Вирок № 53628478, 19.11.2015, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1887/15-к

Номер провадження 1-кп/629/235/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015220380000762 та № 12015220380001110 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Орілька, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, проживаючого без реєстрації за адресою: смт. Орілька, Лозівського району, Харківської області, вул. Жовтнева, б. 98, не військовозобовязаного, раніше судимого:

- 12.04.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 297 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючого, не одруженого, не військовозобовязаного, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 4, який фактично мешкав за адресою: смт. Орілька, Лозівського району, Харківської області, вул. Свердлова, б. 3, раніше судимого:

- 07.12.2011 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року 10 днів обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік;

- 12.04.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 15 ст. 297 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- 07.11.2013 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185, ст.. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільненого 04.11.2014 року умовно-достроково на строк 09 місяців 15 днів,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області ОСОБА_3,

- захисту обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше засуджений, маючи не зняту та не погашену судимість за скоєння злочину, передбаченого ст. 185 КК України та ОСОБА_2, будучи раніше засуджений, маючи не зняту та не погашену судимість за скоєння злочину, передбаченого ст. 185 КК України, в період умовно-дострокового звільнення, скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, вчинене за попередньою змовою групою осіб при наступних обставинах:

28 березня 2015 року близько 10-00 години, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходились поблизу вул. Б.Шишкіних в смт. Орілька, Лозівського району, Харківської області та в силу відсутності грошей у них виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме телефонного кабелю з телефонної лінії електропередач. Скориставшись відсутністю поруч з ними сторонніх осіб, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, виражених в таємному викраденні чужого майна, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, використовуючи сокиру відрубали з телефонної лінії електропередач кабелі, а саме: кабель марки «ПРППМ 1х2х0,9», довжиною 180 метрів, вартістю 719 гривень 40 копійок; кабель марки «ТПП эп 20х2х0,4», довжиною 4 метри, вартістю 82 гривні 60 копійок; кабель марки «ТПП эп 10х2х0,4», довжиною 2 метри, вартістю 22 гривні 32 копійки та кабель марки «КСПП 1х4х0,9», довжиною 2 метри, вартістю 33 гривні 40 копійок. Вартість викраденого майна встановлена згідно судової товарознавчої експертизи № 1473 від 15.04.2015 року. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, викрадениммайном розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому - районному центру телекомунікацій № 327 ХФ ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочину. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 28 березня 2015 року, він разом з обвинуваченим ОСОБА_1 розпивали спиртні напої, а потім у ОСОБА_1 виник умисел на викрадення чужого майна та він запропонував йому вирізати телефонні кабелі, на що він погодився. Після чого ОСОБА_2, шляхом вільного доступу, заліз на телефонний стовп та за допомогою сокири відрубав телефонні розподільчі кабелі. Зібравши кабелі, він разом з ОСОБА_1 обпалили їх на кострі, а потім продали їх ОСОБА_5 за 140 гривень, які використали на свої потреби, а саме 20 гривень він віддав ОСОБА_1, а на залишені кошти вони купили в магазині продукти харчування і водку та пішли до парку відпочивати.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_2, суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєному злочині визнав частково та пояснив у судовому засіданні, що 28 березня 2015 року, він разом з обвинуваченим ОСОБА_2 розпивали спиртні напої, а потім у них виник умисел на викрадення чужого майна, а саме викрасти телефонні кабелі, які були на телефонному стовпі, але зверху були відрізані, а тому він думав, що вони нікому не потрібні. Після чого ОСОБА_2, шляхом вільного доступу заліз на телефонний стовп та за допомогою сокири відрубав телефонні розподільчі кабелі. Потім, зібравши кабелі, він разом з ОСОБА_2 пішли їх обпалювати. Коли ОСОБА_2 обпалював кабелі він знаходився у магазині, а коли повернувся з нього, то кабелі вже були обпалені. Потім вони зібрали кабелі та продали їх ОСОБА_5, за що отримали кошти у розмірі 140 чи 150 гривень, які використали на свої потреби. Він отримав за це 20 гривень, а 120 гривень забрав собі обвинувачений ОСОБА_2. Так, свою вину в скоєному злочині не визнає, оскільки він не відрубував вищевказані кабелі, не обпалював їх та не здавав, так як чекав ОСОБА_2 біля будинку ОСОБА_5, тобто не вчиняв злочин, хоча розумів, що вони з ОСОБА_2 своїми діями скоюють крадіжку чужого майна. При цьому погодився з завданою потерпілому сумою завданих збитків і з необхідністю їх відшкодувати.

Суд критично відноситься до часткового визнання ОСОБА_1 своєї провини у скоєному злочині, так як його винність повністю підтверджується як дослідженими документами, наявними у матеріалах кримінального провадження, так і показаннями обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка.

Не дивлячись на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 та визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2, їх вина у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Показаннями свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що кінці березні 2015 року в денний час до нього, за місцем його мешкання: с. Орілька, Лозівського району, Харківської області, вул. Жовтнева, б. 82 прийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та запропонували купити у них опалені мідні дроти, вагою близько 2 кг. Він купив ці дроти за 140 -150 гривень, точну суму не памятає. Приходили вдвох, хто з них передавав дроти не памятає.

Даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 07.04.2015 р., в ході проведення якого було встановлено місце події.

Даними судово-товарознавчої експертизи № 1473 від 15.04.2015 р., згідно висновку якої визначена вартість викраденого у потерпілого.

Даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 13.05.2015 р. з участю обвинуваченого ОСОБА_1, в ході якого він розповів та показав за яких обставин він скоїв кримінальне правопорушення.

Даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 03.07.2015 р. з участю обвинуваченого ОСОБА_2, в ході якого він розповів та показав за яких обставин він скоїв кримінальне правопорушення.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що виразилось у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), за попередньою змовою групою осіб, мало місце і містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винні у скоєнні цього кримінального правопорушення і підлягають покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченим, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи виннихта обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК Україниє не лише кара, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

Також, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_2 повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про осіб обвинувачених, обставини, які помякшують та обтяжують їх покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли злочин середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, з 1986 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом вживанням алкоголю зі шкідливим наслідками, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, не одружений, має середню освіту, не працює, не військовозобовязаний, за місцем проживання характеризується негативно.

У відповідності до вимог ст. 66 КК України обставинами, помякшуючими покарання обвинуваченим ОСОБА_6, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, що виразилося у частковому визнанні ним своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, критичному відношенні до скоєного. А тому суд вважає показання обвинуваченого ОСОБА_6 в частині непричетності до скоєння крадіжки, а саме не врізання, не обпалення та не здавання телефонного кабелю, як намагання завадити встановленню істини у справі, зменшити ступінь своєї вини та міри відповідальності,уникнутипокарання за умисне кримінальне правопорушення,оскільки оцінюючи в сукупності всі зібрані по справі та досліджені докази суд виходить з сукупності всіх обставин справи,які переконливо свідчать про вчинення ОСОБА_1 крадіжки належного потерпілому майна за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння та рецидив злочину.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, скоїв злочин в період умовно-дострокового звільнення, з 2009 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом вживанням алкоголю зі шкідливим наслідками, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, не одружений, має середню освіту, не працює, не військовозобовязаний, за місцем реєстрації та мешкання характеризується негативно.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, помякшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає щире каяття в скоєному та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння та рецидив злочину.

Суд приходить до висновку, що обставини, які помякшують покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_2, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинувачених ст. 69 КК України призначення більш мякого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, осіб обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обставин, які помякшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинувачених можливо тільки в ізоляції від суспільства і призначає покарання обвинуваченим в межах санкцій ч. 2 ст. 185 КК України, яке сприятиме їх виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нового злочину.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2013 року засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 297 КК України та йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України 2 роки іспитового строку та в період іспитового строку знов скоїв злочин, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч. 1 ст.71 КК України, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Також при призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 07.11.2013 року засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі. 04 листопада 2014 року звільнений умовно-достроково, не відбутий строк 9 місяців 15 днів, та в період умовно-дострокового строку звільнення знов скоїв злочин, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч. 1 ст.71 КК України, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Запобіжні заходи відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в ході досудового розслідування та судом не обиралися.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 залишити раніше обрану у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 28 липня 2015 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення № 0059/86 від 28.07.2015 року.

Заявлений цивільний позов потерпілого публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії, на загальну суму 600 гривень 50 копійок, суд задовольняє повністю, і стягує з обвинуваченого ОСОБА_1, на його користь заподіяний матеріальний збиток в сумі 600 гривень 50 копійок, оскільки позов знайшов своє повне підтвердження в судовому засіданні і його визнав обвинувачений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинувачених витрати за проведення судової експертизи.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України, до вказаного покарання, суд частково у виді 2 (двох) місяців позбавлення волі, приєднує невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2013 року та остаточно визначає до відбування обвинуваченому ОСОБА_1 за сукупністю вироків покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27), взявши під варту в залі суду.

Початок строку відбування покарання рахувати з 19 листопада 2015 року.

Визнати ОСОБА_2 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України, до вказаного покарання, суд частково у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, приєднує невідбуту частину покарання за вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 07.11.2013 року та остаточно визначає до відбування обвинуваченому ОСОБА_2 за сукупністю вироків покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 залишити раніше обрану у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 28 липня 2015 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення № 0059/86 від 28.07.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» (розрахунковий рахунок № 26009442935 в АТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5», м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 25614660) матеріальну шкоду у розмірі 600 гривень 50 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 1473 від 15.04.2015 року в розмірі 384 гривні (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази по справі:

- сокиру з деревяною рукояткою, яка відповідно до квитанції, знаходиться на зберіганні на складі зберігання речових доказів Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області знищити, як таку, що не представляє цінності;

- проволоку міді, вагою 1,5 кг, різної довжини та діаметру, скручену в клуби та по поверхні якої вбачаються сліди копоті та паління, які передані представнику потерпілого ОСОБА_9 згідно зберігальної розписки, повернути публічному акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком».

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженим та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова