового відшкодування - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко